Ухвала суду № 8660447, 25.02.2009, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-432/09

Головуючий у 1-й інстанції: Кухар С.В.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Мануйлова Ю.С.

суддів: Денисенко Т.С., Ломейко В.О.

при секретарі: Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства «БАН» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2008 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «БАН» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державного підприємства «Український інститут промислової власності, третя особа: Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, про визнання недійсним в частині деклараційного патенту, визнання власника деклараційного патенту та про зобов'язання внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року закрите акціонерне товариство «БАН» (далі - ЗАТ»БАН») звернулось до суду з позовом, в якому просило суд визнати деклараційний патент № 12019 на корисну модель « Спосіб виробництва квасу» недійсним в частинні визнання власниками охоронюваного документа ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати власником деклараційного патенту № 12019 на корисну модель «Спосіб виробництва квасу» ЗАТ»БАН»; зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

В обгрунтування своїх вимог, представник позивача пояснив, що 16 січня 2006 року Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (надалі за текстом - Департамент) за заявкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видав деклараційний патент № 12019 на корисну модель «Спосіб виробництва квасу» (надалі за текстом -деклараційний патент). Винахідниками та власниками охоронюваного документу є ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Тривалий час відповідачі працювати на підприємстві (в тому числі до моменту подачі ними заявки на отримання деклараційного патенту). Відповідач ОСОБА_1 працювала на підприємстві з 1966 по 2008 рік та була звільнена з посади головного технолога З AT „БАН" з 24.03.2008 року, головним технологом вона працювала з 1 лютого 2002 року. Відповідач ОСОБА_2 працювала на підприємстві з 1996 року, в тому числі на посаді генерального директора ЗAT »БАН» з 17 серпня 2004 року і була звільнена з займаної посади за рішенням загальних зборів акціонерів від 5 вересня 2007 року.

ЗАТ»БАН» здійснює виробництво безалкогольних напоїв, в тому числі хлібного квасу, з 1946 року., а квасу торгівельної марки «Ярило» - з травня 2001 року, здобувши при цьому значний досвід та визнання не лише в Україні. Для вдосконалення виробництва квасу торгівельної марки «.Ярило» було закуплене відповідне обладнання. Зокрема, з 30 вересня 2002 року була введена в експлуатацію установка очищення води Фри Флай .

Крім того, в розпорядженні ЗАТ»БАН» наявне й інше обладнання, а саме: виробничо-технічна лабораторія, сироповарочна установка, бродильні ємності, лінія розливу напоїв в пляшку ПЕТ, система автоматичної мийки, аміачно-холодильна установка, дільниця виробництва концентрату квасного сусла..

Отже, на думку представника позивача, ЗАТ «.БАН» має усі необхідні виробничі потужності для в для виробництва квасу, що також підтверджується свідоцтвом про право власності на об'єкт нерухомості.

Перебуваючи на посадах головного технолога та генерального директора ЗАТ»БАН», відповідачі мали доступ до виробничих потужностей підприємства, яке на думку представника й було використане при розробці корисної моделі за патентом № 12019.

Здійснюючи свої трудові обов'язки на підставі посадової інструкції та використовуючи своє посадове становище вони були знайомі з усіма особливостями технологічного процесу та були обізнані в тому числі про те, що:

1)при виробництві квасу використовуються сухі дріжджі. Позивач використовує сухі дріжджі з 2002 року.

2)концентрат квасного сусла при виробництві квасу тривалий час (до моменту подачі заявки на деклараційний патент № 12019) стерилізувався при температурі 120-126* С;

3)очищення води на підприємстві здійснюється за допомогою установки Фри Флай на підставі інструкції по експлуатації цієї установки та згідно з Технологічною інструкцією з підготовки води для виробництва пива та безалкогольних напоїв ТІ-14297558-291-2003, яка була розроблена українською галузевою компанією з виробництва пива, безалкогольних напоїв та мінеральних вод ЗАТ «Укрпиво» та є чинною З 24.01.2003 року;

4) знезараження води при виробництві напоїв здійснюється за допомогою опромінення ультрафіолетовим промінням згідно п.3.6.4 зазначеної вище Технологічної інструкції з підготовки води для виробництва пива та безалкогольних напоїв.

