Рішення № 8651636, 11.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.10 Справа № 8/7/10

Суддя

За позовом ОСОБА_1 (72123, АДРЕСА_1)

до відповідача 1 ОСОБА_2 (72123, АДРЕСА_2)

до відповідача 2 ОСОБА_3 (72123, АДРЕСА_3)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Петрівське” (72123 Запорізька область, Приморський район с. Петрівка, вул. Радянська 13).

про визнання недійсним установчого договору від 03.04.2000 р. про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське”

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача ОСОБА_1

ОСОБА_4, дов. б/н від 05.12.2009 р. (в засіданні 03.03.2010 р.)

Відповідача-1 ОСОБА_5. дов. від 23.04.2008 р.

ОСОБА_6,дов. від 23.04.2008 р. (в засіданні 03.03.2010 р.)

Відповідача-2 - не з'явився

Від третьої особи Йолкіна Н.М., дов. №1 від 02.03.2010р.

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним установчого договору від 03.04.2000р. про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське”.

Розгляд справи відкладався, строк вирішення спору продовжено в порядку ст.69 ГПК України за клопотанням сторін. У судовому засіданні 03.03.2010р. оголошено перерву до 11.03.2010р.

11.03.2010р. справу розглянуто, оголошено рішення в повному обсязі.

Позивач підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, зазначив, що у 2000 році фізичні особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали установчий договір про створення та діяльність ТОВ “Петрівське”, який порушує права позивача і не відповідає вимогам закону. По-перше, визначити точну дату укладання договору неможливо, оскільки згідно п.12.4 установчого договору - "даний Установчий Договір набирає чинності з моменту підписання всіма учасниками Товариства, тобто з 30 березня 2000 року", крім того, договір "ЗАТВЕРДЖЕНО" Протоколом № 1 від 28.03.2000р. Загальними зборами ТОВ, але ж всупереч згаданого п.12.4 - момент підписання всіма учасниками визначений нотаріально 03.04.2000р., що здійснено в присутності нотаріуса. По-друге, сторони установчого договору не визначили порядок внесення ними вкладів та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, що прямо доводиться суперечністю і взаємо виключністю пунктів 3.2 3.5 та 3.10 ст. 3 установчого договору та відсутності внесення вкладів відповідачами. Як визначає пункт 3.10 установчого договору сторони на момент його укладання уже "внесли" відповідні паї в Статутний фонд, що суперечить пунктам 3.2 -3.5, де тільки визначається можливість дій для таких внесків в Статутний фонд і встановлюється строк: "на час державної реєстрації учасники зобов'язані внести не менше 30 відсотків свого внеску в Статутний Фонд Товариства", а також визначається відповідальність за порушення зобов'язання по формуванню Статутного фонду. У звязку з невизначеністю в установчому договорі порядку утворення статутного (складеного) капіталу та порядку внесення учасниками вкладів, відбулося порушення відповідачами ч. 2 ст. 52 Закону України “Про господарські товариства” (в старій редакції), а тому позивачем особисто 05 травня 2000 року, з метою усунення порушення ч. 2 ст. 52 Закону, внесено в Статутний фонд свої особисті кошти - 8000 грн. По-третє, вказує, що п. 3.7 Установчого договору порушує права позивача та суперечить ст.. 3, п. 6.7, п. 6.11 Статут (в старій редакції), ст.. 144 ЦК України, оскільки обмежує права позивача, перешкоджає основній меті діяльності товариства та створює умови безпідставного збагачення іншими учасниками. Також позивач вказує, що оспорюваний Установчий договір не спрямований на реальне настання правових наслідків формування статутного капіталу, суперечить ч. 2 ст. 52 Закону, що також підтверджується тим, що відповідачі до дати реєстрації товариства та в відведений Законом строк в один рік не внесли вклади до статутного фонду, тобто Установчий договір не відповідає вимогам частин 1, 5 ст. 203 ЦК України. Просить визнати недійсним установчий договір від 03.04.2000 р. про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське” з посиланням на ст.ст.13,16,88,142,144,203,215 ЦК України, ст.ст. 52, 54 Закону України “Про господарські товариства”.

