Рішення № 86569054, 24.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2019Справа № 910/15043/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В,, розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення 19 012,81 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 19 012,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажу, а саме незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 19 012,81 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечую та зазначає, що позивачем на підтвердження понесення збитків не надано доказів вартості втраченого вантажу, так як доданий до позовної заяви рахунок №1307-1 видано не вантажовідправником (ТОВ «Метінвест-Шіппінг»), а іншою особою.

25.11.2019 до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив №09/154 від 15.11.2019, за змістом якої позивач стверджує про наявність в матеріалах справи всіх доказів, що підтверджують вартість втраченого вантажу.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (відправник, одержувач) укладено Договір про надання послуг № 245/108/16Сб, предметом якого відповідно до п. 1.1. Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п.1.2 договору, за цим договором перевізник зобов`язався доставити прийнятий до перевезення вантаж у пункт призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а замовник - сплатити за перевезення вантажу та надані послуги, що пов`язані за цим перевезенням.

03.07.2019 між BASIS Trade AG (далі - продавець) та ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - покупець) укладено контракт №BASIS-ILYSCH 01-19, за змістом якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти поставку та оплатити товар, із описом, якістю, кількістю та за ціною вказаною у даному контракту.

20.07.2019 ТОВ "Метінвест-Шіппінг", як вантажовідправник, за накладною №40825499 від 19.07.2019 відправив позивачу на станцію Асланове Донецької залізниці вазони з вантажем - вугілля антрацит насипом, у тому числі вагони №56952088, №56319429, №62610126.

22.07.2019 на станції Асланове Донецької залізниці були складені комерційні акти №485002/742 про нестачу вантажу в вагоні №56952088 у кількості 2 550 кг., №485002/743 про нестачу вантажу в вагоні №56319429 у кількості 2 200 кг, №485002/744 про нестачу вантажу в вагоні №62610126 у кількості 2 050 кг, про що в основній накладній №40825499 була зроблена відповідна відмітка.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 19 012,81 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про залізничний транспорт".

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. 3 ст. 307 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи (накладна №40825499 від 19.07.2019) підтверджується прийняття вантажу до перевезення відповідачем від ТОВ "Метінвест-Шіппінг" (вантажовідправник, експедитор) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення - Асланове Донецької залізниці.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р. (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як встановлено судом вище, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладної №40825499 виявлено його часткову втрату у вагонах №56952088, №56319429, №62610126, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.

Зокрема, відповідно до Комерційного акту №485002/742 від 22.07.2019, виявлено недостачу вугілля антрацит в вагоні № 56952088, а саме: вказано, що за документом значиться: вантаж вугілля антрацит насипом: брутто - не вказано, тара - 23 100кг, нетто - 66 050 кг, при переважуванні вага виявилась: брутто - 86 600 кг, тара - 23 100 кг, нетто - 63 500 кг, що менше документа на 2 550 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200-300 мм, розрівняна. Поверхня вантажу маркована вапном. По руху потяга з правої сторони над 1-2 люками є виїмка розміром 3000 мм Х 1 200 мм Х 300-400 мм в глибину вагона. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.

В комерційному акті №485002/743 від 22.07.2019 вказано, що за документом значиться: вантаж вугілля антрацит насипом, вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 23 500кг, нетто - 67 700 кг, при переважуванні вага виявилась: брутто - 89 000 кг, тара - 23 500 кг, нетто - 65 500 кг, що менше документа на 2 200 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200-300 мм, розрівняна. Поверхня вантажу маркована вапном. По руху потяга з лівої сторони над 1-2 люками є виїмка розміром 3000 мм Х 1200 мм Х 300-400 мм в глибину вагона. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.

В комерційному акті №485002/744 від 22.07.2019 вказано, що за документом значиться: вугілля антрацит насипом, вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 23 600кг, нетто - 67 450 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 89 000 кг, тара - 23 600 кг, нетто - 65 400 кг, що менше документа на 2 050 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 300 мм. Поверхня вантажу маркована вапном. По руху потяга з правої сторони над 1-4 люками є виїмка розміром 3500 мм Х 1000мм Х 500мм в глибину вагона. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статями 7, 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовими доказами, за визначенням глави 5 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах №485002/742 від 22.07.2019, №485002/743 від 22.07.2019, №485002/744 від 22.07.2019, відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не вини перевізника.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію рахунка №1307-1 від 13.07.2019, який складено BASIS Trade AG.

Заперечення відповідача про те, що позивачем не було доведено наявність понесених збитків оскільки не надано документів на підтвердження оплати спірного вантажу, є безпідставними, оскільки положення пункту 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу. Відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів. За висновками суду, рахунок, який складений саме власником товару (BASIS Trade AG), є належним та допустимим доказом, що підтверджує вартість відправленого вантажу, оскільки ТОВ «Метінвест-Шіппінг» є лише експедитором та здійснює організацію перевезень залізничним транспортом на території України і не має права виставляти рахунки від імені BASIS Trade AG.

Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №4500068484 від 02.08.2019, що підтверджує здійснення позивачем оплати рахунку №1307-1 від 13.07.2019.

Позивачем вірно розраховано, що згідно з рахунком BASIS Trade AG №1307-1 від 13.07.2019 вартість 1 тонни вантажу становить 3 965,96 грн. (146,36 ЕВРО х 27,0973 грн. (за курсом НБУ)).

Враховуючи вартість 1 тонни вантажу, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмір 19 012,81 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем був антрацит, норма природних втрат застосовується у розмірі 1% від маси вантажу.

Природна втрата вантажу у вагоні №56952088 становить 660,5 кг (66 050 кг х 1%). Отже, сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 7 493,68 грн. ((66 050 кг - 63 500 кг - 660,5 кг) х 3 965,96 грн/т).

Природна втрата вантажу у вагоні №56319429 становить 677 кг (67 700 кг х 1%). Отже, сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 6 040,16 грн. ((67 700 кг - 65 500 кг - 677 кг) х 3 965,96 грн/т).

Природна втрата вантажу у вагоні №62610126 становить 674,5 кг (67 450 кг х 1%). Отже, сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 5 455,18 грн. ((67 450 кг - 65 400 кг - 674,5 кг) х 3 965,96 грн/т).

Таким чином, загальна сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника становить 18 989,02 грн.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, підлягають частковому задоволенню в розмірі 18 989,02 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 18 989 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 1 918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн. 50 коп.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 2 (дві) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.12.2019

Суддя В.В. Князьков