Постанова № 8672742, 24.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 березня 2010 р. № 6/171/09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2009 року

у справі№6/171/09 господарського суду Запорізької області

за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

доВідкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"

простягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача:Мотова С.П. –за довіреністю від 01.01.2010р.

відповідача:Боінчук О.Л. –за довіреністю від 31.12.2009р. Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 23.03.2010р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Уліцький А.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.09.2009р. (суддя Місюра Л.С.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2009р. (судді Коробка Н.Д. –головуючий, Хуторной В.М., Шевченко Т.М.), позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача основний боргу в сумі 927866,40грн., витрати по держмиту в сумі 9278,66грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі укладено договір №ПР/М-08-1/77-376 НЮ дч від 16.01.2008р. “Про експлуатацію залізничної під’їзної колії Придніпровської теплової електричної станції –структурного підрозділу ВАТ “Дніпроенерго”, при станції Ігрень Придніпровської залізниці”, яким визначено порядок експлуатації під’їзної залізничної колії, подачі та забирання вагонів, терміни перебування вагонів на під’їзній колії, а також нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів.

Згідно п.19 Договір укладений терміном на п’ять років і діє з моменту його підписання сторонами, тобто з 21.02.2008 р. по 20.02.2013 р.

Відповідно до п.14 Договору відповідач (власник колії) сплачує позивачу (залізниці) плату за користування вагонами –згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за подачу та забирання вагонів –згідно з таблицями 1, 2 Тарифного керівництва №1; а також плату за зберігання вантажів у вагонах –у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) –згідно з Правилами зберігання вантажів; … .

За період: з 17.10.2008р. по 31.10.2008р. станцією Ігрень Придніпровської залізниці відповідачу була нарахована плата за користування вагонами згідно з накопичувальними картками: № 31102852, № 30109841, № 31102845, № 04112879, № 03119873, № 01119860, № 30109838 на загальну суму 389698,20 грн., в тому числі: за затримку вагонів на коліях станції Ігрень в очікуванні звільнення фронту вивантаження з вини вантажовласника на загальну суму 93901,92грн. та за знаходження вагонів на під’їзній колії на загальну суму 295796,28грн. Крім того, відповідачу нарахований збір за зберігання вантажів згідно з накопичувальними картками: № 30109837, № 30109840 на суму 478.611,36 грн. та збір за подавання й забирання вагонів згідно з накопичувальними картками: № 31102843, № 03119872 на суму 59556,84грн. Всього додаткових нарахувань 927866,40грн.

Вищевказані документи були підписані представниками відповідача з зауваженнями та незгодою про списання вищевказаної суми з особового рахунку по ТехПД.

Так, при прибутті вагонів на станцію Ігрень Придніпровської залізниці протягом періоду з 17.10.08 по 31.10.08 вагони з вантажами, що належать відповідачу простоювали на коліях станції з вини вантажовласника в очікуванні звільнення фронту вивантаження, про що були складені станцією Ігрень Придніпровської залізниці акти загальної форми: №№ 217, 218, 219, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 235, 236, 238, 239, 240, 241, 244, 245. Представники відповідача відмовились від підписання вищевказаних актів, що засвідчено актами загальної форми: №№ 88, 95, 81, 89, 91, 86, 92, 90, 97, 84, 96, 94, 87, 83, 82, 93, 85.

13.01.2009р. позивач на адресу відповідача направив претензію №ДНМЮ-17/39, в якій просив перерахувати суму додаткових зборів в розмірі 927866,40грн. на розрахунковий рахунок позивача. Однак, відповідач претензію не визнав.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 927866,40грн., які складаються з 389698,20грн. плати за користування вагонами, 478611,36грн. збору за зберігання вантажів, 59556,84грн. збору за подачу й забирання вагонів.

Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюється відповідними Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

Згідно зі ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці, вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій вноситься плата. Порядок внесення плати за користування вагонами встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подавання їх під вивантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під’їзної колії, порту підприємства.

