Рішення № 86699737, 28.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року справа № 580/3354/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними рішень, їх скасування та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

25.10.2019 ОСОБА_1 (19031, Черкаська обл., Канівський р-н, с. АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.131; код ЄДРПОУ 39765890) (далі – відповідач) про:

визнання протиправною відмови та скасування рішення відповідача від 19.07.2019 №23-2521/14-19-СГ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні позивачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства рахунок земель державної власності, загальною площею 2,0000га в адмінмежах Чигиринської міської ради (за межами населеного пункту);

визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 18.06.2019 №23-1875/14-19-СГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” в частині передачі у комунальну власність Чигиринської міської ради земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер 7125410100:01:000:1095), загальною площею 2,0000га в адмінмежах Чигиринської міської ради;

зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства рахунок земель державної власності, загальною площею 2,0000га в адмінмежах Чигиринської міської ради (за межами населеного пункту) та передати зазначену земельну ділянку (кадастровий номер 7125410100:01:000:1095) позивачу у власність на підставі заяви від 12.02.2019 №П-934/0/94-19;

зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою від 30.10.2019 суд відмовив у відкритті провадження щодо позовної вимоги визнати протиправним і скасувати наказ від 18.06.2019 №23-1875/14-19-СГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач без наявності законних підстав не затвердив погоджений проект землеустрою. Посилаючись на рішення Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №817/586/17, від 23.05.2018 у справі №825/602/17, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 стверджує, що відповідач позбавлений приймати будь-які альтернативні рішення, окрім затвердження погодженого проекту землеустрою. Наявність наказу відповідача про передачу земельної ділянки у комунальну власність Чигиринської міської ради не може бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою, оскільки право власності на неї цим органом місцевого самоврядування не зареєстроване. Тому позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 30.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу відповідач отримав 31.10.2019, а позивач – 07.11.2019.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не надав, про причини його неподання суд не повідомив.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні суду не надали, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або виликати для допиту свідків, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що на підставі наказу відповідача 22.08.2018 №23-3505/14-18-СГ ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розробив 28.08.2018 проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, загальною площею 2,0000 га, в адміністративних межах Чигиринської міської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту) (далі - Проект землеустрою).

Висновком Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.11.2018 №12996/82-18 його погоджено.

12.02.2019 позивач звернувся до відповідача клопотанням (вхідний ГУ Держгеокадастру від 12.02.2019 №П-934/0/94-19) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 район, Чигиринська ОТГ.

У відповідь відповідач листом від 21.02.2019 №594/0/95-19 повідомив, що оскільки Чигиринська міська рада увійшла до ОТГ, вирішення цього питання можливе лише за наявності рішення органу місцевого самоврядування про погодження надання у власність земельної ділянки.

Вказані дії позивач оскаржував у суді. Як наслідок, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №580/1084/19, яке набрало законної сили 29.07.2019, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про не прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності загальною площею 2,0000га ОСОБА_1 в адміністративних межах Чигиринської міської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту). Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності загальною площею 2,0000 га гр. ОСОБА_1 в адміністративних межах Чигиринської міської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту) на підставі заяви від 12.02.2019 вх.№ П-934/0/94-19 від 12.02.2019 з урахуванням висновків суду.

Основні мотиви вказаного рішення суду поялгають у визнанні судом незаконності вимоги надання погодження органу місцевого самоврядування та протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення у формі наказу.

Листом від 06.09.2019 №3112/0/95-19 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду за наслідками повторного розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою прийнято рішення від 19.07.2019 №23-2521/14-19-СГ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні земельної ділянки у власність у зв`язку з передачею бажаної до відведення земельної ділянки, площею 2,0000 га у комунальну власність Чигиринській об`єднаній територіальній громаді.

Тому суд звернувся в суд із позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі – ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. “в” ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це позивач, який, як підтверджується наявною в матеріалах справи копією його паспорта, є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Абзацом 2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

На підставі ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Вказаних норм щодо необхідності погодження проекту землеустрою з огляду на висновки суду в справі №580/1084/19, позивач дотримався. Проект землеустрою погоджений висновком Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.11.2018 №12996/82-18.

Частина 9 ст.118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У спірних обставинах з огляду на мотиви рішення суду у вказаній вище судовій справі №580/1084/19, що набрало законної сили, відповідач повторно допустив бездіяльність, оскільки не видав рішення у формі наказу.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Складання листа відповідачем не є виконанням рішення суду. Натомість свідчить про протиправність його бездіяльності.