Саме ці основні особливості технологічного процесу по виробництву квасу були набуті позивачем з використанням значного досвіду, накоплених знань та секретів виробництва та були покладені в основу формули винаходу деклараційного патенту № 12019 відповідачами.

За таких обставин, на думку представника позивача, корисна модель, що є об'єктом охорони деклараційного патенту № 12019, мас усі ознаки службової корисної моделі, право на одержання якого має роботодавець винахідника - ЗАТ»БАН».

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2008 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ЗАТ»БАН», пославшись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи позивача і його представника, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 16 січня 2006 року Департаментом за заявкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видав деклараційний патент № 12019 на корисну модель «спосіб виробництва квасу" (надалі за текстом -деклараційний патент), вони ж є винахідниками та власниками охоронюваного документу.

Судом також встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. (далі - Закон) і введений в дію з 1 липня 1994 р. з наступними змінами і доповненнями.

У відповідності до ст. 1 Закону службовий винахід (корисна модель) - винахід (корисна модель), створений працівником:

у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця;

службові обов'язки - зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі);

роботодавець-особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом);

винахідник - людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працювала генеральним директором ЗАТ»БАН» з 17 серпня 2004 року по 5 вересня 2007 року, а ОСОБА_1 -головним технологом ЗАТ»БАН» 3 1 лютого 2002 року по 24 березня 2008 року.

Судом встановлено, що обов'язками генерального директора ЗАТ «БАН», зазначеними в Статуті Товариства, не передбачена розробка нових технологій продукції, що виробляється позивачем. Посадова ж інструкція головного технолога ЗАТ «БАН» суду не надавалась.

Не визнаючи винахід, створений відповідачами службовим, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 створили винахід саме з використанням службових обов'язків, які конкретно обов'язки кожного окремо відповідача призвели до створення ними винаходу.

Тим самим, встановлено, що до кола їх службових обов'язків не входили обов'язки щодо створення винаходу.

Не надав позивач доказів того, що відповідачі виконували цю роботу за дорученням роботодавця.

Суд правильно не прийняв до уваги посилання позивача на те, що відповідачі тривалий час працювали на ЗАТ «БАН», довготривалий час виробництва підприємством безалкогольних напоїв, в тому числі квасу, а також наявність на підприємстві обладнання і виробничих потужностей для виробництва квасу, та обізнаність відповідачів з технологічним процесом виготовлення квасу, зважаючи на те, що самі по собі вказані обставини не свідчать про створення працівниками саме службового винаходу.

Суд, пославшись на ненадання позивачем доказів, прийшов обгрутнтованого висновку щодо відсутності підтвердження того, що відповідачі при створенні винаходу використовували досвід, виробничі знання, секрети виробництва, обладнання і потужності роботодавця.

На обґрунтування свого висновку в цій частині, суд також послався і на матеріали справи, з яких вбачається, що 8 квітня 2004 р. між відповідачами та підприємством «Лабораторія РайСЕС» було укладено договір про організацію досліджень та експериментів, згідно з яким підприємство зобов'язалося надавати можливість Дослідникам проводити дослідні спостереження відповідно до фаху, використовувати лабораторне обладнання Підприємства. Згідно наданих суду протоколів досліджень проб харчових продуктів №№ 209, 210, 211 від 25 грудня 2004 року дослідження різних сортів квасу здійснювалися ОСОБА_2 і ОСОБА_1 саме в лабораторії РайСЕС.

Крім того, відповідачами проводилися дослідження та експерименти щодо винаходу на пивзаводі № 1, що підтверджується посвідченнями про якість, виданими цим підприємством, копії яких долучені до матеріалів справи.