Відповідач-1 проти позову заперечив, зазначив, що створення ТОВ “Петрівське” проводилось відповідно до Цивільного кодексу Української РСР(1963 р.), Законів України “Про господарські товариства” в редакції Закону від 14.03.1995 р., “Про підприємництво” №785- ХП та “Про підприємства в Україні” від 27.031991 р. Пункт 3.2. Установчого договору ТОВ “Петрівське” встановлює розмір статутного фонду Товариства: 8000 гривень. Пункти 3.3. - 3.4. Установчого договору встановлюють порядок внесення учасниками своїх вкладів: п. 3.3: “На час державної реєстрації учасники зобов'язані внести не менше 30 відсотків свого внеску в Статутний фонд Товариства”; п. 3.4.: “Кожен з учасників зобов'язаний не пізніше одного року з часу державної реєстрації повністю сплатити свій внесок в Статутний фонд Товариства”. Пункт 3.10. Установчого договору встановлює склад та розмір персональних внесків учасників у Статутний фонд Товариства. Зазначає, що спірний установчий договір не суперечить закону, оскільки містить в собі відомості про розмір статутного фонду Товариства, порядок внесення учасників своїх вкладів, встановлює склад та розмір персональних внесків учасників Статутного фонду Товариства. Спірний установчий договір укладений учасниками товариства “Петрівське” та посвідчений приватним нотаріусом. Нотаріальне посвідчення установчого договору проводилось нотаріусом у присутності всіх учасників товариства, у тому числі позивача. Пунктом 3.10 установчого договору встановлено, що ОСОБА_1 вніс пай в грошовому розмірі чотири тисячі гривень, що становить 4 голоси та 50 відсотків Статутного фонду. ОСОБА_2 вніс пай в грошовому розмірі три тисячі гривень, що становить 3 голоси та 37,5 відсотків Статутного фонду, ОСОБА_3 внесла пай в грошовому розмірі одна тисяча гривень, що становить 1 голос та 12,5 відсотків Статутного фонду. На загальних зборах учасників ТОВ “Петрівське” 28 березня 2000 року протоколом № 1 затверджено установчий договір ТОВ “Петрівське”, а також розподілені долі учасників товариства, що створювалось, долі зазначені у протоколі зборів, відповідають долям, зазначеним в установчому договорі. Державна реєстрація ТОВ “Петрівське” здійснена 03.04.2000 року Приморською районною держадміністрацією.

Також відповідачем-1 у письмовому відзиві заявлено про пропуск позовної давності позивачем.

Відповідач-2 в судове засідання не прибув, клопотав про розгляд справи за його відсутності, відзив по суті спору не надав.

Третя особа ТОВ “Петрівське” підтримала позовні вимоги, вважає, що установчий договір суперечить та порушує ст.ст.52,54 Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст.13,142,144 ЦК України, не відповідає вимогам ч.1 ч.5 ст.203, ст.215 ЦК України, ст.48 ЦК УРСР і повинен бути визнаний недійсним.

В судовому засіданні 03.03.2010 р. завершено розгляд справи та оголошено перерву до 11.03.2010 р. для підготовки рішення в повному обсязі. Від відповідача 11.03.2010 р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та призначення засіданні не раніше 20 березня 2010 р. Клопотання відхилено судом, оскільки позивач зловживає наданими йому правами та затягує розгляд справи.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, оглянувши реєстраційну справу ТОВ “Петрівське”, суд встановив, що 03 квітня 2000 року Приморською районною державною адміністрацією Запорізької області за реєстраційним номером 02126372ю0010052 зареєстрований установчий договір про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське”, затверджений загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське”, протокол №1 від 28 березня 2000 року, а також статут цього Товариства.

Згідно з установчим договором учасниками ТОВ “Петрівське” є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. Для забезпечення фінансово-господарської діяльності, а також для гарантії майнових зобовязань товариства, за рахунок грошових внесків, майнових та земельних паїв учасників формується статутний фонд, який не може бути менший 100 розмірів мінімальних зарплат на час реєстрації статуту. Відповідно до п.п.3.2-3.5 установчого договору Статутний фонд товариства в грошовому виразі складає суму 8000грн. На час державної реєстрації учасники зобовязані внести не менше 30 відсотків свого внеску в статутний фонд товариства. Кожен учасник зобовязаний не пізніше одного року з часу державної реєстрації повністю внести свій внесок в Статутний фонд товариства. В разі невиконання вимог п.3.4 даного договору учасник сплачує 10 відсотків річних від недовнесеної суми за кожен місяць прострочення. Якщо учасник не сплатив повністю свій внесок протягом 3-місяців до спливу річного терміну, товариство може реалізувати частку такого учасника, виплативши йому лише кошти, сплачені ним в якості внеску в Статутний фонд товариства. Склад, персональні внески учасників в статутний фонд товариства і кількість їх голосів становлять: ОСОБА_1 вніс пай в грошовому розмірі 4000гривень, що становить 4 голосів, 50 відсотків статутного фонду. Тонка шов В.І. вніс пай в грошовому розмірі 3000грн., що становить 3 голосів, 37,5 відсотків Статутного фонду. ОСОБА_3 внесла пай в грошовому розмірі 1 000грн., що становить 1 голосів,12,5 відсотків Статутного фонду.

