Рішення № 8673885, 31.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2010 р. Справа № 47/186-09

вх. № 10543/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тіхекс", м. Лозова

до Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод " м. Лозова

про стягнення 8 431,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тіхекс" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача – Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" основної заборгованості у розмірі 12347,82 грн., втрат від інфляційних процесів у розмірі 1532,13 грн., пені у розмірі 2863,25 грн., 356,27 грн. 3% річних від простроченої суми та 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката, які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманих послуг на підставі договору №1 від 12.08.2008 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 195,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2010 року прийняті уточнення позовних вимог в яких він просить стягнути з відповідача 11499,01 грн., з яких 2987,56 грн. втрат від інфляційних процесів, 839,45 грн. -3% річних, 5172,00 грн. - пені та витрати на послуги адвоката у розмірі 2500,00 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 195,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

У судовому засіданні 16 березня 2010 року оголошувалась перерва до 24 березня 2010 року.

Позивачем через канцелярію господарського суду 23 березня 2010 року надана заява про уточнення позовних вимог (вх.№1264) в зв”язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, просить стягнути з відповідача 8 431,18 грн., з яких 2 578,04 грн. - втрати від інфляційних процесів, 799,34 грн. - 3% річних та пеню у розмірі 5 053,80 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 2 931,99 грн., у вигляді сплаченого держмита у розмірі 195,99 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 2 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 24 березня 2010 року вищезазначені уточнення позовних вимог прийняті судом та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін.

Представник позивача у призначене судове засідання 31 березня 2010 року не з"явився.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 про надання послуг - (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов зазначеного Договору позивач взяв на себе зобов'язання, зокрема, своєчасно та якісно надавати послуги трактора екскаватора на послуги вантажника, а Відповідач - оплачувати послуги, на умовах та в порядку, зазначеному у Договорі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач свої обов'язки виконав у повному обсязі, про що свідчать акти виконаних робіт від 21.02.2008 року, від 28.02.2008 року, від 14.03.2008 року, від 24.03.2008 року, від 31.03.2008 року, від 14.04.2008 року на яких містяться підписи повноважного представника відповідача.

Згідно п. 3.3 Договору Відповідач зобов'язався оплачувати надані Позивачем послуги. Оплата повинна була проводиться протягом 10 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідач оплатив лише частину послуг, які були надані за вищезазначеними актами виконаних робіт, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 01 січня 2010 року.

Таким чином, Відповідачем були оплачені надані Позивачем послуги по актам від 21.02.2008 року, від 28.02.2008 року, від 14.03.2008 року. Остаточна виплата заборгованості у розмірі 12 347,82 грн. була здійснена двома перерахунками 26.01.2010 року та 27.01.2010 року, тобто основна сума заборгованості відповідачем сплачена у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Але позивачем заявлені до стягнення з відповідачем 2 578,04 грн. - втрати від інфляційних процесів, 799,34 грн. - 3% річних та пеня у розмірі 5 053,80 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.5. Договору, у випадку недотриманнястроків оплати отриманих послуг, замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивач) пеню у розмірі 0,5 від суми прострочення (але небільше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожен день прострочки.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат, пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Також до стягнення заявлені судові витрати, в тому числі 2500 грн. витрат на послуги адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Перестороніна О.А., згідно договору юридичного обслуговування від 04.12.2009 року (який міститься в матеріалах справи) та заключений між ним та позивачем, взяв на себе зобов"язання надати консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів позивача в господарському суді Харківської області з питання стянення з відповідача коштів за договором №1 про надання послуг від 12 лютого 2008 року. Оскільки, адвокатом виконані зобов"язання за договором, та відповідно до квітанцій: №1, №2, №3 до прибуткового видаткового касового ордеру про отримання адвокатом від позивача 2500,00 грн.

Таким чином у матеріалах справи містяться докази фактичного надання Перестороніною Оксаною Анатоліївною послуг адвоката по справі № 47/186-09, отже вбачаються підстави для стягнення з відповідача 2500,00 грн., так як ці кошти є судовими витратами.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 195,99 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, буд.45-А, код ЄДРПОУ 00447310, свідоцтво платника ПДВ 28145979, ІПН 004473120275, р/р 260050070119 в ВАТ банк "Аваль", МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тіхекс" (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи,буд. 2, р/р 26004301770376, відкритий в філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку " в м. Лозова Харківської області, код ЄДРПОУ 14085394, свідоцтво платника ПДВ 28142010, ІПН 140853920278) втрати від інфляційних процесів у розмірі 2 578,04 грн., 3% річних у розмірі 799,34 грн., пеню у розмірі 5 053,80 грн., 195,99 грн. державного мита, 236,00 витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 2 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/186-09

Повний текст рішенняпідписано 31 березня 2010 року.