ЗАТ»БАН» у позовній заяві стверджує про використання підприємством при виробництві квасу сухих дріжджів, стерилізацію квасного сусла при температурі 120-126 *С ще до часу подання заявки на деклараційний патент № 12019. Разом з тим, у своїх запереченнях на позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ЗАТ «БАН» про захист права інтелектуальної власності, направлених 8 квітня .2008 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, підписаних представником ЗАТ «БАН» і доданих до матеріалів справи, ЗАТ»БАН» повідомляє, що не використовує в процесі виготовлення квасу кожну ознаку, включену до формули винаходу за патентом № 12019, а саме фільтрація води здійснюється відповідно до Технологічної інструкції з підготовки води для виробництва пива та безалкогольних напоїв ТІ-14297558-291-2003, а не згідно патенту № 12019, і крім того, концентрат квасного сусла нагрівають до температури 120-122*С, а не при температурі не менше 126*С, як це передбачено патентом № 12019, при виготовленні квасу перед початком бродіння кисень не додають.

Згідно з Описом до деклараційного патенту на корисну модель, виконаним Державним департаментом інтелектуальної власності, спосіб виробництва квасу, запатентований ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відрізняється від відомих способів виготовлення квасу, а суттєві ознаки корисної моделі № 12019 сприяють досягненню технічного результату -підвищенню якості і стійкості квасу. Згідно з зазначеним описом, корисна модель відноситься до технології виробництва безалкогольних напоїв бродіння, а саме хлібного квасу, і може бути використана у безалкогольній галузі харчової промисловості.

Відповідно до висновку Державного підприємства «Український інститут промислової власності» про видачу декларативного патенту на корисну модель за результатами формальної експертизи, затвердженого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти України, він набув статусу рішення про видачу деклараційного патенту на корисну модель.

Згідно ст. 9 Закону винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід)корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (корисної моделі) достатньо ясно і повно.

Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У той же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику)винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.

Якщо роботодавець не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії».

Таким чином, Законом передбачена єдина процедура використання роботодавцем свого права на службовий винахід.

Позивачем не надано доказів, і судом не встановлено, що вказана процедура була дотримана.

Навпаки, судом було встановлено, що ця процедура жодним чином не дотримувалась і як винахідники не направляли роботодавцю повідомлення про створений винахід, так і роботодавець не вимагав від винахідників направлення письмового повідомлення про створений ними винахід.

Подальша процедура також не була використана роботодавцем.

Разом з тим, ст. 9 Закону передбачено, якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження створення відповідачами службового винаходу, а також що процедуру використання свого права на службовий винахід роботодавцем не використано, суд прийшов обгрунтованого висновку, що запатентований спосіб виготовлення квасу (деклараційний патент № 12019) є результатом творчого внеску винахідників - відповідачів у справі у створенні корисної моделі.

Частиною 1 ст. 33 Закону передбачено, що патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності,

що визначені статтею 7 цього Закону;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону:

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.» Єдиною підставою для визнання частково недійсним патенту, на яку посилається позивач, є порушення його права на одержання вказаного патенту на винахід (корисну модель).

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів щодо наявності порушення його права саме внаслідок подання відповідачами заявки на видачу патенту.

Зважаючи на те, що судом не встановлено підстав для визнання деклараційного патенту в частині визнання власника недійсним, то суд прийшов правильного висновку про відмову у задоволенні інших позовних вимог, заявлених позивачем.

За таких обставин твердження апелянта, що працею ОСОБА_2 і ОСОБА_1 створено службовий винахід за час їхньої роботи відповідно на посадах генерального директора і головного технолога ЗАТ»БАН» не підтверджено будь-якими доказами і не узгоджується з вимогами Закону.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи ЗАТ»БАН» у задоволенні позову, суд першої інстанції, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального в і процесуального права.

Достовірність фактів, встановлених судом першої інстанції не викликають сумнівів.

При цьому суд повно дослідив обставини справи, перевірив зібрані докази, дав їм належну оцінку.

Тим самим, доводи апелянта про незаконність і необгрунтованність рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження доказами, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «БАН» відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2008 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України