Постанова № 8652425, 10.11.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №2-а-1113/2009

ПОСТАНОВА

10 листопада 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Маймур Ф.Ф.

при секретарі: Чоха К.О.

за участю: позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії (а.с. 2-5).

Позивач у позовній заяві, з урахуванням уточнень позовних вимог, та представник позивача у судовому засіданні посилалися на те, що позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесений до 1 категорії, має ІІІ групу інвалідності та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків та додаткову пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що розмір призначених та виплачуваних позивачу пенсій не відповідає вимогам зазначеного Закону, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру його пенсій, у відповідь на яку відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку, а тому позивач просив суд визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати йому державної та додаткової пенсії за період з січня 2006 року по теперішній час у розмірах менших, ніж ті, що встановлені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу недоплаченої пенсії у розмірі 355 806,33 грн. за період з січня 2006 року по грудень 2008 рік, а також зобов’язати відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії з січня 2009 року та в подальшому здійснювати нарахування та виплату позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та діючих постанов КМУ (а.с. 2-5).

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та наполягали на його задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких посилався на те, що 16.02.2006 року позивачу був здійснений перерахунок пенсії на підставі відповідного розпорядження, яке позивачем не оскаржувалося, розмір державної пенсії та додаткової пенсії, що виплачувалися позивачу протягом 2005-2007 років цілком відповідають вимогам, встановленим Законом та відповідними постановами Кабінету Міністрів України, а з 01.01.2008 року у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а відтак виплата позивачу пенсій проводилася відповідно до вимог законодавства України (а.с. 27-28).

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ці обставини підтверджуються копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, копіями витягів з актів огляду (а.с. 7-8).

Судом також встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача, та йому призначена та виплачується пенсія по інвалідності на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі цього ж Закону, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 16-18).

У судовому засіданні встановлено, що 07.05.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку призначених йому державної та додаткової пенсій, що підтверджується копією зазначеної заяви. (а.с. 10)

У відповідь на заяву позивача відповідач направив йому лист від 15.05.2009 року № С-94, яким повідомив позивача про те, що його пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства, ці обставини підтверджуються копією зазначеного листа (а.с. 11-15).

Судом також встановлено, що розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснював виходячи з установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремими категоріями пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, що становить 19,91 грн., що підтверджується поясненнями представника відповідача у судовому засідання та запереченнями на позов (а.с. 27-28).

Починаючи з 01.01.2008 року розрахунок розміру пенсії здійснювався відповідачем також з урахуванням змін внесених Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, а також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що також запереченнями на позов. (а.с. 27-28)

У судовому засіданні встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що з 01.01.2006 року розмір пенсії позивача по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи складав 642,67 грн., з 01.01.2007 року – 667,25 грн., з 01.04.2007 року – 711,22 грн., з 01.10.2007 року – 719,14 грн., з 01.01.2008 року – 916,50 грн., з 01.04.2008 року – 1023,69 грн., з 01.07.2008 року – 1052,30 грн., з 01.10.2008 року – 1054,70 грн. (а.с. 16-18).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Порядком обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» п енсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. 

В силу приписів ч. 4 ст. 54 зазначеного Закону (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Підпунктами 12 та 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст.ст. 50, 54 відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», які Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону. У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За змістом ст. 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

В силу п. 6 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними .

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року) порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року, яка залишається чинною на день розгляду даної адміністративної справи, був затверджений Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, пункт 4 якого відповідає повною мірою положенням ч. 4 ст. 54 зазначеного Закону (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року).

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу державної та додаткової пенсії за період з січня 2006 року по теперішній час у розмірах менших, ніж ті, що встановлені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, а також про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачу недоплаченої пенсії за період з січня 2006 року по грудень 2008 рік суд виходив з принципів верховенства права та законності, закріплених, зокрема у ст. 8 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а також у ч. 4 ст. 9 КАС України, за змістом якої у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають відповідні положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, а відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії не в повному обсязі на підставі зазначених положень Закону є неправомірними, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд при вирішенні даного спору приходить до висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» має застосовуватися розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стосується лише пенсіонерів, яким пенсія призначена за цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого встановленого на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлений розмір пенсії, нижчий за встановлений Законом, оскільки відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про зобов’язання відповідача здійснити виплату недоплаченої суми пенсії у розмірі 355 806,33 грн. за період з січня 2006 року по грудень 2008 рік, суд, знову ж таки, виходячи із принципу законності, вважає за доцільне відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в цій частині, оскільки за відсутності здійсненого на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунку розмірів державної та додаткової пенсій позивача відповідачем, такі вимоги позивача є передчасними та необґрунтованими.

Суд також приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії з січня 2009 року задоволенню не підлягають, оскільки позивачем у позовній заяві та представником позивача у судовому засіданні не було наведено обґрунтувань та доказів неправомірності здійснення нарахування відповідачем пенсій з січня 2009 року.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплату позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та діючих постанов КМУ, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині, оскільки право позивача на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем не оспорюється, як й не заперечується відповідачем його обов’язок здійснювати на підставі зазначеного Закону нарахування та виплату пенсії, а тому суд приходить до висновку про відсутність спору між сторонами в цій частині.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом як на підставу відмови у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під час прийняття постанови, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 161 КАС України, суд вирішує, чи є фактичні дані, що стосуються пропущення строку звернення до суду, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

В силу ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи, що вимоги позивача ґрунтуються на нормах Конституції України, що гарантують забезпечення соціальних виплат певним категоріям громадян, в тому числі й позивачу, який має правовий статус, визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», а його право на отримання пенсії регламентовано та захищено імперативними нормами Конституції України та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», а також беручи до уваги, що відповідач у позасудовому порядку донарахування та виплату належних позивачу до сплати сум пенсії не здійснює, чим порушує права позивача на отримання таких виплат, та наявність кореспондуючого обов’язку держави щодо здійснення таких виплат, суд вважає за можливе визнати причини пропуску позивачем строків звернення до суду з таким адміністративним позовом поважними.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 49, 50, ч.ч. 4, 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підпунктами 12 та 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 73, 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008, п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року, ст.ст. 2, 9, 11, 12, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково .

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 15 травня 2009 року № С-94, щодо здійснення перерахунку пенсії для ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року – неправомірною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 1-а, ЄДРПОУ 21910657) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (49106, м. Дніпропетровськ, Бульвар Слави, 3/26), відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.

ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини адміністративного позову – відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено у Апеляційний Адміністративний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення постанови шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення постанови суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя Ф.Ф. Маймур