Рішення № 8652900, 22.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2010 р. Справа № 59/341-09

вх. № 10264/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Кулабухов О.В., за довіреністю б/н від 08.01.2010р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "БІВМ і К", м. Харків

до Благодійного фонду Володимира Безим'яного, м. Харків

про стягнення 138125,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 138125,00 грн. заборгованості з орендної плати, що виникла на підставі неналежного виконання відповідачем умов договору оренди від 11.01.2004р. Крім того, просив покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1381,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В позовній заяві позивач також просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, розташоване за адресою: 93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22.

В судове зассідання, призначене на 15.03.2010р. позивач свого повноважного представника не направив, але через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК Укаїни надав клопотання (вх.5015), в якому просив розглянути справу без участі його повноважного представника за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти висунутих позовних вимог, посилаючись на фінансову неспроможність, зазначаючи про можливу сплату боргу найближчим часом.

В судовому засіданні 15.03.2010р. судом оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення до 22.03.2010р.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов"язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11 січня 2004 року на між Приватним підприємством "БІВМ і К" (позивач по справі) та Благодійним фондом Володимира Безим'яного (відповідач по справі) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого позивач на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.2004р. надає, а відповідач приймає в тимчасове користування, на умовах оренди, земельну ділянку загальною площею 0,5525 га, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22, на якій розташовано будівлю критого ринку.

Земельна ділянка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10.01.2004р., зареєстрованого під № 78.

Згідно п. 2.2. договору оренди від 11.01.2004р. він діє до 31 грудня 2004 року включно з моменту укладення договору. Після закінчення строку дії договору договір дію договору може бути пролонговано за згодою сторін.

У відповідності до п. 4.4. договору, після закінчення строку його дії, за умови виконання відповідачем зобов"язань за договором оренди, договір автоматично пролонгується на той же строк за відсутності претензій з боку позивача.

Таким чином, договір неодноразово продовжувався і станом на момент розгляду справи є діючим.

Згідно п. 3.1. договору оренди, за користування земельною ділянкою відповідач повинен сплачувати орендну плату в розмірі 2,50 грн. за кв.м. або 13812,50 грн. щомісячно. Строк оплати - до 20 числа кожного місяця починаючи з січня 2004 року.

Однак, відповідач в порушення умов договору не сплачував орендну плату за період з грудня 2008 року по вересень 2009 року, в зв"язку з чим у нього утвориласть заборгованість перед позивачем в сумі 138125,00 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків, підписаний обома сторонами, який підтверджує зазначну заборгованість.

07 грудня 2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 123, в якій зазначив про необхідність погасити наявну заборгованість.

08 грудня 2009 року відповідач надав відповідь на претензію № 08, в якій відповідач не заперечує проти погашення боргу, але зазначає про відсутність грошових коштів у відповідача і що розрахунок буде проведено після продажу об"єкту нерухомості Благодійного фонду. Такі пояснення відповідачем також наведені у відзиві на позовну заяву (вх.31871).

Станом на момент винесення рішення по справі (22.03.2010р.) відповідачем так і не погашено заборгованість в сумі 13812,50 грн. перед позивачем.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов"язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст. 286 Гоподрського кодексу України, орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 138125,0 грн. заборгованості з орендної плати обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Вирішуючи клопотання позивача про забезпечення позову суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз’яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі до клопотання про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо наявних в нього коштів або відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи. Натомість факт визнання відповідачем заборгованості у наданому ним відзиві свідчить про відсутність намірів штучно ухилятись від виконання зобов’язань та чинити перешкоди виконанню рішенню суду.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правових підстав для його задоволення немає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Благодійного фонду Володимира Безим'яного (61001, м. Харків, вул. Ганни, буд. 7, кв. 5, р/р 26008131009, АКБ "Базис", МФО 351760 м. Харків, ідент. код 22719329) на користь Приватного підприємства "БІВМ і К" (61125, м. Харків, ст. Х-Левада, буд. 3, кв. 12, р/р 26004820124311 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, ідент. код 22715584) 138125,00 грн. заборгованості з орендної плати, 1381,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа № 59/341-09