Рішення № 86494171, 10.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2019 року м. Ужгород№ 260/436/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Ільчук І.М.

представника відповідача - Костан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , директора приватного підприємства "Виробничо-торгова фірма "Дари Природи" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , директор приватного підприємства "Виробничо-торгова фірма "Дари Природи" звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, згідно якої просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового рестратора в Іршавському районі Головного управління дежгеокадастру у Закарпатській області №ПВ-2100003352019 від 21 березня 2019 року, зобов`язавши його внести зміни до відомостей до Державного земельного кадастру про вид використання земельної ділянки розміром 3.15 га, за кадастровим №2121980800:02:001:0022, що перебуває у користуванні приватного підприємства «Виробничо-торгова фірма «Дари Природи», розташованого за адресою с.Білки, вул. Івана Франка, 222 Іршавського району.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 21 березня 2019 року директором приватного підприємства “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи” ОСОБА_1 подано до державного кадастрового реєстратора відділу в Іршавському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області заяву з доданими до неї документами про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про вид використання земельної ділянки площею 3,15 гектара за кадастровим номером 2121980800:02:001:0022, що перебуває в користуванні приватного підприємства “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи”, розташованого за адресою: вул. І. Франка, 222, с. Білки, Іршавський район, Закарпатська область.

Дану заяву кадастровим реєстратором розглянуто та прийнято рішення від 21.03.2019 року № ПВ-2100003352019 про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Рішення державного кадастрового реєстратора мотивовано тим, що документи позивачем подано не в повному обсязі. При цьому рекомендував привести документацію із землеустрою у відповідність із вимогами чинного законодавства, але як і в який спосіб не вказав, також рекомендував розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України “Про землеустрій”.

Дії державного кадастрового реєстратора позивач вважає протиправними та такими, що не відповідають вимогам земельного законодавства.

Земельна ділянка та нерухоме майно, на якій розташоване приватне підприємство “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи” згідно з Державним актом на право колективної власності на землю від 15 березня 1994 року Серія - ЗК № 005-00001 належало реформованому колективному сільськогосподарському підприємству “За нове життя”. Цільове призначення земельної ділянки визначено як землі сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка і майно, розташоване на ній, використовувалось КСГП “За нове життя” для виробничої діяльності в якості консервного цеху. У зв`язку з реформуванням КСГП “За нове життя” майно консервного цеху передано 114 його працівникам у якості майнових паїв, так у подальшому було створено Закрите акціонерне товариство торгово-виробнича фірма “Дари природи”.

Позивач зауважує, що у комісійному акті прийому - передачі майна вказано, що до Закритого акціонерного товариства торгово-виробнича фірма “Дари природи” від КСГП “За нове життя” разом із “консервним цехом” переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташовано цех. Розмір земельної ділянки визначається інвентарною справою “консервний цех”.

Отже, як зазначає позивач, на день подання заяви земельна ділянка площею 3,15 гектара, на якій був розташований консервний цех КСГП “За нове життя” вже була сформована, про що свідчить і довідка форми 6-зем, видана відділом в Іршавському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Вказане підтверджується також проектом роздержавлення земель КСГП “За нове життя”, згідно з яким земельна ділянка колишнього консервного цеху була передбачена під № 13 у якості господарського двору цеху.

Тому, як вважає позивач, вимога кадастрового реєстратора про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає статті 50 Закону України “Про землеустрій”, згідно з якою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Оскільки будівлі, що розташовані на даній земельній ділянці, знаходяться у власності підприємства, то відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України підприємство має право на земельну ділянку при придбанні споруд, що розміщені на ній.

Так як, при прийомі-передачі майна від реформованого КСГП “За нове життя” до Закритого акціонерного товариства торгово-виробнича фірма “Дари природи”, законним власником якої, на думку позивача, було КСГП “За нове життя” на підставі державного акта на право колективної власності на землю Серія - ЗК № 005-00001 від 15 березня 1994 року Закритому акціонерному товариству торгово-виробнича фірма “Дари природи” було передано також право користування земельною ділянкою. Більше того, даній земельній ділянці площею 3,15 гектара Управлінням Держкомзему в Іршавському районі присвоєно кадастровий номер 2121980800:02:001:0022.

Позивач зазначає, що відмовляючи у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, державний кадастровий реєстратор порушив конституційне право позивача на користування природними ресурсами, а тому він звернувся до суду, як він вважає, за захистом свого порушеного права, оскільки Позивач позбавлений можливості оформити право власності на землю.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що 21.03.2019 до відділу в Іршавському районі повторно подано через Центр надання адміністративних послуг Іршавської РДА заяву про державну реєстрацію земельної ділянки приватним підприємством “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи”, на яку повторно надано повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, реєстраційний № ПВ-2100003352019 від 21.03.2019, згідно якої підстава для відмови: документи подано не в повному обсязі та рекомендовано документацію із землеустрою привести у відповідність вимогам чинного законодавства, а саме: розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так як, відповідно до положень статті 50 Закону України “Про землеустрій” проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Таким чином, кадастровий реєстратор, відмовляючи у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, діяв у порядку та на підставі норм Закону України “Про Державний земельний кадастр” відповідно до частини шостої статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр” згідно до якої, підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів адміністративної справи, земельна ділянка та нерухоме майно, на якій розташоване приватне підприємство “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи” згідно з державним актом на право колективної власності на землю серія-ЗК № 005-00001 від 15 березня 1994 року належало реформованому колективному сільськогосподарському підприємству “За нове життя”.

Цільове призначення земельної ділянки визначено як землі сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка і майно, розташоване на ній, використовувалось КСГП “За нове життя” для виробничої діяльності в якості консервного цеху. У зв`язку з реформуванням КСГП “За нове життя” майно консервного цеху передано 114 його працівникам у якості майнових паїв, так у подальшому було створено Закрите акціонерне товариство торгово-виробнича фірма “Дари природи”. Позивач зауважує, що у комісійному акті прийому-передачі майна вказано, що до Закритого акціонерного товариства торгово-виробнича фірма “Дари природи” від КСГП “За нове життя” разом із “консервним цехом” переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташовано цех. Розмір земельної ділянки визначається інвентарною справою “консервний цех”.

Під час розгляду справи по суті було встановлено, що КСГП “За нове життя” володіло земельними ділянками на праві “колективної власності”, однак, позивач, посилаючись на згаданий акт прийому-передачі, чомусь вважає, що отримав вказану земельну ділянки на “праві приватної власності”, тобто в своїй позовній заяві стверджує, що відбулось відповідне перетворення права колективної власності в право приватної власності.

Відповідно до статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), який діяв у період реформування КСГП “За нове життя”, створення Закритого акціонерного товариства торгово-виробнича фірма “Дари природи” та набуття ним у власність консервного заводу, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, для набуття статусу землекористувача чи землевласника за Земельним кодексом України (в редакції 1990 року), обов`язковими передумовами були:

встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) землевпорядними організаціями; одержання документа, що посвідчує право власності чи право користування землею.

За таких обставин, оскільки відповідні правовстановлюючі документи відсутні, приватне підприємство “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи” не набуло статусу землекористувача чи статусу власника земельної ділянки.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 за № 121, яка була чинною на момент складання вищезазначеного акта прийому-передачі майна, визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводилась державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна. Слід відзначити, що, аналізуючи перелік вищезазначених документів акт приймання-передачі не відноситься до правовстановлюючих документів, а тому такий не може породжувати перехід прав власності на об`єкт нерухомості від однієї особи до іншої.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 73 КАС України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

Отже, позивачем не подано належних і допустимих доказів щодо встановлення меж земельних ділянок позивача в натурі (на місцевості) землевпорядною організацією, відповідних записів у земельно-кадастрових документах, а також доказів одержання позивачем документів, що посвідчують право користування чи право власності на землею, що є предметом судового спору, та державної реєстрації відповідного права на землю за позивачем.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивач не набув статусу землекористувача чи статусу власника спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 1 “Про Державний земельний кадастр” державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України “Про Державний земельний кадастр” встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про Державний земельний кадастр” внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України “Про Державний земельний кадастр” відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Частиною другою статті 24 Закону № 3613–VI передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051), який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Так, згідно з пунтом 3 - 5 цього Порядку Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України “Про Державний земельний кадастр” та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Приписами пунктів 10 та 12 Порядку № 1051 встановлено, що відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Перелік відомостей, що включається до Державного земельного кадастру визначено у пункті 24 Порядку № 1051.

Відповідно до пункту 110 Порядку № 1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.

Пунктом 111 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки: за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці; відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки); робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку; надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування; приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Приписами пункту 67 Порядку № 1051 визначено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України “Про Державний земельний кадастр” та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України “Про Державний земельний кадастр”.

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України “Про Державний земельний кадастр” та цього Порядку.

Таким чином, Законом № 3613-VIІ та Порядком № 1051 чітко визначено підстави та порядок прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Згідно з інформацією, наданою відповідачем по справі, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватного підприємства “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи”, розробником якої є ФОП ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , подано на державну реєстрацію 4 рази. Кожного разу заявником отримано рішення про відмову державного кадастрового реєстратора щодо вчинення реєстраційних дій. Разом з цим суд констатує, що позивачем вищевказані рішення не оскаржувались.

Відповідно до статті 6 «Про Державний земельний кадастр» (надалі - Закон) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюється державним кадастровим реєстратором.

У відповідності до статті 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

З матеріалів справи вбачається, що в ході дослідження доданих до заяви відповідача документів, згідно з заявою від 09.02.2018, поданої через портал електронних сервісів Держгеокадастру, реєстраційний номер ЗВ-9700078602018, державним кадастровим реєстратором надано рішення про відмову від 09.02.2018 № РВ-2100237202018, у зв`язку з невідповідністю електронного документа (помилка наявності інформаційного блоку). У електронному документі не вказано вид використання земельної ділянки, який визначається відповідно до частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України, рекомендовано звернутись до розробника документації.

Повторно згідно із заявою від 19.02.2018, поданої через портал електронних сервісів Держгеокадастру, реєстраційний номер ЗВ-9700111282018, надано рішення про відмову від 19.02.2018 № РВ-2100238192018, у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме: Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документу, подання заявником документів не в повному обсязі; невідповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України “Про Державний земельний кадастр” і Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а саме: відмова обґрунтована тим, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Державний земельний кадастр” від 07.07.2011 № 3613-VI, розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передбачається на земельну ділянку, на яку право власності (користування) не зареєстровано, але на якій розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Так як на земельній ділянці, якою користується приватне підприємство “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи”, розташований консервний завод, а право власності (користування) на таку земельну ділянку до 2004 року не виникло, то дана земельна ділянка не вважається сформованою, а відповідно і розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), є порушенням вимог Закону України “Про Державний земельний кадастр”.

Так, відповідно до положень статті 50 Закону України “Про землеустрій” проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

При цьому позивач стверджує, що даній земельній ділянці площею 3,15 гектара Управлінням Держкомзему в Іршавському районі присвоєно кадастровий номер 2121980800:02:001:0022 (довідка від 27.02.2009 № 881), а тому, на його думку, земельна ділянка є вже сформованою. Однак, дані твердження не є вірними та спростовуються наступним.

Визначення земельної ділянки на законодавчому рівні закріплено у статті 79 Земельного кодексу України як частини земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. В усіх визначеннях земельної ділянки звертається увага на дві особливості земельної ділянки як об`єкта правовідносин – наявність меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. При цьому державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Таке формування здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Отже, земельна ділянка як об`єкт правовідносин повинна бути сформованою відповідно до вимог законодавства.

У даному випадку земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, однак, відомості про неї не внесено до Державного земельного кадастру, а значить – вона не є сформованою. З огляду на зазначене, мова йде про створення нової земельної ділянки, у зв`язку з чим підставою для її формування може бути лише проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з приписами статті 50 Закону України “Про землеустрій”.

У подальшому, відповідно до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки приватного підприємства “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи”, що надійшла до відділу 14.11.2018 через Центр надання адміністративних послуг Іршавської РДА, також надано повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, реєстраційний № ПВ-2100003142018 від 14.11.2018, у зв`язку з тим, що документи подано не в повному обсязі та рекомендовано документацію із землеустрою привести у відповідність вимогам чинного законодавства, а саме: розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

21.03.2019 до відділу в Іршавському районі повторно подано через Центр надання адміністративних послуг Іршавської РДА заяву про державну реєстрацію земельної ділянки приватним підприємством “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи”, на яку повторно надано повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, реєстраційний № ПВ-2100003352019 від 21.03.2019, підстава для відмови аналогічна попередній: документи подано не в повному обсязі та рекомендовано документацію із землеустрою привести у відповідність вимогам чинного законодавства, а саме: розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отже, повторно зазначене й стало підставою для прийняття рішення кадастровим реєстратором про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

З матеріалів справи встановлено, що рішення державного кадастрового реєстратора у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру прийнято з підстав зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі та невідповідності поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр” підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до Порядку до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належить, зокрема, присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.

Відповідно до пункту 106 «Порядку ведення Державного земельного кадастру» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за № 1051 (далі Порядок) державний кадастровий реєстратор протягом п`яти робочих днів з моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них), зазначених у пункті 23 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру узагальнює такі відомості та вносить їх до Державного земельного кадастру.

До Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21-25 цього Порядку, про об`єкти Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку. (пункти 66 та 67 Порядку).

Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

- відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

- електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

Таке рішення було отримано позивачем особисто, що також не заперечувалось і в ході судового розгляду даної справи.

Державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1 до Порядку; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом четвертим cтатті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію подаються: заява про реєстрацію земельної ділянки; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з частиною 5 та 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює реєстрацію земельних ділянок, протягом 14 днів з дня реєстрації заяви за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає мотивовану відмову від державної реєстрації. Підставою для відмови серед інших підстав є розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора. Згідно з п.7 вказаної статті у разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим частини шостої цієї статті заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором.

Згідно пункту 161 Порядку у разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, помилки у його відомостях, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересованій особі згідно з додатком 40 та суб`єктові інформаційної взаємодії, від якого така інформація надійшла до Державного земельного кадастру.

У повідомленні про виявлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії, зазначаються суть виявленої помилки та можливі шляхи її виправлення.

Так державним кадастровим реєстратором у Рішенні № ПВ-2100003352019 від 21.03.2019 року було рекомендовано наступне: документи подано не в повному обсязі та рекомендовано документацію із землеустрою привести у відповідність вимогам чинного законодавства, а саме: розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, кадастровий реєстратор, відмовляючи у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, діяв у порядку та на підставі норм Закону України “Про Державний земельний кадастр”.

Як вже зазначалося вище, приписами пункту 5 Порядку, а також статті 9 Закону України “Про Державний земельний кадастр” встановлено, державний кадастровий реєстратор самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

При цьому, втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Отже, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є виключно дискреційними повноваженнями Головного управління.

Відповідно до Рекомендацій № R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 термін “дискреційне повноваження” означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Отже, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тобто, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду-тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень – єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Також, чинним законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень (рішень щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру) державним кадастровим реєстратором, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття таких рішень. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Порядок внесення відомостей до Державного земельного кадастру встановлений Законом України “Про Державний земельний кадастр”, Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, Регламентом надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.12.2012 № 1779/5/748 “Про деякі питання забезпечення інформаційної взаємодії органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав”, тощо. З огляду на зазначене, оскільки прийняття рішення щодо внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру за своєю правовою природою відносяться до виключної компетенції Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, то зобов`язуючи відповідача вчинити дії, зазначені в позовних вимогах, суд фактично перебере на себе функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог, а посилання позивача та його представника на те, що земельна ділянка та нерухоме майно, на якій розташоване приватне підприємство “Виробничо-торгова фірма “Дари Природи” згідно з Державним актом на право колективної власності на землю від 15 березня 1994 року Серія - ЗК № 005-00001 належало реформованому колективному сільськогосподарському підприємству “За нове життя”, не можуть в даному випадку бути підставою для задоволення даного позову.

Відповідачем в даному випадку, правомірно винесено рішення у формі повідомлення № ПВ-2100003352019 від 21.03.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, тобто у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , директора приватного підприємства "Виробничо-торгова фірма "Дари Природи" (вул. Івана Франка, буд. 222,с. Білки,Іршавський район, Закарпатська область,90132, ідентифікаційний код -1608100714) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4 м.Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 39766716) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.12.2019 року.

СуддяС.А. Гебеш