Рішення № 8652899, 22.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2010 р. Справа № 63/12-10

вх. № 260/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Коташевська Т.О., довіреність № 5 від 24.12.2010 року; відповідача - Пащенко І.О., довіреність № 08-03-14/470 від 29.10.2009 року,

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство № 16363", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства НАСК "Оранта", в особі Жовтневого відділення Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", м. Харків

про стягнення 110970,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 110970,59 грн. страхового відшкодування. Позов обґрунтовано ст. 25 ЗУ "Про страхування", ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

17.03.2010 року до господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких він просить надані заперечення долучити до матеріалів справи, а також внести зміни до тексту позовної заяви виключивши "Жовтневе відділення Харківської обласної дирекції", залишивши лише ВАТ НАСК "Оранта", внести зміни до резулятивної частини позову, вказавши банківські та поштові реквізити ВАТ НАСК "Оранта".

Суд, долучає надані заперечення до матеріалів справи.

22.03.2010 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він надає суду уточнення до позовної заяви та просить суд вважати відповідачем по справі ВАТ НАСК "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75).

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши надане клопотання, а також враховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду, приймає клопотання позивача до провадження та продовжує розгляд справи з його урахуванням.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 22.03.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

В судовому засіданні 22.03.2010 року представник відповідача проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

01.10.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір страхування відповідальності автоперевізника № 1.33.0510.08.2.ю (далі - договір). Згідно з п.7.2.1. договору, строк його дії встановлений до 02.10.2009 року.

Предметом зазначеного договору є майнові інтереси позивача, що не суперечать закону, пов'язані з його обов'язком відшкодувати шкоду чи збитки, завдані третім особам під час надання ним послуг з перевезення майна.

19.05.2009 року стався страховий випадок, о 9-30 годині при розвантаженні застрахованого вантажного автомобіля ВОЛЬВО FН 12 державний номер 42643 ХА на складі ВАТ “Филип Моррис Україна” за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 335, було виявлено нестачу вантажу (тютюнові вироби ВАТ “Филип Моррис Україна” у загальній кількості 51 короб. Нестача відбулася внаслідок проникнення невідомих осіб в напівпричіп вантажного автомобіля.

Згідно виставленої на адресу позивача претензії № 06/012 від 04.06.2009 року від замовника перевезення - ВАТ “Филип Моррис Україна”, розмір збитків (у грошовому виразі) складає 130553,64 грн.

Франшиза за договором страхування, згідно п. 6.1.1.1 складає 15% від суми - 19583,05 грн.

Про страховий випадок позивачем було повідомлено відповідача по телефону (в той же день), та згідно з п.9.1.2. договору страхування, протягом 2-х робочих днів було надано письмове повідомлення вих. № 283 від 01.06.2009 року, яке було отримано канцелярією відповідача (вхід. № 1818 від 01.06.2009 року).

Згідно з п. 9.2. договору, 19.06.2009 року позивачем відповідачу була надана заява з необхідними документами (вих. № 333 від 19.06.2009 року) про страховий випадок, про що свідчить підпис представника відповідача та штамп вхідної кореспонденції № 2064 від 23.06.2009 року.

На виконання п. 8.2.6. договору, позивачем до відповідача було надано листа (вих. № 332 від 14.06.2009 року) з проханням роз'яснити як реагувати на претензію третьої особи - ВАТ “Филип Моррис Україна”.

На запит позивача (вих. 332 від 19.06.2009 року) відповідач надав відповідь листом № 2-12/1164 від 01.07.2009 року, та запропонував не давати будь-які обіцянки та визнавати настання своєї відповідальності, але згідно з договором транспортного експедирування № 809-016Н від 01.04.2009 року, укладеним між ВАТ “Филип Моррис Україна” та ВАТ “Харківське АТП №16363”, останній несе майнову відповідальність за втрату та нестачу вантажу в період транспортування. Також в цьому листі, страхова компанія просила надати додаткові документи для огляду страхового випадку, та надати можливість отримати власноручні пояснення персоналу, причетного до страхового випадку. Співробітникам відповідача по телефону було надано інформацію про графік роботи водія, та запропоновано прибути до ВАТ “Харківське АТП № 16363”і опитати його. Але співробітниками служби безпеки Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК “Оранта” цього зроблено не було.

Супровідним листом (вих. № 419 від 28.07.2009 року) позивачем було надано відповідачеві усі витребувані документи.

Крім того, 11.08.2009 року факсом на адресу позивача від відповідача надійшов черговий запит (б/н та б/д) про надання документів - копії постанови про порушення кримінальної справи.

Листом (вих. № 502 від 31.08.2009 року) позивачем було надано відповідачеві копію постанови про порушення кримінальної справи.

Згідно з п. 10.2. договору страхування відповідальності автоперевізника № 1.33.0510.08.2.ю від 01.10.2008 року, упродовж 15-ти банківських днів, після отримання заяви на страхову виплату (фактично з 19.06.2009 року) страховик зобов'язаний провести страхове розслідування обставин події і прийняти одне із зазначених нижче рішень: 10.2.1) про страхову виплату (страхове відшкодування) або 10.2.2.)          про відмову у страховій виплаті або 10.2.3.) про відстрочення прийняття рішення про страхову виплату чи про відмову у страховій виплаті та про необхідність проведення додаткових заходів із розслідування обставин події. Відповідно до п.10.5. договору, у разі ухвалення рішення згідно з п. 10.2.3 договору, страховик упродовж 5-ти робочих днів, з дня прийняття такого рішення надає страхувальнику письмове повідомлення з обґрунтуванням причин відстрочення, в якому зазначити термін додаткового розслідування. Цей термін не може перевищувати 30-ти календарних днів. Однак, якщо обставини вимагають отримання додаткової інформації від державних органів, підприємств, установ і організацій, страховик може подовжити цей термін ще на 60 календарних днів. 05.08.2009 року за № 2-12/1301 відповідач надав листа до позивача, в якому повідомив, що рішення страховика про виплату/відмову/відстрочення приймається після отримання всіх необхідних документів, та проведення страховиком розслідування обставин події. При цьому страховик зауважує, що до поточного часу йому не надано відповідної постанови правоохоронних органів про висновки стосовно скоєного злочину (місце обставин тощо), без чого неможливо визначити настання відповідальності страховика по відшкодуванню цього збитку. У вищезазначеному листі відповідач не зазначив терміни додаткового розслідування, чим порушив норми п.10.5. договору.

18.12.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 699 від 18.12.09 року) з вимогою направити рішення по питанню виплати страхового відшкодування та перерахувати позивачу суму у розмірі 110970,00 грн. Проте на дану претензію відповіді відповідач не надав.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 110970,59 грн. страхового відшкодування є обґрунтованою, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 526, 979 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України "Про страхування", статтями 1, 4, 12, 17, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства” Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (код ЄДРПОУ 00034186; 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16363" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 160; пошт. адреса: 61000, ДСП-2, м. Харків, вул. Роганська, 160, п/р 26001036132100 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 01332106) - 110970,59 грн. страхового відшкодування, 1109,71 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 22 березня 2010 року