Постанова № 8670794, 09.11.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

09.11.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 3412/09/1470

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю ”Юкрейніан Шугар Компані”, Миколаївська область, Жовтневий район, с.м.т. Первомайське

до відповідача: державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

від позивача: Ільчик І.С., Пурдик Н.В.

від відповідача: представник не з’явився

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Юкрейніан Шугар Компані” (надалі –позивач) звернулось до суду із позовом про визнання нечинним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 04.06.09 р. № 0000422301/0, прийнятого державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Миколаєва області (надалі –відповідач).

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 14.04.09 р. по 15.05.09 р. відповідач по справі провів виїзну планову перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. склав Акт від 22.05.09 р. за № 534/23-34539925 (надалі –Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5, абзацу 1 пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, пункту 16.1 статті 16 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (надалі –Закон № 334/94-ВР), в результаті чого було занижено податок на прибуток за I квартал 2008 р. на суму 67137 грн., за IV квартал 2008 р. на суму 151165 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.06.09 р. № 00000422301/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі основного платежу 67137 грн., та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 33568,5 грн.

Підставою прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача, про встановлено завищення валових витрат та заниження валових доходів позивача у 2008 р. В Акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем був укладений договір від 28.11.07 р. № Tax-2007-104 з товариством з обмеженою відповідальністю ”Ернст енд Янг” та від 01.02.08 р. договір № SHGR/01-02-08/EO з товариством з обмеженою відповідальністю ”Емерджекс Аутсорсінг” (надалі разом - Договори).

Предметом Договорів є надання консультаційних послуг з юридичних та бухгалтерських питань а також послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку та надання консультацій, відповідно.

На підставі пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР позивач включив витрати на отримання зазначених послуг до складу валових витрат.

Відповідача вважає, що позивач неправомірно включив зазначені витрати до складу валових витрат, зокрема, за Договорами з ТОВ ”Ернст енд Янг” на суму 128847 грн.; з ТОВ ”Емерджекс Аутсорсінг’ на суму 139071 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає висновки відповідача помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону Закон № 334/94-ВР до складу валових витрат платника податку відносяться суми будь-яких витрат такого платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. З наведеного вбачається, що витрати платника податку пов’язані зі здійсненням ним власної господарської діяльності (товари та послуги придбаваються для їх подальшого використання у господарській діяльності) можуть бути віднесені до складу його валових витрат.

Судом з’ясовано, що результати робіт та послуг використовувались позивачем у власній господарській діяльності, Це підтверджується актами приймання-передачі послуг, консультаціями наданими ТОВ ”Ернст енд Янг”, ТОВ ”Емерджекс Аутсорсінг” на ведення бухгалтерського та податкового обліку (копії журналів обліку робочого часу додаються), а також фактичними результатами

Таким чином, суд вважає, що позивач діяв відповідно до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР і правомірно відносив до складу валових витрат лише ті витрати, які були пов’язані із здійсненням ним своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Надані позивачем документи свідчать, що отримані позивачем послуги були спрямовані ним виключно для використання у господарській діяльності.

З аналізу чинного законодавства України вбачається, що не існує залежність між можливістю забезпечення тих чи інших господарських потреб платником податку самостійно (зокрема, наявністю у штатному розкладі відповідних штатних одиниць) та зв’язком витрат, пов’язаних з придбанням послуг спрямованих на задоволення цих же потреб. Не встановлюється залежність між господарською діяльністю платника податку і, відповідно, з можливістю включення платником податку цих витрат до складу валових.

Суд згоден з думкою позивача, що отримання консультаційних та бухгалтерських послуг при наявності в штаті відповідних одиниць є загальнопоширеною практикою, що зумовлена виробничою необхідністю у зв’язку із наявністю у зовнішніх консультантів цінного досвіду та знань, які використовуються платниками податків –покупцями послуг в їх господарській діяльності. Позивач придбавав ті бухгалтерські послуги, які ефективніше здійснювались зовнішніми спеціалістами в сфері бухгалтерського обліку з урахуванням їхньої спеціалізації та у зв’язку з відсутністю необхідного досвіду у штатних бухгалтерів.

Чинним законодавством не передбачений обов’язок платника податку надавати додаткові підтвердження факту надання послуг крім актів прийому-передачі послуг. Тому, відсутність таких документів не може вплинути на право позивача відносити витрати на придбання таких послуг до складу своїх валових витрат.

Таким чином, у діях позивача відсутнє порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, відповідач неправомірно нарахував податкове зобов’язання та штрафну (фінансову) санкцію, а тому безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення.

