Постанова № 8653383, 22.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2010                                                                                           № 42/630

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Андрієнко П.В. – за довіреністю, Коршун А.В. - за довіреністю

від відповідача: Полякова Т.І.– за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київметробуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.01.2010

у справі № 42/630 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад"

до                                                   ВАТ "Київметробуд"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 7698807,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

19.11.2009 року Відкрите акціонерне товариство "Агропромислова група "Закарпатський сад" звернулося до Господарського суду м. Києва про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" 769731,53 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, 176852,24 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1355752,45 грн. пені за порушення виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 2 від 1 серпня 2008 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2009р. у справі №42/630 позов було задоволено. Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" на користь Відкритого акціонерного товариства "Агропромислова група "Закарпатський сад" 5396471,62 грн. боргу, 769731,53 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 176852,24 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1355752,45 грн. пені. 25500 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з’ясовано обставини справи, та порушено норми процесуального права, зокрема відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення у відсутності представника відповідача, також відповідач зазначає, що позивач взагалі не виконував роботи за Договором №2 від 01.08.2008, а акт №1 приймання виконаних послуг був помилково підписаний до надання послуг за Договором №2 від 01.08.2008; судом першої інстанції неправомірно було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Головного управління капітального будівництва м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (замовника будівельних робіт), та неправомірно було стягнуто з відповідача інфляційні та 3% річних, оскільки договором стягнення таких збитків не передбачено. Також апелянт вважає, що Акт звірки взаєморозрахунків від 24 грудня 2008 року немає жодного відношення до Договору № 2 від 01.08.2008 року, а також підписаний невідомою особою.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідач заявив клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи у справі №42/630 і на розгляд експертизи поставити питання щодо обсягу виконаних позивачем будівельно-монтажних робіт по договору №2 від 01.08.2008.

Позивач проти експертизи заперечує з мотивів, що визначення понесених позивачем витрат є предметом дослідження в цій справі і їх встановлення є прерогативою суду. При цьому визначальними є обставини справи і норми чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Відповідач в свою чергу наполягає на розгляді клопотання по суті і його задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та клопотання відповідача про призначення економічної експертизи, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

01 серпня 2008 року між Київською філією «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» та Відкритим акціонерним товариством «Київметробуд» було укладено договір №2 про виконання комплексу послуг з підсилення перекриття до відмітки нуль ТРК «Троїцький» за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська 53/55 (п. 1.1. Договору №2 від 01.08.2008р.).

Вартість комплексу послуг, відповідно до п.2.1. Договору №2 від 01.08.2008р., визначалась договірною ціною з розрахунку: «підсилення перекриття до відмітки «0,00» за один метр квадратний 2 743,20 гривень з урахуванням ПДВ». Загальна ціна договору, згідно договірної ціни (кошторису), становить: 5 996 471 (п'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 62 коп., разом з ПДВ.

Строк виконання послуг за договором становив: 30 днів від дня підписання Договору (п.3.1. Договору №2 від 01.08.2008р.).

Позивач своє зобов'язання за Договором №2 від 01.08.2008р. щодо надання комплексу послуг з підсилення перекриття до відмітки нуль ТРК «Троїцький» виконав в строк, обумовлений договором. Належне виконання зобов'язання було прийняте Відповідачем, про що був складений Акт приймання виконаних послуг №1 за серпень 2008 року, а також Акт №ОУ – 0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2008, які було підписано сторонами.

Згідно Акту приймання виконаних послуг №1 за серпень 2008 року, та Акту №ОУ – 0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2008 загальна вартість прийнятих послуг становить 5 996 471 (п'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста сімдесят одна) гривень 62 коп., разом з ПДВ.

Оплата виконаних послуг, згідно п.2.3. Договору №2 від 01.08.2008р., мала бути здійснена Відповідачем не пізніше 30 днів після підписання Сторонами акту прийому-здачі виконаних послуг. Враховуючи, що підписання Акту приймання виконаних послуг №1 було здійснено у серпні 2008 року, строк оплати, визначений Договором №2 від 01.08.2008р., спливав не пізніше 30 вересня 2008 року. Оплата послуг, наданих згідно Договору №2 від 01.08.2008р. була здійснена лише частково. Відповідачем згідно банківських виписок від 17 та 30 жовтня 2008 було сплачено 600 000,00 грн. (а.с. 28-29 т. 1) Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 5396471,62 грн. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суму основного боргу належними доказами не заперечив.

Твердження апелянта про те, що роботи за Договором, на підставі якого Позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості, ним взагалі не виконувалися, а акт приймання-передавання робіт був помилково підписаний Апелянтом в особі неповноважного представника колегією до уваги не беруться виходячи з наступного.

Пункт 2.4. Договору № 2 від 01 серпня 2008 року передбачає, що повноважним представником у взаємовідносинах та розрахунках за виконані послуги з Позивачем за цим Договором від Апелянта виступає його структурний підрозділ БМУ-3.

За таких обставин твердження Апелянта про те, що Акт № 1 підписаний начальником БМУ -3 Кочегаровим Ю. В. та скріплений печаткою структурного підрозділу БМУ-3 без належних повноважень є таким, що не відповідає дійсності.

Крім того, у матеріалах справи містяться два Акти приймання-передавання робіт (один з яких за формою КБ -2 за № 1 про виконані роботи за серпень 2008 року, інший - за звичайною формою за № ОУ 0000001 від 30 серпня 2008 року).

Обидва Акти містять інформацію про загальну вартість робіт, апелянт жодних претензій у порядку п. 4.3. Договору № 2 від 01 серпня 2008 року до Позивача не пред'являв.

