Рішення № 86699257, 27.12.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2179/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області в особі Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (надалі - відповідач, УДМС України в Херсонській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії / бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області в особі Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий 25.06.1997 року Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області в особі Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 25.06.1997 року Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років, чим поновити дію цього паспорту.

Позовні вимоги позивачки обґрунтовані наступним.

Позивачка після досягнення нею 45 років 22.07.2019 року звернулась до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області із заявою-проханням щодо: вклеювання до її паспорта нової фотокартки; проставленням відмітки реєстрації місця проживання; проведення реєстрації громадянства України (внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим органом у відповідні облікові документи); введенням обліку за раніше встановленими формами (ПІБ, роком народження, місцем реєстрації) без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи. Разом зі згаданою заявою позивачкою додано свідоцтво про народження, дві фотокартки 3.5х4.5 см для територіального підрозділу ДМС та копію паспорту № НОМЕР_2 серії 359554. Проте, Управлінням Державної міграційної служби України в Херсонській області у вклеюванні нової фотокартки ОСОБА_1 відмовлено, в зв`язку з тим, що Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України (який вступив в силу з 21.06.2019) врегульоване питання вклеювання фотокартки до паспорта протягом місяця після досягнення відповідного віку та за наявності рішення суду щодо зобов`язання ДМС вклеїти фотокартку, якщо особа звертається після спливу місячного терміну. Крім того, при наданні відповідді на звернення УДМС України в Херсонській області посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Також, 13.08.2019 позивачка звернулась до Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області із заявою-проханням, в якій навела подібне за викладом звернення, яке вже подавала 22.07.2019 Управлінню Державної міграційної служби України в Херсонській області. У відповідь районний відділ ДМС також повідомив, що в нього відсутні законні підстави для вклеювання фото у паспорт громадянина України зразка 1994 року, в зв`язку із незверненням позивачкою у місячний термін після досягнення нею 45-річного віку.

Позивач не згодна з позицією органів міграційної служби, оскільки має законне право користуватися паспортом зразка 1994 року, в який повинне бути вклеєно нову фотокартку по досягненню 45 років. Позивачка зазначає, що обмеження щодо вклеювання нової фотокартки до паспорта громадянина України зразка 1994 року грубо порушує її основоположні конституційні права. Також, вказує, що не бажає отримувати безконтактний електронний носій паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 й надавати свої відцифровані персональні дані особи, які, вносяться до Єдиного державного демографічного реєстру. Відтак, у зв`язку із відмовами органами ДМС у вклеюванні фотокартки позивачки до паспорта громадянина України по досягненню 45-річного віку, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 17.10.2019 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем 24.10.2019 усунуто недоліки поданої позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.10.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.11.2019 року від Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останнє просить відмовити позивачці у задоволені позовних вимог.

Відзив обґрунтовано наступним.

Відповідач-1 вказує, що за наслідками розгляду звернення позивачки 03.09.2019 за №6511.8- 1330/6511-19 Корабельним РВ у м. Херсоні УДМС було надано відповідь про те, що на теперішній час оформлення та видача паспорта громадянина України здійснюється відповідно до вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302. Так, зокрема, п.п. 6 п. 6 даного Порядку встановлено, що у разі досягнення особою 25- чи 45-річного віку та пропущення нею місячного строку для вклеювання фотокартки, після досягнення відповідного віку, проводиться обмін паспорта громадянина України на паспорт громадянина України у формі ID-картки. Відповідач зазначає, що за ч. 4 ст. 21 ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. На виконання вимог ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", КМУ було прийнято постанову від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України". Згідно п. 3 Порядку, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що містить безконтактний електронний носій з 01.11.2016 припиняється. Відповідач звертає увагу, що позивачка звернулася до Корабельного РВ у м. Херсоні УДМС із заявою лише 13.08.2019, майже через 3 місяці після закінчення граничного місячного строку для здійснення відповідної вклейки фотокартки по досягненню 45-річного віку (20.05.2019 закінчився граничний місячний строк, оскільки позивачці виповнилося 45 років 20.04.2019), а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Також, відповідач-1 вказує, що обов`язок громадянина України звернутися у встановлений законодавством строк до компетентних органів з приводу вклейки фотокартки до паспорту є загальнообов`язковим правилом для всіх, винятків для конкретних груп осіб у жодному нормативно-правовому акті не передбачено. Більше того, стаття 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність фізичної особи за проживання за недійсним паспортом громадянина України. Враховуючи той факт, що несвоєчасне звернення за вклейкою фотокартки по досягненню відповідного віку до паспорта тягне за собою визнання такого паспорта недійсним, позивач вважається таким, що вчинила адміністративне правопорушення. Також, слід зазначити, що здійснення процедури вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України по досягненню особою відповідного віку провадиться за місцем постійного проживання особи, у даному випадку Корабельним РВ у м. Херсоні УДМС. Крім того, зазначає, що безпосередньо УДМС України в Херсонській області, як територіальний орган, не має законодавчих підстав для здійснення вклеювання фотокарток до паспорта громадянина України, а тому є неналежним відповідачем по даній справі.

