Рішення № 8651093, 11.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 березня 2010 р.           Справа 11/19-10

за позовом приватного підприємства «Порто-2004», м. Макіївка

до приватного підприємства «Приват-Петрол», м. Вінниця

про стягнення 48 138,62 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача: В. Бережна за довіреністю;          

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «Приват-Петрол»боргу за договором поставки № ЧП-3/07-08 від 03.07.2008 р. в сумі 48 138, 62 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору поставки № ЧП-3/07-08 укладеного між сторонами 03.07.2008 р. позивач згідно накладних поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 219138,62 грн.. У відповідності до п.п. 3.2.1., 4 договору, відповідач взяв на себе зобов’язання по оплаті нафтопродуктів. Проте, станом на 26.11.2009р. відповідачем проведено часткові розрахунки за договором в сумі 171000 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 48138,62 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 15.01.2010р. та 11.02.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання, установчих документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 951054. До того ж вказане повідомлення свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 19.02.2010р., тобто у останнього було достатньо часу для реалізації прав визначених статтею 22 ГПК України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

03 липня 2008 року між приватним підприємством «Порто-2004» (позивач, за договором Продавець) та приватним підприємством «Приват-Петрол»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки за № ЧП-3/07-08.

За умовами даного договору Продавець зобов’язується відпускати наступні нафтопродукти: бензин А-98, А-95, А-95рг, А-92, А-76, ДП, газ пропан-бутан (надалі нафтопродукти) через свою АЗС за допомогою старт-карт, які належать Покупцеві і дають право на отримання нафтопродуктів, а Покупець зобов’язується сплатити вартість нафтопродуктів, відпущених за допомогою старт-карт.

На виконання взятих на себе зобов’язань позивач згідно видаткових накладних № ЧП - 0001656 від 07.07.2008 р. , № ЧП - 0001709 від 24.07.2008 р., № ЧП - 0001708 від 29.07.2008 р., № ЧП - 0001930 від 29.08.2008 р., № ЧП - 0001932 від 29.08.2008 р., № ЧП - 0002204 від 10.09.2008 р., № ЧП - 0002205 від 30.09.2008 р., № ЧП - 0002206 від 30.09.2008 р., № ЧП - 0002517 від 31.10.2008 р., № ЧП - 0002757 від 30.11.2008 р., № ЧП - 0002758 від 30.11.2008 р., № ЧП - 0002759 від 30.11.2008 р., № ЧП - 0002756 від 30.11.2008 р., № ЧП - 0003146 від 31.12.2008 р., № ЧП - 0003147 від 31.12.2008 р., № ЧП - 0003148 від 31.12.2008 р., № ЧП - 0000254 від 31.01.2009 р., № ЧП - 0000255 від 31.01.2009 р., № ЧП - 0000257 від 31.01.2009 р., № ЧП - 0000256 від 31.01.2009 р., № ЧП - 0000258 від 31.01.2009 р., № ЧП - 0000259 від 31.01.2009 р., № ЧП - 0000552 від 28.02.2009 р., № ЧП - 0000553 від 28.02.2009 р., № ЧП - 0000550 від 28.02.2009 р., № ЧП - 0000551 від 28.02.2009 р., № ЧП - 0000945 від 31.03.2009 р., № ЧП - 0000946 від 31.03.2009 р., № ЧП - 0000943 від 31.03.2009 р., № ЧП - 0000944 від 31.03.2009 р., № ЧП - 0000941 від 31.03.2009 р., № ЧП - 0000942 від 31.03.2009 р., № ЧП - 0001398 від 30.04.2009 р., № ЧП - 0001395 від 30.04.2009 р., № ЧП - 0001396 від 30.04.2009 р., № ЧП - 0001393 від 30.04.2009 р., № ЧП - 0001394 від 30.04.2009 р., № ЧП - 0001391 від 30.04.2009 р., № ЧП - 0001392 від 30.04.2009 р., № ЧП –0001969 від 31.05.2009 р., № ЧП - 0001965 від 31.05.2009 р., № ЧП - 0001967 від 31.05.2009 р., № ЧП - 0001966 від 31.05.2009 р., № ЧП - 0001968 від 31.05.2009 р., № ЧП - 0002536 від 30.06.2009 р., № ЧП - 0002531 від 30.06.2009 р., № ЧП - 0002532 від 30.06.2009 р., № ЧП - 0002533 від 30.06.2009 р., № ЧП - 0002534 від 30.06.2009 р., № ЧП - 0003105 від 31.07.2009 р., № ЧП - 0003103 від 31.07.2009 р., № ЧП - 0003104 від 31.07.2009 р., № ЧП - 0003106 від 31.07.2009 р., № ЧП - 0003321 від 31.07.2009 р., № ЧП – 0003622 від 31.08.2009 р., № ЧП - 0003624 від 31.08.2009 р., № ЧП - 0003625 від 31.08.2009 р., № ЧП - 0003627 від 31.08.2009 р., № ЧП - 0004251 від 30.09.2009 р. поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 219138,62 грн..

Пунктами 3.2.1, 4.1 договору визначено, що оплата за нафтопродукти проводиться на підставі рахунків, що виставляються Покупцеві Продавцем. Рахунок виставляється за отриманий товар кожного 1-го, 10-го та 20-го числа місяця. Рахунок виставляється Продавцем з урахуванням знижки.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку, відповідачем проведено часткові розрахунки за товар в розмірі 171 000 грн.. Таким чином, неоплаченими залишились нафтопродукти на суму 48138,62 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за нафтопродукти згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов’язку щодо повного розрахунку з позивачем за отримані нафтопродукти у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 1231 від 22.12.2009р. перераховано до Державного бюджету України 481,38 грн., тоді як з суми позову розмір мита становить 481,39 грн.. Представником позивача надано платіжне доручення № 1549 від 02.02.2010р. про сплату 481,39 грн. державного мита. З наведеного вбачається, що позивачем зайво перераховано 481,38 грн. мита за платіжним дорученням № 1549 від 02.02.2010р.. За таких обставин, державне мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Приват-Петрол»(21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7, оф. 31, код 34588160) на користь приватного підприємства «Порто-2004»(86117, Донецька область, м. Макїівка, вул. Антропова, 15 А, код 33110337) 48138 (сорок вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 62 коп. –боргу; 481 (чотириста вісімдесят одну) грн. 39 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Повернути приватному підприємству «Порто-2004»(86117, Донецька область, м. Макїівка, вул. Антропова, 15 А, код 33110337) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 481 (чотириста вісімдесят одну) 38 коп. перерахованого платіжним дорученням № 1549 від 02.02.2010р. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи № 11/19-10).

5.           Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 15.03.2010р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (86117, Донецька область, м. Макіївка, вул. Антропола, 15 "А")

3- відповідачу - (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7, оф. 31)