Рішення № 86631689, 26.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року м. Київ справа № 320/4519/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнати протиправним та скасування акт перевірки та податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-446250-54 від 14 лютого 2019 р. на суму 10075 грн. 52 коп.;

- визнати протиправним та скасувати акт перевірки відповідача від 26 червня 2019 р. № 1714/10-36-54-06/ НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2019 р. № 0103195406.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані рішення, чим порушено його права. Зазначає, що у період з 10 квітня 2007 р. по 19 вересня 2018 р. він був зареєстрований як фізична особа-підприємець у податковому органі в АР Крим (Сімферопольський район), де і проживав як до, так і під час тимчасової окупації. У серпні 2018 р. він переїхав з тимчасово окупованої території Криму на постійне проживання до Київської області і з 20 вересня 2018 р. його взято на облік у Києво-Святошинській ОДПІ, як фізичну особу-підприємця, яка займається незалежною професійною діяльністю. Через 10 днів після взяття на облік - 30.09.2018 відповідачем ліквідовано його статус як платника єдиного податку, а на 53-ій день після взяття на облік - 12 листопада 2018 р. винесено вимогу про сплату боргу з ЄСВ. Ці рішення є предметом окремого судового оскарження. У подальшому відповідачем протиправно винесено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-446250-54 від 14 лютого 2019 р. на суму 10075 грн. 52 коп., а за наслідками перевірки у червні 2019 р. винесено протиправне податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2019 р. №0103195406 про сплату штрафу за несвоєчасну сплату єдиного податку. Не погоджуючись з цими вимогою, актом перевірки і рішенням він звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

18 жовтня 2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позивач з 10 квітня 2007 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець у ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі Генічеська ДПІ (ВЕЗ Крим, Сімферопольський район). Із 26 березня 2009 р. позивач отримав свідоцтво на право зайняття адвокатської діяльності. Із 20 вересня 2018 р. позивач перебуває на обліку у Києво-Святошинській ОДПІ, як фізична особа-підприємець, яка займається незалежною професійною діяльністю. Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснено наступні нарахування по ЄСВ: за фізичну особу-підприємця за ІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 липня 2018 р.) - 1884 грн. 92 коп.; за фізичну особу-підприємця за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за незалежну професійну діяльність за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп.; за фізичну особу-підприємця за IV квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21 січня 2019 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за незалежну професійну діяльність за IV квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21 січня 2019 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп. ЄСВ він повинен був сплачувати і як ФОП, і як адвокат - самозайнята особа. У зв`язку з наявністю боргу у позивача з єдиного внеску відповідачем на підставі ст. 25 Закону направлено вимогу № Ф-446250-54 від 14 лютого 2019 р. про сплату боргу в сумі 10075 грн. 52 коп.

У відзиві заявлено також клопотання про заміну відповідача по справі на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 р. замінено відповідача у цій справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

29 листопада 2019 р. до суду від сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін протокольною ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року на підставі ч.3 ст.194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач у період з 10 квітня 2007 р. по 19 вересня 2018 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець Сімферопольською РДА АРК Крим.

Згідно з копією паспорта позивача він із 20.10.1998 був Сімферопольським РВ ГУ МВС в АР Крим зареєстрований за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, с. Новоселівка, вул. Ізумрудна, б.1, а знятий з реєстрації 12.09.2018 виконавчим комітетом Києво-Святошинської сільської ради Київської області і у той же день 12.09.2018 зареєстрований в с.Білогородка Києва-Святошинського району Київської області.

Із 26 березня 2009 р. позивач отримав свідоцтво № 3665 на право зайняття адвокатської діяльності.

20 вересня 2018 р. позивачем подано до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області довідку про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру (форми № 34-ОПП) та повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску (форми № 2-ЄСВ).

Із 20 вересня 2018 р. позивач перебуває на обліку у Києво-Святошинській ОДПІ, як фізична особа-підприємець, яка займається незалежною професійною діяльністю. Види діяльності позивача є: діяльність у сфері права (основний) (код КВЕД 69.10).

