Рішення № 8652154, 18.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.10                                                                                           Справа№ 24/6

За позовом: Прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми „Західтрансбуд”, м.Львів

Про стягнення 15938,96грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від прокурора –не з’явився

Від позивача – не з’явився

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено стягнення 15938,96грн., в т.ч.: 14287,37грн. основного боргу, 1179,12грн. пені, 283,95грн. втрат від інфляції та 188,52грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №214Ф від 01.10.2002року позивач зобов’язується постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді, а останній зобов’язується її оплачувати до 15 числа місяця наступного за звітним (п.6.3 договору).

Як зазначено у позовній заяві, станом на 20.09.2009року заборгованість відповідача за фактично спожиту теплову енергію та за приєднане теплове навантаження становить 14287,37грн., з вимогою про стягнення якої прокурор звернувся з позовом до суду.

За прострочення виконання грошового зобов’язання на підставі п.7.2.3 договору прокурором заявлено до стягнення пеню в сумі 1179,12грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за фактично спожиту теплову енергію та за приєднане теплове навантаження за період з 15.04.2009р. по 20.09.2009р..

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 3% річних в сумі 188,52грн. за період з 15.04.2009р. по 20.09.2009р.та втрати від інфляції в сумі 283,95грн., нараховані від суми боргу за фактично спожиту теплову енергію та за приєднане теплове навантаження.

Прокурор і позивач в судове засідання 18.03.2010р. не з’явились, жодних пояснень не подали.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, подав відзив від 17.03.2010р., в якому, посилаючись на п/д № 1440 від 02.11.2009р., повідомляє про повну оплату теплової енергії ще до подання позову. Крім того, відповідач вважає, що позов належить залишити без розгляду, оскільки прокурором невірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.10.2002р. позивачем і відповідачем укладено договір № 214 Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач ( енергопостачальна організація за договором) зобов’язується постачати теплову енергію в гарячій воді на об»єкт відповідача по вул. Мельника,8, а відповідач зобов’язується оплачувати до 15 числа місяця наступного за звітним вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.3 договору).

Як вбачається із розрахунку, доданого до позовної заяви, в березні –квітні 2009р. позивач поставив 25,20209 Гкал теплової енергії на суму 10195,01грн. ( 9489,68 + 705,33) Крім того, позивач нарахував плату за приєднане теплове навантаження за період з березня по серпень 2009р. в сумі 4092,36грн., що разом становить 14287,37грн. Відповідач не оплатив теплову енергію за вказаний період. Таким чином, вважають прокурор і позивач, заборгованість відповідача становить 14287,37грн.

02.листопада 2009р. відповідач сплатив за теплову енергію 15000,00грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1440 від 02.11.2009р. З рахунка позивача №214Ф-11 за листопад 2009р. також вбачається, що заборгованість відповідача за період, який є предметом даного спору, сплачена в листопаді 2009р. повністю.

Дослідивши всі обставини справи та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі , у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст.610 ЦК України).

Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст. 546ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання ( п.1ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано( п.6 ст.232 ГК України).

В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачеві послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді на підставі договору № 214 Ф від 01.10.2002р. Названим договором встановлено строк оплати вартості фактично спожитої теплової енергії - до 15 числа місяця наступного за звітним Як вбачається з матеріалів справи, в березні- квітні 2009р. позивач надав послуги відповідачу з постачання теплової енергії в кількості 25,20209 Гкал на суму 10195,01грн. ( 9489,68 + 705,33).. Поданим суду платіжним дорученням № 1440 від 02.11.2009р.підтверджено, що в листопаді 2009р. позивач сплатив 15 000,00грн. за теплову енергію.

Отже, на момент подання позову ( позов подано 18.01.2010р.) заборгованості відповідача за фактично спожиту теплову енергію не було , тому позов в цій частині є безпідставний.

Слід зазначити, що договором № 214 Ф не передбачено плати за приєднане теплове навантаження, не встановлено розміру, строків та порядку її сплати. Прокурором і позивачем не доведено, доказів не подано правомірності та підставності нарахування плати за приєднане теплове навантаження.

Щодо стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, то з матеріалів справи вбачається, що ці нарахування здійснено як від суми боргу за фактично спожиту відповідачем теплову енергію, так і від суми боргу за приєднане теплове навантаження.

Як зазначено вище, договором № 214 Ф не передбачено плати за приєднане теплове навантаження, не встановлено розміру, строків та порядку її сплати. Відтак, нарахування пені і 3% річних за несвоєчасну плату за приєднане теплове навантаження є неправомірним. Враховуючи те, що відповідач оплатив теплову енергію з порушенням строків оплати, встановлених договором, то пеня, 3% річних та втрати від інфляції підлягають стягненню з відповідача від суми боргу за фактично спожиту теплову енергію, а саме: за період з 15.04.2009р. по 20.09.2009р. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 961,85грн, 3% річних – в сумі 148,74грн.та 194,03грн.втрат від інфляції

Доводи відповідача про те, що позов належить залишити без розгляду, суд вважає необґрунтованими.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 29, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми «Західтрансбуд», ідентифікаційний код 30478068, адреса: м. Львів, вул. Мельника,8, на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, ідентифікаційний код 05506460, адреса: 79040, м. Львів-МСП, вул. Д.Апостола,1, - 961,85грн. пені та 148,74грн.- 3% річних та 132,53грн. втрат від інфляції.

2.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми «Західтрансбуд», ідентифікаційний код 30478068, адреса: м. Львів, вул. Мельника,8, в доход державного бюджету –12.43грн. державного мита та 18,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя