Постанова № 8652422, 10.11.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №2-а-1112/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Маймур Ф.Ф.

при секретарі: Чоха К.О.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу №2-а-1112/2009 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

10.08.2009 року ОСОБА_3 звернувсь до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії. (а.с. 2-5)

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесений до 1 категорії, має ІІ групу інвалідності та має отримувати відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Посилаючись на те, що розмір призначеної та виплачуваної позивачу допомоги не відповідає вимогам зазначеного Закону, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру його допомоги, у відповідь на яку відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період 2005-2009 роки включно в розмірі 10 185,00 грн. (а.с. 2-5)

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та наполягали на його задоволенні в частині стягнення невиплаченої суми допомоги за період 2005-2009 роки включно в розмірі 10 185,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позовні вимоги щодо виплати допомоги за 2005-2006 роки не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду із адміністративним позовом, а позовні вимоги щодо виплати допомоги за 2007-2009 роки не підлягають задоволенню, оскільки з 01.01.2007 року норма, яка б визначала, що допомога на оздоровлення має виплачуватися у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат в ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутня, а тому виплата такої допомоги позивачу здійснювалася згідно відповідної постанови Кабінету Міністрів України .

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ці обставини підтверджуються копією посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, копіями довідок. (а.с. 9)

Судом також встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача, та йому призначена та виплачується щорічна допомога на оздоровлення на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося представником відповідача. (а.с. 15)

У судовому засіданні встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що щорічна допомога на оздоровлення протягом 2005-2008 років виплачувалася позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 120,00 грн. (а.с. 7)

У судовому засіданні встановлено, що у відповідь на звернення позивача відповідач направив йому лист від 13.07.2009 року № 4214, якими повідомив позивача про те, що допомога позивачу виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, ці обставини підтверджуються копією зазначеного листа. (а.с. 6-7)

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції , що діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року) щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам I і II групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», які Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону. У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За змістом ст. 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

В силу п. 6 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи дорівнює 120,00 грн.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про визнання відмови відповідача щодо здійснення нарахування щорічної допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною, а також про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з її розміру у п’ять мінімальних заробітних плат, суд виходив з принципів верховенства права та законності, закріплених, зокрема у ст. 8 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а також у ч. 4 ст. 9 КАС України, за змістом якої у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві, застосуванню підлягають відповідні положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, а відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати допомоги не в повному обсязі на підставі зазначених положень Закону є неправомірними, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень відповідної постанови Кабінету Міністрів України, якою встановлений розмір допомоги, нижчий за встановлений Законом, оскільки відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під час прийняття постанови, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 161 КАС України, суд вирішує, чи є фактичні дані, що стосуються пропущення строку звернення до суду, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

В силу ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача щодо зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки, суд, знову ж таки, виходячи із принципу законності, а також беручи до уваги, що ані позивачем, ані його представником не було надано суду доказів поважності причин пропуску позивачем строків звернення до адміністративного суду щодо періоду 2005-2007 роки, та позивач не звертався до суду із відповідною заявою про їх поновлення, враховуючи, що представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків збігу строку звернення до адміністративного суду, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 73, 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008, ст.ст. 2, 9, 11, 12, 71, 99, 100 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради стягнення грошових коштів – задовольнити частково .

Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 13 липня 2009 року № 4214 щодо здійснення нарахування щорічної допомоги на оздоровлення для ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» – неправомірною.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 39/41, ЄДРПОУ 03192454) перерахувати ОСОБА_3 ( 49049, м. Дніпропетровськ, вул. Радісна, 89а ) щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2005-2009 роки, відповідно до ст.ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з її розміру у п’ять мінімальних заробітних плат, та виплатити на користь ОСОБА_3 різницю між розрахованою та фактично сплаченою сумами.

ОСОБА_3 у задоволенні іншої частини адміністративного позову – відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено у Апеляційний Адміністративний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення постанови шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення постанови суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя Ф.Ф. Маймур