Рішення № 86632377, 17.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2030/19

17 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача Кожевнікова О.В.

представника відповідача Живчик В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в квітні 2019 року Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області надіслали позивачу виклик державного виконавця щодо сплати боргу в сумі 15819 грн. 54 коп., у відповідності до вимоги №4708-54 від 14.11.2018р. виданої Головним управлінням ДФС у Тернопільській області.

За запитом адвоката щодо природи виникнення даного боргу Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області 30.04.2019р. надіслало відомості про те, що на виконанні в Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває виконавче провадження №58619137 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 в користь ГУ ДФС у Тернопільській області боргу №4709-54у від 14.11.2018р. у сумі 15819 грн. 54 коп., а також долучили до даного листа копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018р. №Ф-4708у видану ГУ ДФС у Тернопільській області та супровідний лист ГУ ДФС у Тернопільській області.

Позивач вважає, що контролюючий орган, сформував податкову вимогу від 12.11.2018р. №Ф-4708у з урахуванням податкового боргу який не набув статусу узгодженого, без дотримання строків визначених Податковим кодексом України, що є підставою для скасування спірної податкової вимоги.

Тобто, Відповідач видав податкову вимогу 12.11.2018р. по заборгованості станом 28.02.2019р., що ще не настало, тобто у позивача відсутній обов`язок, щодо виконання даної вимоги, а сама оскаржувана податкова вимога підлягає скасуванню.

Ухвалою від 10.09.2019 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

А також, 23.09.2019 представником відповідача долучено клопотання про заміну сторони, а саме відповідача Головне управління ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39403535) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 43142763).

З метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" та керуючись наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2019 року №7-рг "Про реорганізацію головних управлінь у областях та м. Києві" Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято наказ №1473 від 01.08.2019 року "Про затвердження персонального складу комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Тернопільській області" .

Так, відповідно до п.3 Наказу №1473 від 01.08.2019 року визначено строк проведення реорганізації ГУ ДФС у Тернопільській області - "три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи". З огляду на що, виникає об`єктивна необхідність заміни сторони відповідача у даній справі правонаступником - Головним управління ДПС у Тернопільській області.

У зв`язку із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р "Питання Державної податкової служби", ДПС України видала наказ від 28.08.2019 року №36 "Про початок діяльності Державної податкової служби України".

Враховуючи, вимоги листа ДПС України від 28.082019 року №527/7/99-00-01-01-02, Головне управління ДПС у Тернопільській області розпочало діяльність згідно наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 29.08.2019 року №9.

Представник відповідача також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 23.09.2019. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.

08 жовтня 2019 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 24 жовтня 2019 року о 11:00 год.

24.10.2019 ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 06.11.2019 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 06.11.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 14.11.2019 о 09:30 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

14 листопада 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2019 о 10:30 год.

05 грудня 2019 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 17.12.2019 о 10:00 год., у зв`язку із неявкою позивача та її представника в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на відзив на адміністративний позов.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до інформації щодо ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», відомо, що Позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець станом на 15.12.2004 року та взята на облік Тернопільською ОДПІ станом на 07.02.2008 року за номером 17419 з присвоєнням стану платника податків «0 - платник податків за основним місцем обліку».

Так, згідно з ідентифікаційними даними щодо ОСОБА_2 відповідно до ІС «Податковий Блок» Позивача - фізичну особу, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності, припинено, але не знято з обліку (картки особових рахунків не пусті) 10.12.2018р.. Згідно з даними про реєстрацію платником ЄСВ Позивач належить до категорії страхувальника 244, тобто є фізичною особою - підприємцем, державна реєстрація якого припинена за заявницьким принципом та який перебуває на обліку як платник ЄСВ.

На дату формування оскаржуваної вимоги, а саме, 12.11.2018, Позивач не перебувала в стані припинення підприємницької діяльності та не була знята з обліку як платник єдиного соціального внеску.

Як видно з матеріалів справи, платником не виконувалось жодних дій передбачених чинним законодавством, в тому числі подання звітності та нарахування ЄСВ самостійно, - то Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі інформаційної системи органів доходів і зборів було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018, що оскаржується.

Щодо твердження про те, що оскаржувана вимога інформує про наявність заборгованості станом на 28.02.2019р., суд встановив, що це є технічною помилкою. Станом на 12.11.2018 року, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області повідомлено платника, шляхом виставлення відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки) про наявність у нього заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 15 819,54 грн. (зворотній бік інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 додається). Подальших нарахувань не відбувалось, а тому борг виник станом на 31.10.2018р.

Так, із інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 по виду бюджету 70 (Цільові фонди) вбачається, що в суму недоїмки по ЄСВ в розмірі 15 819, 54 грн. входить:

станом на 09.02.2018 року нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 2017 рік у розмірі 8 448 грн. (704грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017 року по 01.01.2018 року) х 12 місяців);

станом на 31.10.2018 року нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за три квартали 2018 року у розмірі 7 371,54 грн. (819,06грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 року по 01.01.2019 року) х 9 місяців).

Суд не приймає тверджень Позивача про те, що оскільки вона працювала у дитячому садку та роботодавцем у період, за який контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), здійснювалась сплата за найманого працівника єдиного внеску, то нарахування податковим органом суми боргу платника єдиного внеску є незаконним, оскільки на дату формування вимоги за Позивачем зберігався статус фізичної особи-підприємця, то вона є самостійним суб`єктом сплати єдиного внеску. Підприємницьку діяльність позивача припинено 10 грудня 2018 року, що є датою закінчення звітного періоду.

При цьому помилковим є твердження позивача про те, що оскільки її підприємницька діяльність припинена вона не має платити єдиний внесок, оскільки позивач не знята з обліку як фізична особа - підприємець в т.ч., як платник ЄСВ.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №2464, рішення, прийняті органами доходів і зборів з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Законом України від грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».

Тобто, якщо платником єдиного внеску не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

Ставка єдиного внеску для платників єдиного внеску відповідно до норм частини п`ятої ст. 8 Закону № 2464 встановлено у розмірі 22 відсотки.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).

30 січня 2017 року, якщо особа не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від підприємницької діяльності, вона зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання (пункт 18 глави XI Наказу). Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (ч.8 ст.9 Закону №2464).

Датою проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності Позивача є 10.12.2018 (номер проведення державної реєстрації припинення - 26460050002000934), тобто останній звітний період для Позивача має закінчуватися 10.12.2018.

Облік здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію тощо.

Відповідно до пункту 18 глави XI Наказу встановлено, що зняття з обліку фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється наступним чином.

Підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою N 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою N 6-ОПП.

Підтвердженням припинення підприємницької діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.

Відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою N 30-ОПП є єдиним документом, що підтверджує відсутність заборгованості з податків, зборів. У випадках, передбачених іншими нормативно- правовими актами, відсутність заборгованості з платежів до бюджету, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, підтверджується відповідною довідкою(пункт 15 глави XI Наказу).

Окрім того, виключенню підлягають також відомості з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, статтею 5 Закону про ЄСВ зазначено, що зняття з обліку осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, відбувається за заявами таких осіб після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

Щодо наявності підстав нарахування недоїмки, то суд зазначає наступне. Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Мінфіну від 20.04.2015 №449 (далі Інструкція №449) регламентовано Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску.

Відповідно до п.4 р. VI Порядок стягнення заборгованості з платників Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком б до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 відсутні.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв`язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, ЄДРПОУ 43142763) про скасування вимоги №Ф-4708у від 12.11.2018 р. відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.