Згідно з реєстраційними даними щодо позивача, які наявні у податкового органу, попередньою його адресою була така адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 АР Крим, Сімферопольський район, с АДРЕСА_2 . 1. Дата зміни реєстрації 20.09.2018, нова адреса - с.Білогородка Києва-Святошинського району Київської області. Як вказано у цих даних, позивач вибув з наступного місця попереднього обліку: ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеське управління, Генічеська ДПІ (ВЕЗ Крим, Сімферопольський район).

У подальшому, 13 березня 2019 р. позивачем припинено свою реєстрацію як фізичної особи-підприємця.

12 листопада 2018 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-446250-54 про сплату боргу на загальну суму 7 664 грн. 96 коп.

Позивач оскаржив вимогу відповідача № Ф-446250-54 від 12 листопада 2018 р. про сплату боргу на загальну суму 7 664 грн. 96 коп. до Київського окружного адміністративного суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 р. в адміністративній справі № 320/2685/19 відмовлено у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Це рішення законної сили на час розгляду даної справи ще не набрало. На підставі вимоги від 12 листопада 2018 р. органом ДВС у ході виконавчого провадження накладено арешт на кошти позивача.

14 лютого 2019 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-446250-54 про сплату боргу на загальну суму 10 075 грн. 52 коп.

До вимоги увійшли: розрахункова сума єдиного соціального внеску за наступний період:

- за фізичну особу-підприємця за ІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 липня 2018 р.) - 1884 грн. 92 коп.;

- за фізичну особу-підприємця за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.;

- за незалежну професійну діяльність за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп.;

- за фізичну особу-підприємця за IV квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21 січня 2019 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.;

- за незалежну професійну діяльність за IV квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21 січня 2019 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.

26 червня 2019 р. відповідачем проведено перевірку позивача на своєчасність сплати узгоджених сум податкових зобов`язань. За результатами складено Акт перевірки від 26 червня 2019 р. № 1714/10-36-54-06/2425002073 «Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності зобов`язань до бюджету ОСОБА_1 ».

У цьому акті відповідачем встановлено, що в порушення пункту 57.1 ст.57 Податкового кодексу України позивачем - платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з єдиного податку за різні періоди 2016 р., 2017 р. та 2018 р. (до 20 вересня 2018 р.), обчислено строк затримки за кожен період і вказано, що за затримку сплати єдиного податку передбачено застосування штрафних санкцій.

23 липня 2019 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0103195406, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб (за періоди з 2016 р. до 20 вересня 2018 р.) на підставі ст. ст. 122, 126 Податкового кодексу України нараховано штраф у розмірі 50% у сумі 8 017 грн. 50 коп.

У зв`язку з тим, що позивач не погоджується з винесеною вимогою від 14 лютого 2019 р., актом перевірки та податковим повідомленням-рішенням від 23 липня 2019 р., він звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI, Законом України № 1636-VII від 12 серпня 2014 р. «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», Законом України № 1207-VII від 15 квітня 2014 р. «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Спір у справі між сторонами виник у зв`язку з тим, що позивачу нараховано борг по ЄСВ, у тому числі за період його перебування (проживання) на тимчасово окупованій території АР Крим, а також в періоді проживання на території Київської області за IV квартал 2018 р. одночасно і як фізичній особі-підприємцю, і як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат), а також нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку фізичною особою-підприємцем за періоди 2016-2018 рр., коли він проживав на тимчасово окупованій території АР Крим.

Згідно з приписами ст.3 Закону України № 1207-VII від 15 квітня 2014 р. «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Згідно з ст.1 розділу II. «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та втрачає чинність з моменту повернення тимчасово окупованої території під загальну юрисдикцію України за умови попереднього і повного відшкодування збитків, нанесених внаслідок такої тимчасової окупації, у тому числі моральних збитків примусово переміщених осіб, або з дня прийняття Верховною Радою України рішення про визнання цього Закону таким, що втратив чинність. Приписами ст.3 цього ж розділу Закону визначено, що передбачений цим Законом правовий режим діє до повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст.1 Закону України № 1636-VII від 12 серпня 2014 р. «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» територія вільної економічної зони "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (п1.1) (далі - ВЕЗ "Крим").

