Постанова № 8664401, 16.03.2010, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державного науково-виробничого підприємства “Електронмаш” (далі Підприємство) справу за його позовом до старшого державного податкового ревізора-інспектора 2 рангу відділу документальних перевірок субєктів господарської діяльності управління аудиту юридичних осіб Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі ревізор-інспектор ДПІ), заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі заступник начальника ДПІ) про визнання неправомірними дій та скасування акта перевірки,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2007 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії заступника начальника ДПІ Осадчої І.В. та ревізора-інспектора Савіних О.П. щодо проведення 15 березня 2007 року невиїзної документальної перевірки та при складанні останньою акта Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 15 березня 2007 року № 48/23-509/14312789 про результати невиїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Підприємства при взаємовідносинах з НВПП “Метал-Холдінг” за період з 1 квітня 2004 року по 30 квітня 2004 року, скасування цього акта.

Святошинський районний суд м. Києва постановою від 22 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 листопада 2009 року зазначені судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанцій і залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи та заперечення на неї, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами немає.

Відповідно до статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III “Про судоустрій України” Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції та здійснює правосуддя і забезпечує однакове застосування законодавства всіма цими судами.

Виконуючи ці завдання, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила за матеріалами справи наведені у скарзі доводи і при цьому не виявила неоднакового застосування норм процесуального чи матеріального права.

Частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні скарги Державного науково-виробничого підприємства “Електронмаш” відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2009 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді М.Б. Гусак

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

І.Л. Самсін

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов

Правова позиція

Оскільки обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися, Верховний Суд України відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у задоволенні скарги.