08.12.2009р. ОСОБА_1 звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним установчого договору ТОВ “Петрівське”. Фактично спір виник внаслідок того, що, на думку позивача, у звязку з невизначенням в установчому договорі порядку утворення статутного капіталу та невизначенням порядку внесення учасниками вкладів статутний капітал ТОВ “Петровське” не є складеним; статутний фонд сформований 05.05.2000р. виключно позивачем після дати державної реєстрації товариства (03.04.2000р.), відповідачі не внесли вклади в статутний фонд. Позивач просить визнати установчий договір недійсним на підставі ст.ст.13,16,88,142,144,203,215 ЦК України, ст.ст.52,54 Закону України “Про господарські товариства”, ст.3,п.6.7,п.6.11 Статуту.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до пунктів 4,9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Аналогічні правила містить пункт 4 Прикінцевих положень ГК України. Згідно з ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

На цій підставі відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися стосовно законодавства, яке було чинне на момент укладення спірної угоди.

Зазначені позивачем ст.ст.13,16,88,142,144,203,215 ЦК України, як підстава для визнання установчого договору недійсним, не були чинними на момент укладення договору, тому спірний договір цим нормам не суперечить.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами ст. 48 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

На момент створення та державної реєстрації ТОВ “Петрівське” було чинне Положення “Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності”, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №740 від 25.05.1998р., відповідно до п.3 якого для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою (рекомендованим листом) подають до органу державної реєстрації: а) установчі документи в повному обсязі для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства: рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом; статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності; б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію (додаток 1 до цього Положення); в) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію; г) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом.

Згідно приписів п.7 цього Положення установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають документи для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Органу державної реєстрації (для проведення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності) відповідно до п.17 Положення заборонялось вимагати від суб'єкта підприємницької діяльності документи, не передбачені цим Положенням.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, чинній на момент державної реєстрації товариства) товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі установчого договору і статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Статтею 51 цього Закону були визначені особливості змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю: крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, установчі документи повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Цією ж нормою було встановлено, що зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Статтею 52 Закону України “Про господарські товариства”, яка вказана у підставі позову, було визначено, що розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

Зміст спірного установчого договору ТОВ “Петрівське” відповідає наведеним приписам законодавства.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди, у тому числі установчого договору, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Тому суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що відповідачі не внесли своїх внесків, на факт наявності судового спору про стягнення вартості частки майна (справа №10/303/08) та інші обставини. При цьому суд бере до уваги, що відповідно до оглянутої реєстраційної справи ТОВ “Петрівське” самим позивачем були підписані документи (установчий договір, реєстраційна картка щодо реєстрації товариства), та представлені державному реєстратору. Не внесення у повному обсязі учасниками свого вкладу може мати інші правові наслідки, зокрема, притягнення до відповідальності у вигляді 10 відсотків річних (ст.52 Закону), виключення із складу учасників. Однак, наведені вище підстави не можуть бути підставою для визнання недійсним установчого договору цього товариства. Відсутність свідоцтва про внесення у повному обсязі вкладу (у тому числі самим позивачем) також не може бути безспірним доказом відсутності сформованого статутного фонду і підставою для визнання недійсним установчого договору.

На цих підставах не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на інші нормативні акти, письмові докази та обставини, які він вказує у позовній заяві та поясненнях у судовому засіданні. Зокрема, ст.54 Закону України “Про господарські товариства” регулює оплату вартості майна при виході учасника з ТОВ і не стосується предмету спору щодо визнання недійсним установчого договору.

Суд також бере до уваги, що відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” судам необхідно враховувати, що з набранням чинності ЦК України (статті 142, 153) договір про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює відносини між учасниками (акціонерами) товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства. Зазначені договори мають відповідати загальним вимогам, що пред'являються до правочинів, і при розгляді спорів про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним установчого договору від 03.04.2000р. ТОВ “Петрівське” суд вважає необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки у позові відмовляється по суті, заяві відповідача-1 про пропуск позовної давності судом не дається оцінка.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49,75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя І.А. Попова