Згідно з п.5.1 ст.5 цього ж Закону на території ВЕЗ "Крим" не справляються загальнодержавні податки та збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, передбачений Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до п.5.9 ст.5 цього Закону на території ВЕЗ "Крим" можуть справлятися місцеві податки та збори, визначені статтею 10 Податкового кодексу України, з урахуванням норм цієї статті.

Пунктом 12.3 ст.12 розділу II (Перехідні положення) Закону України № 1636-VII від 12 серпня 2014 р. «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» визначено, що під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що:

1) загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та виконання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" під час провадження їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України.

Такі особи мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом з питань Криму.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення;

3) з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя.

Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно із статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації;

11) до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалася тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій (податкової звітності) та повноти сплати сум податків і зборів;

12) зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 Податкового кодексу України.

Податкова інформація про суми податкового боргу платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

8) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11 із наступними змінами) доповнити пунктом 9-3 такого змісту:

"9-3. Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку".

Надаючи правової оцінки встановленим обставинам, наявним у справі доказам та аргументам сторін, суд бере до уваги таке.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-446250-54 від 14 лютого 2019 р. на суму 10075 грн. 52 коп. суд зазначає.

На час прийняття спірної вимоги у податкового органу були наявні відомості про те, що позивач до вересня 2018 р. проживав на тимчасово окупованій території України в АР Крим, про що свідчать відомості, внесені до облікових даних в автоматизовані системи податкового органу, які надані відповідачем до суду (адреса позивача в АР Крим, позначення у назві податкового органу «ВЕЗ Крим»).

Зазначення у цих облікових даних про те, що позивач вибув з місця попереднього обліку: ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеське управління, Генічеська ДПІ (ВЕЗ Крим, Сімферопольський район) свідчить лише про те, що цей податковий орган здійснював свої повноваження щодо фізичних і юридичних осіб, зареєстрованих в АР Крим, у межах покладених на нього обов`язків. Фактично позивач на території Херсонської області не проживав і прибув до Київської області безпосередньо з АР Крим, про що, зокрема, свідчать відомості щодо його реєстрації у паспорті.

За таких обставин податковим органом щодо позивача в питаннях сплати ЄСВ підлягали застосуванню норми спеціального закону, а саме Закону України № 1636-VII від 12 серпня 2014 р. «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», згідно з яким єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не справляється з доходів, отриманих фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території (п.12.3 ст.12 розділу II Закону); особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" під час провадження їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України. Такі особи мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом з питань Криму; зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 Податкового кодексу України. Податкова інформація про суми податкового боргу платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Суд бере до уваги, що саме статтею 59 ПК України передбачено направлення податкової вимоги, а, як зазначалося вище, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: "9-3. Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону. При цьому саме пунктом 25 вказаного закону передбачено формування та направлення вимоги зі стягнення заборгованості з ЄСВ.

Отже, за таких обставин нарахування податковим органом позивачу ЄСВ за період 2017-2018 рр. та направлення вимоги є протиправним з наведених вище підстав, що обумовлює скасування спірної вимоги.

Крім того, суд бере до уваги й таке.

Законодавством розмежовується поняття "фізична особа-підприємець" та "особи, які провадять незалежну професійну діяльність". При цьому, положеннями Закону № 2464, який є спеціальним у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не визначено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а тому порядок обліку та сплати єдиного внеску таким платником положеннями Закону № 2464 не передбачений.

Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Відтак, твердження податкового органу про наявність у позивача обов`язку окремо сплачувати єдиний соціальний внесок, як самозайнята особа та як фізична особа-підприємець є безпідставними, а таке нарахування призводить до повторної сплати єдиного внеску позивачем.

Як встановлено судом, відповідачем нараховано позивачу суму єдиного соціального внеску за наступні періоди: за фізичну особу-підприємця за ІІ квартал 2018 р. - 1884 грн. 92 коп.; за фізичну особу-підприємця за ІІІ квартал 2018 р. - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за незалежну професійну діяльність за ІІІ квартал 2018 р. - 819 грн. 06 коп.; за фізичну особу-підприємця за IV квартал 2018 р. - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за незалежну професійну діяльність за IV квартал 2018 р. - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп., які включено до спірної вимоги.