27.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, з тексту якої встановлено, що її зміст за своєю суттю є подібним до вимог, які викладалися позивачкою в позовній заяві. Окрім викладеного в позові, позивачка звертає увагу суд, що у відповідді територіального підрозділу ДМС не зазначається, яким нормативним документом заборонено поновлення існуючого у позивачки паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки. Також, вказує, що немає зазначення причин та посилань на норму права, яка б встановлювала неможливість поновлення дії існуючого паспорта громадянина України на ОСОБА_1 у формі книжечки зразка 1994 року. Крім того, зазначає, що УДМС в Херсонській області залучається в якості відповідача, оскільки саме цей орган влади як суб`єкт владних повноважень організовує роботу та здійснює контроль за діяльністю територіального підрозділу, а вже оформлення, видача, обмін та переоформлення паспорта громадянина України забезпечується безпосередньо через Корабельний РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області.

02.12.2019 до суду від представника УДМС в Херсонській області надійшло заперечення на відповідь на відзив позивача, в якому останній підкреслив, що весь текст, викладений позивачем у відповідді на відзив повторює все, що було вже викладено у позовній заяві. Також, представник зазначив, що відповідно до пункту 8 Положення про паспорт громадянина України, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові, а паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Разом з тим, позивач не зазначає з яких причин вона пропустила місячний термін та не звернулася до уповноваженого органу для здійснення процедури вклеювання до паспорта громадянина України нової фотокартки. Крім того, вказує, що після того, як позивачем було пропущено встановлений законодавством строк для вклеювання фотокартки по досягненню 45-річного віку, у дію вступили норми ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України № 302 від 25.03.2015.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то, відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі письмові документи, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 25.06.1997) є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

22.07.2019 ОСОБА_1 , у зв`язку із досягненням 45-річного віку, звернулась до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області із заявою-проханням щодо: вклеювання до її паспорта нової фотокартки; проставленням відмітки реєстрації місця проживання; проведення реєстрації громадянства України (внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим органом у відповідні облікові документи); введенням обліку за раніше встановленими формами (ПІБ, роком народження, місцем реєстрації) без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи. Разом зі згаданою заявою позивачкою додано свідоцтво про народження, дві фотокартки 3.5х4.5 см для територіального підрозділу ДМС та копію паспорту № НОМЕР_2 серії 359554.

Управлінням Державної міграційної служби України в Херсонській області у вклеюванні нової фотокартки ОСОБА_1 відмовлено, в зв`язку з тим, що Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України (який вступив в силу з 21.06.2019) врегульоване питання вклеювання фотокартки до паспорта протягом місяця після досягнення відповідного віку та за наявності рішення суду щодо зобов`язання ДМС вклеїти фотокартку, якщо особа звертається після спливу місячного терміну.

13.08.2019 позивачка звернулась до Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області із заявою-проханням, в якій навела подібне за викладом звернення, яке вже подавала 22.07.2019 Управлінню Державної міграційної служби України в Херсонській області.

У відповідь Корабельний районний відділ у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повідомив, що в нього відсутні законні підстави для вклеювання фото у паспорт громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку із незверненням позивачкою у місячний термін після досягнення нею 45-річного віку.

Не погоджуючись із вищезгаданими відмовами органів ДМС позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на відповідність вимогам ч.2-3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У "Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією", опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що "дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі".

Конституція України містить статтю 124 "…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.", яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.

В даній справі підставою виникнення спору слугувало надання відмови позивачу у вклеюванні фото до паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку із досягненням позивачкою 45-річного віку.