Стосовно висновків по Акту перевірки про порушення позивачем підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. та безпідставність здійснення амортизаційних відрахувань за основними засобами, які не використовувались у господарській діяльності, у сумі 29238 грн., суд вважає, що вони є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

Згідно з підпунктом 8.2.1 пунктом 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР під терміном ”основні фонди” розуміються матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач використовує основні фонди (головні корпуси № 1, № 2) у своїй господарській діяльності, що відповідає вимогам Закону № 334/94-ВР і ввів їх в експлуатацію в установленому порядку. Головні корпуси № 1, № 2 були введені в експлуатацію 30.08.07 р.

В головному корпусі № 1 знаходяться транспортери по яким вугілля та камінь-вапняк поступає в печі, в яких виготовляється вапняне молоко, яке необхідне для відбілювання цукру, а в головному корпусі № 2 знаходиться обладнання, зокрема: фільтри, вакуум апарати, центрифуги, сушки та упаковка цукру, без яких не відбувається основного виробництва піску, що підтверджується пусковим регламентом.

Таким чином, позивач нараховував амортизаційні відрахування за цими основними фондами відповідно до вимог підпунктів 8.1.2, 8.2.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР.

Під час вирішення спору, судом з’ясовано наступне.

В уточнюючих розрахунках від 06.04.09 р., 09.04.09 р., 27.04.09 р. позивач самостійно виправив помилки в податковій декларації за 2008 р.

Зазначені розрахунки відповідач своїми рішеннями не взяв до уваги, хоча в них містились виправлення наступних помилок:

- заниження валового доходу у зв’язку з неврахуванням приросту балансової вартості запасів на суму 2141238 грн.;

- завищення валових витрат у зв’язку з витратами на оплату праці на суму 2227898 грн.;

- завищення валових витрат у зв’язку з сумами страхового збору (внесків) до фонду державного загальнообов’язкового страхування на суму 814585 грн.;

- завищення валових витрат у зв’язку з процентами за кредитами в іноземній валюті на загальну суму 2971796 грн.

Відповідач не визнав уточнюючий розрахунок податковою декларацією і вказав в Акті перевірки на помилки, які призводять до збільшення податкових зобов’язань, як на порушення. В той же час, відповідач при визначенні суми податкового зобов’язання не врахував ті вказані в уточнюючому розрахунку корегування, які призводять до зменшення сум податкового зобов’язання з податку на прибуток. Зокрема, при перевірці розрахунку валових витрат позивача не було враховано суму збитків від перерахунку балансової вартості заборгованості останнього за кредитом у розмірі 42229119,8 грн. та суму витрат на придбання товарів, які раніше не були включені до складу валових витрат у розмірі 435656 грн.

Згідно статті 11-1 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Під час перевірки відповідач вказав на заниження позивачем валових доходів та завищення валових витрат, які повністю або майже повністю збігаються з наведеними в уточнюючому розрахунку коригуваннями. В той же час, відповідач не взяв до уваги вказані в уточнюючому розрахунку факти заниження валових витрат. Перевіряючими бралися до уваги лише задекларовані позивачем валові витрати, без врахування інших витрат, здійснених протягом податкового періоду, що перевіряється. А відповідно до вимог пункту 3.1 статті 3 Закону № 334/94-ВР при визначенні об’єкта оподаткування враховуються як валові доходи платника податку так і його валові витрати.

Суд вважає, що неврахування вищезазначених сум призвело до неправильного визначання відповідачем податкового зобов’язання позивача, тому висновки відповідача щодо неповноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів є невірним. Виникнення зобов’язань перед бюджетом в цьому випадку не відбулось і, відповідно, донарахування податку на прибуток є безпідставним.

Невраховуючи заниження валових витрат відповідач порушив підпункт 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно якому контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях. Таким чином, відповідач повинен був в ході перевірки вказати на випадки заниження валових витрат позивачем в сумі 42664775,8 грн.

У зв’язку з вищевикладеним, у відповідача не було законних підстав для визначення вказаних в цьому розділі випадків завищення валових витрат та заниження валових доходів в якості порушень, виявлених під час перевірки та повинен був врахувати відображені позивачем в уточнюючому розрахунку корегування занижених валових витрат на загальну суму 4266775,8 грн.

Враховуючи все викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ”Юкрейніан Шугар Компані” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 04.06.09 р. № 0000422301/0, прийняте державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Миколаєва.

Стягнути з державного бюджету України через головне управління державного казначейства у Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, проспект Леніна, 141-В, код ЄДРПОУ 23613047) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Юкрейніан Шугар Компані” (57232, Миколаївська область, Жовтневий район, с.м.т. Первомайське, вул. Заводська, 2, р/р 26002008780000 в АТ ”Каліон Банк Україна”, МФО 300379, код 39925453) судовий збір у сумі 3,4 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

29.12.2009 р.