Це означає, що за одні й ті ж періоди відповідач нараховував позивачу ЄСВ і як фізичній особі-підприємцю, і як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, тобто протиправно здійснював подвійне оподаткування.

Це означає, що нарахування податковим органом позивачу ЄСВ за вказані періоди 2018 р. є протиправним, що і з наведених мотивів і підстав обумовлює скасування спірної вимоги.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту перевірки відповідача від 26 червня 2019 р. № 1714/10-36-54-06/2425002073, суд зазначає паро наступне.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Воля суб`єктів владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях), які є обов`язковими до виконання суб`єктами, яким вони адресовані.

Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола цих осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування. Усі рішення суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом. Акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Водночас, акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки і є лише носієм інформації про результати перевірки. Метою документування контрольних дій та їх результатів є надання суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про хід, способи, результати перевірки тощо.

Акти перевірок, висновки посадових осіб контролюючих органів, викладені в актах перевірок, інші дії, вчинені у процесі чи за результатами перевірки, не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Такий акт перевірки не можна визначати як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство.

Текстуальне викладення акту перевірки, наведення у ньому тих чи інших слів, речень, тверджень, мотивів, дії щодо відображення в акті чи у протоколі висновків посадової особи є позицією працівника відповідного органу, яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов`язків під час перевірки. Проте, ці твердження працівника відповідного органу самі по собі не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, не порушують прав позивача, оскільки сам акт перевірки не є підставою для виникнення у нього будь-яких зобов`язань.

Обґрунтованість викладеного в акті перевірки, належність і допустимість його як доказу, оцінка цього доказу на предмет відповідності вимогам законодавства здійснюється адміністративним судом відповідно до вимог ст.ст. 72-76, 78, 90 КАС України під час розгляду відповідних адміністративних справ, якщо в основу спору покладено такий висновок.

Акт перевірки не набуває статусу рішення суб`єкта владних повноважень в розумінні ст.19 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд визнає, що цей позов в частині вимог про визнання протиправним і скасування вказаного позивачем акту перевірки не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а отже у цій частині позовних вимог провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2019 р. № 0103195406, суд зазначає.

Цим рішенням щодо позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб (за періоди з 2016 р. до 20 вересня 2018 р.) на підставі ст. ст. 122, 126 ПК України застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 8 017 грн. 50 коп.

Як встановлено судом, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у податкового органу були наявні відомості про те, що позивач до вересня 2018 р. проживав на тимчасово окупованій території України в АР Крим і штрафні санкції застосовано податковим органом саме за той період, коли позивач проживав на тимчасово окупованій території АР Крим.

За таких обставин податковим органом щодо позивача в питаннях сплати штрафу за несвоєчасну сплату єдиного податку підлягали застосуванню норми спеціального закону, а саме Закону України № 1636-VII від 12 серпня 2014 р. «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», згідно з п.11 ст.12 розділу II (Перехідні положення) якого до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалася тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій (податкової звітності) та повноти сплати сум податків і зборів. Крім того, відповідно до п.11 ст.12 розділу II (Перехідні положення) зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 ПК України. Суд звертає увагу, що спірне рішення прийнято, зокрема, й на підставі ст. 126 ПК України.

Це означає, що нарахування податковим органом позивачу штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку за вказані періоди 2017-2018 рр. є протиправним, що і з наведених мотивів і підстав обумовлює скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-446250-54 від 14 лютого 2019 р. на суму 10075 грн. 52 коп. та податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2019 р. № 0103195406, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесені відповідачем податкова вимога та податкове повідомлення-рішення є протиправними. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими в цій частині, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до квитанції від 21 вересня 2019 р. № 0.0.1472903195.2 позивачем сплачено судовий збір на суму 768 грн. 40 коп.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог присуджує позивачу 768 грн. 00 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області, № Ф-446250-54 від 14 лютого 2019 р. на суму 10075 (десять тисяч сімдесят п`ять) грн. 52 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області, від 23 липня 2019 р. № 0103195406

Провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування акту перевірки Головного управління ДФС у Київській області від 26 червня 2019 р. № 1714/10-36-54-06/2425002073 закрити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 43141377.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 26 грудня 2019 року.