За визначенням частини першої статті 4 Закону України від 20.11.2012 N 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон N 5492-VI), Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону N 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Частиною четвертою статті 21 Закону N 5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 N 302 (далі - Порядок N 302) обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку досягнення особою 25- чи 45-річного віку та не звернення в установленому законодавством порядку протягом місяця після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, паспорт підлягає обміну.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 досягла 45-річного віку 20.04.2019 року, однак звернулась до Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області для вклеювання фотокартки у зв`язку із досягненням 45-річного віку лише 13.08.2019, тобто з пропуском встановленого місячного строку.

На думку суду, за наявності норми, що регулює можливість/необхідність вклеювання нового фото у паспорт громадянина України у формі книжечки при досягненні певного віку, недоцільно позбавляти особу такого права лише у зв`язку із пропуском нею строку звернення та враховуючи, що така особа не має бажання отримувати паспорт нового зразка і це не спричиняє загрозу національній безпеці, економічному добробуту або правам людини.

Одночасно суд зазначає, що наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 197 КУпАП, є підставою для складення уповноваженими особами протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак не може слугувати причиною обмеження його прав та свобод.

Відтак, застосування органом ДМС норми пп.6 п.6 Порядку №302, є, по суті, примушуванням позивача до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що обмежує його права й свободи.

Виходячи із вищенаведених висновків, позбавлення позивача користуватися паспортом у традиційній формі - у вигляді книжечки, а також його побоювання, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Встановлені обставини свідчать про те, що Корабельний районний відділ у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, відмовляючи у вклеювання фотокартки до паспорта позивача діяв протиправно.

Щодо вимог в частині зобов`язання вклеїти фотокартку у паспорт зразка 1994 року, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції України гарантовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Таким чином, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

При цьому, статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з положеннями статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне зазначити про те, що в даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Вказане також узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема статтею 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (Конвенція) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Так, відповідно до частини 1 статті 13 Закону N 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

До документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України віднесено паспорт громадянина України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону N 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Таким чином, відсутність у особи паспорта громадянина України є порушенням громадянських прав такої особи, у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно з пунктами 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 N 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.

Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.

Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор.

На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Одночасно пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 N 302 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 N 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 131 Порядку N 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація:

- інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта;

- додаткова зміна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у відповідному полі проставляється слово "відмова". У разі відсутності інформації відповідне поле не заповнюється;

- біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи);

- засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.

Інформація вноситься до безконтактного електронного носія відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO) Doc 9303.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 01.06.2010 N 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон N 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб`єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом.

За визначенням статті 2 Закону N 2297-VI персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 6 Закону N 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З аналізу наведених положень вбачається, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

При цьому, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Крім того, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Так, у статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено, що будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статті 5 і 6 цієї Конвенції.

Згідно практики Європейського суду з прав людини першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну закон є автономним, та до якості закону ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява №18139/91, п. 37) Під терміном закон … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності та передбачуваності.

Суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження нагальній суспільній потребі, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine від 14.06.2007). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі GropperaAG and Others v. Switzerland від 28.03.1990).

Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки або заборона на вклеювання фото у паспорт у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

При цьому, суд бере до уваги, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Х`ю Джордан проти Великої Британії сформулював таку позицію: "якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".

На час звернення позивача до відповідача були чинними два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, при цьому, згідно першого, особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку. У жодному нормативно-правовому акті не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Більш того, законодавець встановив необхідність вклеювання нового фото при досягненні особою 45 років.

Як вже звертав увагу суд, за наявності норми, що регулює можливість/необхідність вклеювання нового фото у паспорт громадянина України у формі книжечки при досягненні певного віку, недоцільно позбавляти особу такого права лише у зв`язку із пропуском нею строку звернення та враховуючи, що така особа не має бажання отримувати паспорт нового зразка і це не спричиняє загрозу національній безпеці, економічному добробуту або правам людини.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позов в частині зобов`язання вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, з урахуванням відсутності юридичного статусу у Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, щодо визнання протиправності дій та зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області вчинити певні дії.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий 25.06.1997 року Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років;

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 25.06.1997 року Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років, чим поновити дію цього паспорту.

Стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (73036, Херсонська обл., місто Херсон, Дніпровський район, вул. Перекопська, будинок 168, код ЄДРПОУ 37839478) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 25.06.1997) суму судового збору за подання адміністративного позову за квитанцією АТ КБ "Приватбанк" № 0.0.1482050048.1 від 02.10.2019 від 09.08.2019 року в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Хом`якова В.В.

кат. 102070000