Рішення № 86699262, 23.12.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1814/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача Крупіци О.С.

представника відповідача Салій Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

03 вересня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Херсонській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 41 від 04.03.2019 року про результати розгляду матеріалів пенсійної справи відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , призначену зі зниженням пенсійного віку, згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити з 04.03.2019 року ОСОБА_1 виплату пенсії, призначеної згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до змісту позовної заяви, вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12 липня 2017 року їй було призначено пенсію за віком відповідно до статті 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, 04.03.2019 р. відповідач прийняв рішення № 41, яким припинено позивачу виплату пенсії за віком у зв`язку з наданням недостовірних відомостей та відсутністю права на призначення даного виду пенсії. Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки до заяви про призначення пенсії нею були надані усі необхідні документи, які підтверджують її статус особи, яка проживала на території радіоактивного забруднення та, як наслідок, має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Ухвалою суду від 06.09.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26.09.2019 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали, постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01.01.1993 проживали або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058 на 3 роки та додаткового 1 рік за кожні 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період). Таким чином, при визначенні права на пенсію осіб, що мають статус потерпілої особи, обов`язковою є наявність наступних умов: в першу чергу станом на 01.01.1993 року особа повинна прожити (відпрацювати) не менше 3 років в зоні гарантованого добровільного відселення; по друге, особа повинна проживати (пропрацювати) на забрудненій території з 26.04.1986 по 31.07.1986 незалежно від тривалості цього періоду для умови застосування початкової величини зниження пенсійного віку. Враховуючи вимоги ст. 55 Закону № 796 та ст. 26 Закону № 1058 позивачу з 12.07.2017 р. із зменшенням пенсійного віку як особі, яка постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення (с. Сущани). Проте, при перевірці матеріалів пенсійної справи встановлено, що документи, які слугували підставою для визначення права на пенсію, мають розбіжності в частині інформації щодо фактичного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про не підтвердження факту проживання ОСОБА_1 у період з 26.04.1986 р. по 31.07.1986 р. в зоні гарантованого добровільного відселення в населеному пункту с. Сушани, а відтак позивачу не може бути застосована початкова величина зниження пенсійного віку, передбачена ч. 2 ст. 55 Закону № 796. Враховуючи відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідачем прийнято рішення від 04.03.2019 р. № 41 про припинення виплати пенсії.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжено підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 14.11.2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді Дубровної В.А. на лікарняному у період з 12 по 21 листопада 2019 року розгляд справи 14.11.2019 року не відбувся, визначено наступну дату на 05.12.2019 р.

Ухвалою суду від 05.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 23.12.2019 року.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується копією посвідчення громадянина (громадянки) України, що постійно працював чи працює, або проживав чи проживає в зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-90 рр. серії Б № 125336, виданого 12.02.1993 р. Херсонською облдержадміністрацією ОСОБА_1 .

Рішенням Олешківського об`єднаного управління ПФУ у Херсонській області, оформленим протоколом від 24.07.2017 р. № 1058, ОСОБА_1 призначено з 12.07.2017 р. пенсію за віком як потерпілій від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

04.03.2019 року начальником відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 7 ГУ ПФУ в Херсонській області прийнято рішення № 41 "Про результати розгляду матеріалів пенсійної справи", яким вирішено відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ОСОБА_1 припинити виплату пенсії за віком, призначену зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з наданням недостовірних відомостей та відсутністю права на призначення даного виду пенсії.

Відповідно до змісту вказаного рішення, підставою для його прийняття стало те, що при додатковій перевірці матеріалів пенсійної справи встановлено, що деякі документи, які слугували підставою для визначення права на пенсію, мають розбіжності в інформації щодо фактичного проживання, у зв`язку з цим 22.05.2018 (вих. №1191/03-08) та 28.08.2018 (вих. №2315/03-08) до Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Житомирській області направлено запит щодо перевірки фактичного місця проживання ОСОБА_2 у період з 29.06.1986 по 31.08.1986 (в с. Сущани або в м. Олевські). 11.12.2018 аналогічний запит було направлено і до головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вих. № 3583/03-08). За результатами перевірки, проведеної спеціалістами головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в Олевській міській раді (довідка від 09.01.2019 року №76), встановлено, що:

- відповідно до записів в погосподарських книгах інформація про період проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Сущани у 1986 році відсутня. Зазначений факт також підтверджено довідкою від 09.01.2019 №54, виданою Олевською міською радою, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживала і не була прописана в с. Сущани Олевського району Житомирської області згідно запису погосподарської книги №1 за 1986 - 1990 рр особового рахунку №83;

- погосподарські книги, в яких зазначається прописка та проживання громадян не велися, а відповідно, не має можливості встановити чи проживала ОСОБА_1 в м. Олевськ у вищевказаному періоді. Зазначений факт підтверджено довідкою від 10.01.2019 №36, виданою Олевською міською радою, в якій зазначено, що факт проживання ОСОБА_2 в місті Олевськ за період з 29.06.1986 по 31.08.1986 неможливо встановити, так як погосподарська книга міською радою не ведеться.

Враховуючи те, що факт проживання ОСОБА_2 з 26.04.1986 по 31.07.1986 р. в зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено, право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 року відсутнє, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Не погоджуючи з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що за частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно ст.1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону № 1058-ІV принципами загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Приписами ст.8 Закону № 1058-ІV визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для припинення виплати раніше призначених пенсій визначені у статті 49 Закону № 1058-ІV.

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, у якості підстави для припинення виплати позивачу пенсії відповідач зазначив надання недостовірних відомостей та, як наслідок, відсутність у позивача права на призначення пенсії.

Судом встановлено, що 19.07.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії ЧАЕС".

До вказаної заяви позивачем були надані наступні документи:

- посвідчення громадянки, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1990 роках категорія 3 серія Б № 125336, видане Херсонською облдержадміністрацією 12.02.1993 року;

- довідку від 31.01.1992 № 8307, видану виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів про те, що ОСОБА_1 постійно працює чи працювала чи проживає на території гарантованого добровільного відселення в с. Сушани Олевського району Житомирської області;

- довідку від 14.12.2016 №1/869, видану Житомирським державним університетом ім. Івана Франка про те, що гр. ОСОБА_4 , знаходилась на канікулах в такий період: 1986 рік - з 26.01 по 08.02. та з 29.06. по 31.08; 1987 рік - з 26.01. по 08.02;

- довідку від 11.04.2017 року №4061, видану Олевською міською радою Житомирської області про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно прописана та проживала за адресою АДРЕСА_1 з 26.01.1986 року по 08.02.1986 року; з 29.06.1986 року по 31.08.1986 року, з 26.01.1987 року по 08.02.1987 року.

- копію диплому Житомирського державного педагогічного інституту ім.. І. Франка НВ № 814171, виданого ОСОБА_4 в тому, що вона в 1982 році вступила до Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка і в 1987 році закінчила повний курс названого інституту;

- довідку від 12.01.2016 № 1/2 , видану Житомирським державним університетом ім. І. Франка в тому, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зарахована студенткою 1 курсу денного відділення Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка та 30.06.1987 року закінчила повний курс навчання названого інституту та отримала диплом НОМЕР_1 № НОМЕР_2 .

За позицією відповідача, при зверненні з заявою про призначення пенсії позивачем надано недостовірні відомості, оскільки факт її проживання з 26.04.1986 по 31.07.1986 р. в зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено, право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 року відсутнє, відповідно у позивача було відсутнє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я врегульовано Законом України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон №796-XII).

Згідно зі статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

За правилами пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. *

* Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Системний аналіз вказаних приписів законодавства дає суду підстави вважати, що при визначенні права особи на пенсію зі зниженням пенсійного віку як такої, що постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні гарантованого добровільного відселення, необхідна наявність тієї обставини, що станом на 1 січня 1993 року особа прожила або відпрацювала у цій зоні не менше 3 років. За вказаних умов особа має право на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком на 1 рік за 2 роки проживання (роботи) у цій зоні, але не більше 6 років.

А у разі, якщо особа станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала у цій зоні не менше 3 років, в тому числі з моменту аварії (26.04.1986 р.) по 31 липня 1986 року, то вона має право на початкове зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Як встановлено судом та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, ГУ ПФУ в Херсонській області не заперечує той факт, що ОСОБА_1 станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що також підтверджується копією посвідчення громадянина (громадянки) України, що постійно працював чи працює, або проживав чи проживає в зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-90 рр. серії Б № 125336, виданого 12.02.1993 р. Херсонською облдержадміністрацією ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що зазначене вище посвідчення позивача недійсним не визнавалось, на момент розгляду справи її статус відповідачем не оспорюється.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі № 751/2050/17 та від 22.01.2019 по справі № 129/1535/17, від 21.11.2019 року по справі №572/47/17, єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, визначеними статтею 55 Закону №796-XIІ, тобто призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Щодо наявності у позивача права на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки відповідно до ст. 55 Закону №796-XII, то суд зазначає наступне.

