Рішення № 8651096, 11.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 березня 2010 р.           Справа 11/4-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Галіс»,

м. Київ

до селянського фермерського господарства «Агро-Калина»,

с. Політанки Шаргородського району

про стягнення 42476,25 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - О. Дем‘яновський керівник;

від відповідача - М. Ніжньовський за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з селянського фермерського господарства «Агро-Калина» заборгованості за договором на виконання робіт № 3 від 16.07.2008р. в загальному розмірі 42476,25 грн., з яких: 35250 грн. - основний борг та 7226,25 грн. –пеня.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору на виконання сільськогосподарських робіт № 3 від 16.07.2008р. позивач надав відповідачу послуги по збиранню врожаю зернових культур 2008 року на загальну суму 40 250 грн. за які останній у відповідності до п. 3.2.6 договору зобов’язався провести розрахунки на протязі 5-ти днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач провів розрахунки за надані послуги частково, в сумі 5000 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 35 250 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 04.12.2009р., 12.01.2010р. та 18.02.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання, установчих документів не виконав. При розгляді справи представник відповідача зауважував на тому, що господарством проведено розрахунки за договором в розмірі 16002 грн. в підтвердження чого надав світлокопії видаткових касових ордерів та квитанції.

Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

16 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Галіс» (позивач, за договором Виконавець) та сільським фермерським господарством «Агро-Калина»(відповідач, за договором Замовник) укладено договір № 3 на проведення сільськогосподарських робіт за умовами якого Виконавець за дорученням Замовника зобов’язується власною технікою виконати сільськогосподарські роботи, а Замовник прийняти виконані роботи та провести розрахунки у строки визначені цим договором.

Як стверджується матеріалами справи, зокрема актом приймання-здачі виконаних робіт від 20.09.2008р. № 4 позивачем надано відповідачу послуги по збиранню врожаю ранніх зернових культур за серпень-вересень 2008 року на загальну суму 40250 грн..

Відповідно до п. 3.2.6. договору Замовник зобов’язався розрахуватись в повному обсязі за виконані роботи на протязі 5-ти днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Тобто, розрахунки за виконані роботи повинні були бути проведені відповідачем до 25.09.2008р..

Відповідач в порушення умов договору розрахувався за виконані роботи частково в сумі 5000 грн., про що свідчить виписка банку від 04.06.2009р..

Твердження відповідача про проведення розрахунків за договором в розмірі 16002 грн. не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи зважаючи на таке.

Світлокопії видаткових касових ордерів № 3 від 22.01.2009р., № 21 від 18.06.2009р., № 24 від 09.07.2009р., що надані представником відповідача як докази проведення розрахунків з позивачем за договором не є доказами, оскільки з їх змісту вбачається, що за ними видано готівкові кошти Пасічнику Олегу Івановичу. Будь-яких посилань на договір на виконання робіт № 3 від 16.07.2008р. в них відсутні. Наведене свідчить про відсутність причинного зв’язку між договором на виконання робіт № 3 від 16.07.2008р. та видатковими касовими ордерами.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За таких обставин, суд дійшов виковку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення заборгованість за договором в розмірі 35 250 грн..

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 7 226,25 грн. пені за період з 26.09.2008р. по 25.11.2009р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 5.2 договору визначено, що при порушенні терміну розрахунків, передбаченого в п. 3.2.6 цього договору Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,3% неоплаченої вартості виконаних робіт за кожний день прострочення розрахунків, але не більше двох ставок Національного банку України.

Як вбачається з розрахунку, позивач просить стягнути пеню в розмірі 7 226,25 грн. виходячи з приписів Цивільного кодексу України.

Суд не може погодитись з твердженням позивача щодо нарахування пені за нормами Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами договору виникли господарські правовідносини і до них слід застосовувати норми Господарського кодексу України, як спеціального закону, який регулює господарські відносини.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахуванням наведених норм, розмір пені за договором становить 4783,36 грн., а відтак в позові в частині стягнення 2442,89 грн. пені слід відмовити як безпідставно заявлених.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене вище, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з селянського фермерського господарства «Агро-Калина»(Вінницька область, Шаргородський район, с. Політанки, код 33437914) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Галіс»(02140, м. Київ, вул. Л. Руденко, 10 «А», кв. 19, код 31451487) 35250 (тридцять п’ять тисяч двісті п’ятдесят) грн. –боргу; 4783 (чотири тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 36 коп. –пені; 400 (чотириста) грн. 33 коп. - витрат зі сплати державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 43 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позові в частині стягнення 2442,89 грн. пені відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 15.03.2009р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу (м. Київ, вул. Л. Руденко, 10 А, кв. 19)

3- відповідачу (Вінницька область, Шаргородський район, с. Політанки)