Правилами користування вагонами і контейнерами (далі –Правила), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 №113 (зареєстровані Міністерством юстиції України 15.03.99 за № 165/3458), визначено порядок і умови користування вагонами, зокрема, п.6 встановлено, що всі завантажені вагони, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в п. 121 Статуту та п. 16 Правил, є вичерпними.

Згідно статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Перелік підстав для складання комерційного акту міститься в частині другій статті.

Частина третя статті встановлює, що в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку і закінчення затримки вагонів та їх номера.

Пунктом 10 цих же Правил встановлено, що … . Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв’язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суди встановили, що при прибутті вагонів на станцію Ігрень Придніпровської залізниці протягом періоду з 17.10.2008 р. по 31.10.2008 р. вагони з вантажами, що належать відповідачу, простоювали на коліях станції, у зв’язку із зайняттям фронту вивантаження Придніпровської ТЕС.

Вказані обставини засвідчуються вказаними вище актами загальної форми, від підпису яких відмовились представники відповідача. Цей факт було засвідчено актами загальної форми, які складені у відповідності до вимог Правил складання актів. При цьому акти загальної форми №239, 245 підписані представником відповідача.

Заперечення відповідача стосовно того, що відсутність відмітки в накладній про затримку подачі з вини одержувача звільняє його від сплати нарахованих платежів, суди відхилили з тієї підстави, що для нарахування плати за користування вагонами і контейнерами та збору за зберігання вантажів згідно чинного законодавства є такі документи як: "Пам'ятки про користування вагонами" форми ГУ-45, "Акти про затримку вагонів" форми ГУ-23 а, "Акти загальної форми ГУ-23", а не відмітка в накладній.

Пунктом 12 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що загальний час, за який вноситься вантажовідправником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

При розрахунку плати за користування вагонами з урахуванням затримки вагонів, яка виникла з вини вантажовласника час користування вагонами обчислюється з її початку до закінчення (п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами), а час перебування вагонів у безпосередньому користуванні вантажовласником починається не з першого часу, а вже з урахуванням затримки (п. 12 Правил користування вагонами і у контейнерами).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій підтвердили, що плата за користування вагонами безпосередньо на під'їзній колії становить 295796,28грн. і підтверджується складеними Пам'ятками.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу № 551 від 15.11.1999р., розділ 2 пункт 1 підпункт 1.1.: за подачу й забирання навантажених і порожніх вагонів локомотивом залізниці було нараховано збір у залежності від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці по ставкам таблиці 1 та 2 на загальну суму 59556,84 грн. Нарахування вищевказаної суми збору за подачу та забирання вагонів також підтверджено Пам'ятками, відповідно до яких спірні вагони подавались та забирались від відповідача і цей факт є доведеним. Відтак, позовні вимоги про стягнення збору за подачу та забирання вагонів на суму 59556,84грн. правомірно були задоволені.

Відповідно до ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюється Правилами зберігання вантажів. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ї години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до пункту 5 Правил зберігання вантажів, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст.46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пунктом 8 даних Правил встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Факт затримки вагонів з вини вантажовласника на станції призначення було засвідчено відповідними актами загальної форми. Факт відмови представника вантажовласника від підписання цих актів було засвідчено актами загальної форми. При цьому відповідач відсутність своєї вини у затримці приймання вагонів суду належними доказами не довів.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства та встановлені фактичні обставини справи, колегія погоджується з висновком судів про те, що за затримані вагони по станції призначення Ігрень Придніпровської залізниці відповідно до ст.119 Статуту, п.п.2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами позивачем було нараховано відповідачу плату за користування вагонами і контейнерами в сумі 389698,20грн. та згідно ст.46 Статуту і п.8 Правил зберігання вантажів був нарахований збір за зберігання вантажів в сумі 478611,36грн.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Твердження заявника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, ст.ст.1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2009 року у справі №6/171/09 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                               Д.Кривда

Судді                                                                                 Г.Жаботина

А.Уліцький