Як було вище зазначено судом, право на застосування вказаної величини зниження пенсійного віку особа набуває тільки у тому випадку, якщо вона постійно проживала або постійно працювала у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії (26.04.1986 р.) по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, при вирішенні питання щодо призначення особі зі статусом "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку уповноважений орган пенсійного фонду України має переконатися документально, що особа дійсно проживала або працювала у зоні гарантованого добровільного відселення (хоча б один день) у період з 26.04.1986 р. по 31.07.1986 р.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 106 від 23.07.1991 с. Сущани Олевського району, Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Матеріалами справи підтверджено, що для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачем було надано до Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, зокрема, довідку № 8307 від 31.01.1992, видану виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів про те, що ОСОБА_1 постійно працює чи працювала чи проживає на території гарантованого добровільного відселення в с. Сущани Олевського району Житомирської області.

Проте, ані вказана довідка № 8307 від 31.01.1992 року, ані будь-який інший документ, який був наданий позивачем до заяви про призначення пенсії, не містить за своїм змістом відомостей про те, що ОСОБА_1 працювала або проживала у зоні гарантованого добровільного відселення (хоча б один день) саме у період з 26.04.1986 р. по 31.07.1986 р.

Разом з тим, серед документів, наданих позивачем до заяви про призначення пенсії, наявна довідка Олевської міської ради Житомирської області № 4061 від 11.04.2017 року, згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно проживала за адресою АДРЕСА_1 у періоди:

- з 26.01.1986 р. по 08.02.1986 р.;

- з 29.06.1986 р. по 31.08.1986 р.;

- з 26.01.1987 р. по 08.02.1987 р.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 106 від 23.07.1991 м. Олевськ Олевського району, Житомирської області віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.

За правилами ч. 2 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, при зверненні до органу ПФУ з заявою про призначення пенсії позивачем були надані документи, якими підтверджено факт її проживання у період з 29.06.1986 р. по 31.08.1986 р. у м. Олевськ, який є зоною посиленого радіологічного контролю, що відповідно до приписів ст. 55 Закону № 796-ХІІ було підставою для призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку із застосуванням початкової величини зниження - 2 роки.

Вказані обставини не були враховані суб`єктом призначення, внаслідок чого позивачу помилково застосовано початкову величину зниження пенсійного віку - 3 роки, замість належних 2-х років.

Проте, суд зазначає, що вказані обставини не можуть бути належною підставою для припинення виплати позивачу раніше призначеної пенсії, оскільки виключний перелік підстав для припинення виплати раніше призначеної пенсії визначений ст. 49 Закону № 1058, і така підстава для припинення виплати пенсії, як "надання недостовірних відомостей" передбачає встановлення саме недостовірної, тобто неправдивої інформації у документах, які слугували підставою для призначення пенсії.

Враховуючи, що документи, надані позивачем до заяви про призначення їй пенсії за віком від 19.07.2017 року за своїм змістом не містили недостовірних відомостей, а призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку із застосуванням початкової величини зниження на 3 роки відбулося внаслідок неналежного опрацювання суб`єктом призначення (Олешківським об`єднаним УПФУ) пакету документів, наданого позивачем для призначення пенсії, тому такі обставини не можуть вважатися "наданням недостовірних відомостей" та, як наслідок, не можуть бути підставою для припинення виплати раніше призначеної пенсії.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно достатті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставіЗакону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia").

Таким чином, неврахування органом Пенсійного фонду України при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та безпідставне застосування початкової величини зниження на 3 роки, тобто недотримання принципу "належного урядування" не може мати правовим наслідком порушення майнового інтересу позивача, зокрема припинення виплати пенсії, на яку остання має правомірне очікування.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057, e-mail gu@ks.pfu.gov.ua) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 41 від 04.03.2019 року "Про результати розгляду матеріалів пенсійної справи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити з 04.03.2019 року ОСОБА_1 виплату пенсії, призначеної згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057, e-mail gu@ks.pfu.gov.ua) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 грудня 2019 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 112010203