Рішення № 86694000, 27.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 р. № 400/2836/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі – відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяв позивача від 13.03.2019 та від 08.05.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 3,95 га на території Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області та зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 3,95 га на території Тридубської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Ухвалою від 02.10.2019 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову, в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача від 08.05.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 3,95 га на території Тридубської сільської ради Кривоозерського райого району Миколаївської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач безпідставно не розглянув по суті її заяву, відмова Управління у задоволенні заяв не відповідає вимогам Земельного кодексу України.

У відзиві на заяву про зміну предмету позову (арк. спр. 63-65) Управління зазначило, що відмова позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідає вимогам Земельного кодексу України. Відмова була мотивована тим, що серед доданих до заяви від 08.05.2019 документів, довідка про середній розмір та вартість земельної частки (паю) станом на 01.01.2019 є неактуальною. Також у відзиві Управління вказало, що відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району. В свою чергу при виділені земельної ділянки у натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) її розмір визначається у фізичних гектарах з урахуванням вартісних характеристик (якість ґрунтів, вид сільськогосподарських угідь, місце розташування земельної ділянки тощо). Таким чином, відмовляючи позивачці у надані вищевказаного дозволу, Головне управління виходило з того, що відомості у довідці про середній розмір та вартість земельної частки (паю) може змінюватися в залежності від кількості розпайованих колективних (приватизованих) сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської (селищної) ради. Посилання позивача на вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, є необґрунтованим, оскільки зазначені підстави застосовуються за умови подання позивачем повного пакету документів у відповідності до статтей 118,121 Земельного кодексу України.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач є головою фермерського господарства «Галина К».

Згідно з наданим позивачем статутом Фермерського господарства «Галина К» (ар. с. 23-28), основним видом діяльності фермерського господарства є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленими тютюном, насінням і кормами для тварин.

08.05.2019 позивач звернулася до Управління з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 3,95 ум.кад.га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Тридубської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (надалі – Заява, ар. с. 15).

Листом від 29.05.2019 № К-1516/2-2530/0/20-19 СГ Управління відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що « …станом на 01.01.2019 долучена Вами довідка про середній розмір та вартість земельної частки (паю) не є актуальною …» (надалі – Лист, ар. с. 31).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Як вказано у частині четвертій статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення зокрема особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 122 Земельного кодексу України).

Суд констатує, що Управління не виконало обов`язок щодо розгляду заяви позивача. Лист не вмотивованою відмовою у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки, виходячи з їх змісту, відповідач клопотання позивача не розглянув.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 № 804/3703/16, у разі надання документів з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявленні недоліки. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку. Оскільки рішення про надання або про відмову у наданні дозволу оформляється рішенням ради або наказом керівника управління Держгеокадастру, Лист свідчать про бездіяльність відповідних органів.

З урахуванням викладеного, суд встановив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки, в порушення вимог Земельного кодексу України, у визначений строк не надав позивачу ані дозвіл на розроблення проекту землеустрою, ані мотивоване рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначені частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України: подання заяви (клопотання) із зазначенням цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовних розмірів та графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Ці умови були виконані.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання судом бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що була допущена під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.05.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 3,95 га на території Тридубської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 3,95 га на території Тридубської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаціний код 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 09.09.2019 № 71321.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна