Ухвала суду № 86496099, 20.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 грудня 2019 р. Справа № 480/4307/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми клопотання Військової частини 2276 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини 2276 Національної гвардії України, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 27802,86 грн.;

- стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) на користь ОСОБА_1 за період з 20.06.2019 по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

11.11.2019 відповідач подав до суду клопотання, в якому зазначив, що позивач був звільнений 19.06.2019, а до суду звернувся лише 29.10.2019, а отже пропустив встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, у зв`язку з чим відповідач просив закрити адміністративний позов.

Суд зауважує, що за своєю суттю дане клопотання є клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини 2276 від 19.06.2019 № 125 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 (а.с. 9).

Згідно вказаного наказу грошова компенсація вартості за не отримане речове майно згідно довідки-розрахунку від 19.06.2019 № 23 складає в сумі 27802, 86 грн.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені строки звернення до адміністративного суду.

Частинами 1 та 2 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 04 липня 2019 року у справі №821/2/18 (адміністративне провадження №К/9901/55500/18) вказав: віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неторимане речове майно, до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв`язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби. Колегія суддів указує що предметом у зазначеній категорії справ, належать, до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов`язане зі звільненням з публічної служби. Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ. В той же час враховуючи специфіку публічно - правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, то колегія суддів вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.

Отже, до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що про порушення своїх прав позивач дізнався 19.06.2019, а до суду звернувся 25.10.2019, суд дійшов висновку, що ним не пропущено строк звернення до суду із вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно та стягнення такої компенсації.

Стосовно строку звернення до суду в частині вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Зокрема, згідно приписів вказаної норми в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Таким чином, на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 1 ст. 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатись про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталась затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 813/1001/17.

У даному випадку відповідач остаточно не розрахувався із позивачем на час розгляду цієї справи, а тому строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не пропущений.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Керуючись ст. 122, 123, 240, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Військової частини 2276 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 480/4307/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Є.Д. Кравченко