Посилання відповідача у листі від 06.09.2019 №3112/0/95-19 про передачу земельної ділянки у комунальну власність Чигиринської міської ОТГ, внаслідок чого відповідач не є розпорядником земельної ділянки, не є обгрунтованими з огляду на таке.

Наказом відповідача від 18.06.2019 №23-1875/14-19-СГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” передано у комунальну власність Чигиринської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 4033,5183 га.

Пунктом 2 цього наказу визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – Закон №1952).

Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону №1952 встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності на земельну ділянку згідно з ч.1 ст.4 Закону №1952 підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Отже, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації відповідного права.

Належних доказів наявності у Чигиринської міської ради державної реєстрації права власності, визначеної вищевказаним наказом, земельної ділянки відповідач суду не надав.

Наявним в Проекті земелустрою позивача витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 24.09.2019, копія якої наявна в матеріалах справи, підтверджується відсутність зареєстрованого права в графі "Форма власності".

Відповідач не довів жодним доказом, що земельна ділянка, площею 2,0 га, яку має намір отримати позивач у власність, входить до складу земельної ділянки, загальною площею 4033,5183 га, яка наказом від 18.06.2019 №23-1875/14-19-СГ передана у комунальну власність Чигиринської міської ради.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такого обов`язку відповідач не дотримався, хоча суд створив всі необхідні умови для його належного судового захисту з дотриманням принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи на виконання ч.4 ст.79 КАС України повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Зазначеного обов`язку відповідачем не виконано.

Отже, відсутні докази щодо передачі та оформлення права власності Чигиринської міської ради на земельну ділянку, стосовно якої розроблений та погоджений проект землеустрою позивача.

Тому вказана підстава відмови у затвердженні проекту землеустрою є неправомірною.

Частинами 1-2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Правовий статус відповідача визначений відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

Пункт 8 цього Положення визначає, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, рішення про затвердження/відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом – наказом Головного управління Держгеокадастру в області.

Відповідач не довів жодним доказом дотримання під час розгляду згаданого клопотання позивача встановленого вище способу його розгляду та вирішення.

Наявність рішення про відмову позивачу в затвердженні проекту землеустрою не доведена. Листі відповідача від 06.09.2019 №3112/0/95-19 не має ознак акту організаційно-розпорядчого характеру, оскільки не містить чіткого та однозначного рішення відповідача, не містить конкретних підстав і обґрунтувань вказаного у ньому результату розгляду заяви позивача. Фактично відповідач допустив бездіяльність, оскільки не прийняв рішення щодо суті клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Тому позовна вимога визнати протиправним саме рішення відповідача щодо відмови задоволенню не підлягає.

Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог для належного судового захисту порушених прав позивача та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання позивача від 12.02.2019 про затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ст.118 ЗК України, у визначений законом строк, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти рішення у формі наказу за наслідками розгляду клопотання позивача від 12.02.2019 з доданими документами, в якому мають бути чітко зазначені визначені законом підстави щодо вказаного у ньому результату його вирішення.

Позовна вимога зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7125410100:01:000:1095 за наслідками розгляду клопотання, стосується втручанням у його дискреційні повноваження щодо розпорядження землею та прийняття конкретного виду рішення, що не відповідає завданню адміністративного суду. Тому вона задоволенню не підлягає.

Оскільки відповідач розгляд і вирішення викладеного у заяві позивача питання здійснив не у спосіб, що визначений вищевказаними нормами законодавства, належним способом судового захисту є зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача зі всіма доданими до нього документами та прийняти відповідне рішення з урахуванням вищевказаних мотивів рішення суду.

З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд врахував ч.1 ст.382 КАС України, якою передбачено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зважаючи, що клопотання про встановлення судового контролю не обґрунтоване жодним доводом і матеріали справи не містять доказів, що відповідач протиправно не виконає рішення суду, у разі набрання ним законної сили, підстав для задоволення вказаного клопотання суд не вбачає.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і докази понесених судових витрат не надані, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 12.02.2019 (вхідний ГУ Держгеокадастру від 12.02.2019 №П-934/0/94-19) про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.131; код ЄДРПОУ 39765890) розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 (19031, Черкаська обл., Канівський р-н, с. АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.02.2019 (вхідний ГУ Держгеокадастру від 12.02.2019 №П-934/0/94-19) з усіма доданими до нього документами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, яка розташована за адресою: Черкаська область АДРЕСА_3 Чигиринський район, Чигиринська ОТГ, - та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти наказ з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 28.12.2019.