Постанова № 8652415, 10.11.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-а-1108/2009

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Чоха К.О.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу № 2-а-1108/2009 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10.08.2009 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії. (а.с. 3-6)

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, перебуває на обліку у відповідача та має отримувати підвищення до пенсії у розмірі встановленому ст. 6 зазначеного Закону, однак відповідач протягом 2006-2008 років всупереч вимог чинного законодавства України не здійснював виплату такого підвищення, у зв’язку з чим позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру належного їй підвищення до пенсії, у відповідь на яку відповідач відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку, а тому позивач просила суд визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування такої допомоги та стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за 2006-2008 роки у розмірі 4 471,20 грн. (а.с. 3-6)

У судовому засіданні позивач позов підтримала та наполягала на його задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, надала суду заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких посилалася на те, що протягом 2006-2007 років дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а відтак за відсутності відповідного бюджетного призначення, відповідач не мав права та підстав здійснювати виплату такого підвищення, крім того виплата позивачу підвищення до пенсії у 2008 році здійснювалася відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а відтак виплата позивачу підвищення проводилася відповідно до вимог законодавства України, також представник відповідача посилалася на пропущення позивачем строків звернення до суду із адміністративним позовом. (а.с. 18-19)

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни та перебуває на обліку у відповідача, що відповідно надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ці обставини підтверджуються матеріалами справи. (а.с. 11, 13)

У судовому засіданні також встановлено, що 21.04.2009 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок заборгованості по виплаті відповідного підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2006 року по грудень 2008 року, що підтверджується оригіналом листа відповідача. (а.с. 7-9)

Судом також встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що у відповідь на заяву позивача відповідач надіслав останній лист від 22.04.2009 року № Д-90 з відмовою провести перерахунок підвищення як дитині війни, посилаючись на те, що таке підвищення виплачується позивачу в повному обсязі відповідно до розмірів, встановлених діючим законодавством. (а.с. 7-9)

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про ОСОБА_3 Суд України», Рішенням ОСОБА_3 Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням ОСОБА_3 Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено, а дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено.

Відповідно до п. 12 ст. 71, з урахуванням ст. 111, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік.

Рішенням ОСОБА_3 Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до пп. 2 п. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції.

Рішенням ОСОБА_3 Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_3 Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 73 Закону України «Про ОСОБА_3 Суд України» ОСОБА_3 Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону. У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття ОСОБА_3 Судом України рішення про їх неконституційність.

За змістом ст. 74 Закону України «Про ОСОБА_3 Суд України» ОСОБА_3 Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

В силу п. 5 резолютивної частини Рішення ОСОБА_3 Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) рішення ОСОБА_3 Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

В силу п. 6 резолютивної частини Рішення ОСОБА_3 Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 рішення ОСОБА_3 Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними .

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 65 розділу VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Відповідно до ст. 62 розділу VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд виходив з принципів пріоритетності прав громадян України, гарантованих Конституцією України, а також з принципу недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, регламентованого нормами прямої дії – Конституції України.

Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, ОСОБА_3 Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому ОСОБА_3 Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена» (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини). Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_3 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Вирішуючи позовні вимоги позивача до відповідача про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну соціальну допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною та про зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії у встановленому Законом розмірі, суд виходив з того, що держава наділила позивача певним правовим статусом, а саме визнала позивача дитиною війни, а відтак взяла на себе зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень позивачу, як дитині війни.

Таким чином між позивачем і державою встановлений певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист громадян України похилого віку, зокрема, з таким статусом.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стосується лише пенсіонерів, яким пенсія призначена за цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого встановленого на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд також бере до уваги, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів правомірності наданої позивачу відмови у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії у встановленому Законом розмірі, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за 2006-2008 роки у розмірі 4 471,20 грн. суд, виходячи із принципу законності, вважає за доцільне відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в цій частині, оскільки за відсутності здійсненого відповідачем як органом, на який діючим законодавством покладено функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат, перерахунку розмірів належного до сплати позивачу підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такі вимоги позивача є передчасними та необґрунтованими.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом як на підставу відмови у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під час прийняття постанови, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 161 КАС України, суд вирішує, чи є фактичні дані, що стосуються пропущення строку звернення до суду, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

В силу ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи, що вимоги позивача ґрунтуються на нормах Конституції України, що гарантують забезпечення соціальних виплат певним категоріям громадян, в тому числі й позивачу, який має правовий статус, визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а його право на отримання підвищення до пенсії регламентовано та захищено імперативними нормами Конституції України та Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також беручи до уваги, що відповідач у позасудовому порядку донарахування та виплату належних позивачу до сплати сум не здійснює, чим порушує права позивача на отримання таких виплат, та наявність кореспондуючого обов’язку держави щодо здійснення таких виплат, суд вважає за можливе визнати причини пропуску позивачем строків звернення до суду з таким адміністративним позовом поважними.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пп. 2 п. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 73, 74 Закону України «Про ОСОБА_3 Суд України», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням ОСОБА_3 Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням ОСОБА_3 Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 2, 9, 11, 12, 99-100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково .

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська № Д-90 від 22 квітня 2009 року щодо відмови перерахунку пенсії для ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2006 року по 01 січня 2009 року – неправомірною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 1-А, ЄДРПОУ 21910657) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 22/34), відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2006 року по 01 січня 2009 року.

ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини адміністративного позову – відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, також апеляційна скарга може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення постанови суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф. Маймур