Крім того, апелянтом двічі перераховувалися грошові кошти на користь Позивача -17.10.2008 року 100 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за надані послуги по будівництву згідно акту № 1 від 30.08.2008 року» та 30.10.08 року 500 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за надані послуги по кріпленню перекриття в серпні згідно Акту № ОУ 0000001 від 30.08.08 р.».

Таким чином, апелянт погодився з обома Актами приймання-передавання, що підтверджується тим, що він здійснив за ними часткову оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, в судових засіданнях у суді першої інстанції (16.12.2009 та 22.12.2009 на яких був присутній представник апелянта не заявляв про будь-яке порушення умов Договору № 2 від 01.01.2008 року позивачем, та не заявляв клопотання про необхідність проведення будівельно-технічної експертизи.

Також слід зазначити, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ВАТ БМУ-3 ВАТ «Київметробуд» - (уповноважена на взаєморозрахунки особа за Договором № 2 від 01.08.2008 року) вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року. Згідно з доданим до нього реєстром суб'єктів господарювання, з якими БМУ-3 ВАТ «Київметробуд» перебувало у господарських відносинах, рядок 40, зазначений Позивач із розміром кредиторської заборгованості 5 396 4710,620 грн. (Додаток № 3 до відзиву на пеляційгу скаргу).

За таких обставин твердження апелянта про те, що роботи за Договором № 2 від 01.08.2008 року не були виконані позивачем та не прийняті апелянтом є необгрунтованими.

Колегія вважає, що є безпідставними твердження апелянта про те, що Акт звірки взаєморозрахунків від 24 грудня 2008 року немає жодного відношення до Договору № 2 від 01.08.2008 року, а також підписаний з боку відповідача невідомою особою.

В Акті звірки взаєморозрахунків від 24 грудня 2008 року зазначено, що його підписано Головним бухгалтером ВАТ БМУ-3 ВАТ «Київміськибуд» Юрченко Л. П. та стоїть її підпис, Акт скріплений печаткою. Проте, як свідчать матеріали справи Юрченко Любов Павлівна є повноважною особою, оскільки згідно з Актом від 19.05.2009 року № 778/23-02/01387413 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання ВАТ БМУ-3 ВАТ «Київметробуд» (уповноважена на взаєморозрахунки особа за Договором № 2 від 01.08.2008 року) вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року (Додаток № 4) вона вказана як головний бухгалтер, повноважний на представництво інтересів ВАТ БМУ-3 ВАТ «Київметробуд». Вказаний Акт також містить підпис Юрченко Л. П, який повністю збігається з підписом, який є на Акті звірки взаєморозрахунків від 24.12.2008 року.

Контррозрахунку суми боргу відповідачем не надано. За таких обставин вищезазначене твердження апелянта не може бути взяте судом до уваги.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 5396471,62 грн. боргу є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов‘язання 769731,53 грн. суми інфляційних нарахувань та 176852,24 грн. трьох процентів річних та за період з 01.10.2008 по 01.11.2009 колегія суддів зважає на наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було дотримано строків виконання свого зобов'язання щодо здійснення оплати виконаних послуг.

Відповідно до ч.2 ст.625 боржник який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Враховуючи наявність прострочення відповідачем грошового зобов’язання на протязі зазначеного вище періоду та приписи даної правової норми, колегія суддів вважає, що підлягають стягненню сума інфляційних нарахувань, яка становить 769731,53 грн., а також три проценти річних, які становлять 176852,24 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 1355752,45 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 6.3. Договору №2 від 01.08.2008р., укладеного між Позивачем та Відповідачем при несвоєчасній оплаті виконаних послуг, Замовник виплачує Виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно оплачених послуг за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наявність прострочення відповідачем грошового зобов’язання, положення чинного законодавства та, зокрема, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року за № 543/96-ВР, перевіривши обґрунтованість розміру заявлених до стягнення пені, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення з 01.10.2008р. по 01.11.2009р. від суми простроченого платежу, яка згідно розрахунку Позивача, доданого до позовної заяви, становить 1 355 752,45 грн.

Колегія вважає безпідставними заперечення апелянта про те, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено Апелянту у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Замовника будівельних робіт, які виконував Позивач, - Головне управління капітального будівництва м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), що, на думку апелянта, унеможливило об'єктивний розгляд справи.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Договір № 2 від 01.01.2008 року укладений лише між позивачем та апелянтом, будь-які посилання в тексті договору на інші правочини відсутні, в т. ч. й на Договір, укладений між апелянтом та Головним управлінням капітального будівництва м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Також відповідно до ст. 838 ЦК України Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив апелянту у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб, оскільки рішення суду саме у даній справі жодним чином не впливає на права та обов'язки будь-яких інших осіб, крім тих, між якими укладено договір ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" та ВАТ "Київметробуд".

Таким чином, враховуючи те, що в апеляційній скарзі відповідачем заявлені позовні вимоги не спростовані, а також відповідачем не надано документів на підтвердження своїх заперечень та доказів перерахування позивачу суми боргу, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню та вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Щодо клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, то питання поставлене для експертизи фактично охоплює предмет дослідження по позову. Всі ці обставини суд дослідив, дав їм оцінку, а тому відповідно в проведенні будівельно-технічної експертизи не має потреби, тому суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні клопотання ВАТ "Київметробуд" про призначення будівельно-технічної експертизи відмовити.

2.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київметробуд” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2010 по справі №42/630 – без змін.

3.          Матеріали справи № 42/630 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді