Рішення № 86493679, 21.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 року Справа № 160/10050/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом опікунів недієздатного ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов опікунів недієздатного ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР», в якому позивачі просять суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР»;

- зобов`язати Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР» встановити групу інвалідності недієздатному ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.03.2018р.;

- стягнути на користь законних представників позивача з Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР» моральну шкоду завдану діями та бездіяльністю у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

- стягнути на користь законних представників позивача з Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР» матеріальну шкоду за судові витрати, а саме на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень (п`ять тисяч гривень).

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю визнанням інвалідом першої групи ОСОБА_1 саме з 26.04.2019р., оскільки відповідна група інвалідності мала бути встановлена з 17.03.2018р., так як згідно довідки недієздатна особа має інвалідність першої групи з народження. Відсутність факту встановлення інвалідності за період з 17.03.2018р. по 26.04.2019р., мала наслідком не отримання пенсії на піклувальника, що є значною сумою грошових коштів для сім`ї. Також позивачі зазначають про моральну шкоду внаслідок душевних страждань, приниження, знущання, які вини зазнали у зв`язку з протиправними діями комунального закладу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адмініративного суду від 21.10.2019р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.11.2019р. до суду надійшов відзив, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначає, що згідно з діючим законодавством, первинно, група інвалідності встановлюється з дати надходження документів на Медико-соціальну експертну комісію. Також у відзиві зазначає, що на звернення позивачів з приводу незгоди з датою з якої встановлена інвалідність, їм надавалися відповідні роз`яснення.

29.11.2019р. до суду найшла відповідь на відзив в якій позивачами викладено обґрунтування відхилення наведених у відзиві заперечень.

Станом на 12.12.2019р. до суду не надходили інші письмові заяви по суті справи від відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Згідно положень пунктів 1-2, 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративною справоює переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якомухоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єктом владних повноважень визнається орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, яке затверджено постановою КМ України №1317 від 03.12.2009р. «Питання медико-соціальної експертизи», медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР», здійснюючи свої повноваження щодо проведення медико-соціальної експертизи є суб`єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов`язаний із захистом прав недієздатної особи у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2019р. у справі №175/2022/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/80388999) задоволено заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікунів задовольнити. Визнано недієздатним громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Опікунами недієздатного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно описової частини вказаного рішення заявники звернулися до суду з заявою, заінтересована особа: орган опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікунів, в обґрунтування заяви зазначили, що вони є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом РАЦС виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська 12.04.2000 р. Їхній син з 2003 року знаходиться на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом – тяжка розумова відсталість генетично зумовлена. З приводу цього він неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в психіатричних закладах, що підтверджується відповідними медичними документами: епікризом з історії хвороби від 26.09.2005 р., випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 28.12.2017 р. У зв`язку із психіатричним захворюванням він був визнаний дитиною – інвалідом, що підтверджується посвідченням на ім`я матері ОСОБА_2 і отримував соціальну допомогу до досягнення дитиною повноліття. З 2007 року їхній син навчається у Комунальному закладі освіти навчально-реабілітаційному центрі «Надія» Дніпровської міської ради, навчання в якому закінчується у червні 2018 року. 17.03.2018 року йому виповнилося 18-ть років, у зв`язку з чим виплата соціальної допомоги припинилася. Внаслідок чого, їхній син ОСОБА_1 страждає на стійке, хронічне психічне захворювання, він може бути визнаний судом недієздатним. Після досягнення дитиною повноліття виникла необхідність визнати його недієздатним, встановити над ним опіку і призначити опікуна в судовому порядку, для вирішення в подальшому питання щодо встановлення йому групи інвалідності та призначення пенсії.

З висновку судово-психіатричної експертизи №124 від 02 жовтня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 , страждає на хронічний стійкий психічний розлад в формі тяжкої розумової відсталості з порушенням поведінки. За своїм психічним станом в даний час не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

25.04.2019р. Комунальним закладом «Дніпровська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради надано направлення на МСЕК ОСОБА_1 , яке згідно вхідного штемпелю подано до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР» 26.04.2019р.

Згідно довідки до акту огляду медико – соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №218194 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлена перша група інвалідності «Б» з 26.04.2019р., дата огляду 07.05.2019р., огляд інваліда – первинно, причина інвалідності з дитинства, інвалідність встановлена на строк – безстроково, дата чергового переогляду – не підлягає.

Заявою від 06.05.2019р. опікуни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до головного лікаря медико – соціальної експертної комісії з проханням встановити інвалідність дитині, на сьогоднішній день піклувальнику ОСОБА_1 з виповнення йому 18-ті років, а саме з 17.03.2018р.

Заявою від 07.05.2019р. опікуни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до головного лікаря центру медико – соціальної експертизи з проханням переглянути рішення М/Р МСЕК-4 в плані зарахування строку інвалідності із дати народження сина – 17.03.2018р.

Скаргою від 23.05.2019р. опікуни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили негайно надати відповідь на звернення від 07.05.2019р. за вх.№3/257, 3/258 стосовно встановлення інвалідності їхньої дитини, на сьогоднішній день ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом вих.№57 від 27.05.2019р. Комунальний закладу «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР» повідомив ОСОБА_2 про те, що згідно діючого законодавства, первино група інвалідності встановлюється з дня надходження документів на МСЕК. ОСОБА_1 був оглянутий психіатричною комісією МСЕК №4 07.05.2019р. (документи на МСЕК надійшли 26.04.2019р.), яка встановила йому І-Б групу інвалідності з дитинства, безстроково, з 26.04.2019р., з дня надходження документів на МСЕК.

Також у листі зазначені норми Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затверджені постановою КМ України №1317 від 03.12.2009р. щодо порядку оскарження рішення комісії.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Частиною 12 ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведених норм Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1317 від 03.12.2009р. «Питання медико-соціальної експертизи», якою затвердженні Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Згідно частини 4 Положення про медико-соціальну експертизу останню проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Частиною 6 цього Положення встановлено, що Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Відповідно до частини 24 цього Положення комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Також, згідно частин 3 та 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Згідно частини 8 цього Положення датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Отже, датою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліттявважається день надходження до комісії відповідних документів

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України що є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.

Враховуючи, що перша група інвалідності встановлена ОСОБА_1 з дати подання до КЗ «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР`направлення на МСЕК, тобто з26.04.2019р., суд приходить до висновку про дотримання відповідачем вищезазначеного принципу діяльності владного суб`єкта, та як наслідок про необхідність відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльність КЗ «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР» та зобов`язання КЗ «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР» встановити групу інвалідності недієздатному ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.03.2018р.

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання позивачів на положення п.1.15 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №561 від 05.09.2011р., оскільки вказаною нормою встановлено порядок поновлення інвалідності, у разі пропущення строку переогляду з поважних причин.

В даному випадку, група інвалідності встановлена ОСОБА_1 , як повнолітній особі, первинно, тобто відсутні обставини здійснення переогляду. Крім того, п.1.12 вказаної Інструкції також містить положення відносно дати встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках), днем надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Щодо вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди - у розмірі 3000,00 грн. суд також залишає їх без задоволення з огляду на наступне.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд України у пункті 3 Постанови Пленуму №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 зазначеної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом не встановлено заподіяння моральної шкоди позивачу, адже не встановлено протиправність діянняКомунального закладу «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР» при проведенні медико-соціальної експертизиБулденко М.К.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про необхідність відмови в задоволенні позову повністю, відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. за рахунок Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико – соціальної експертизи ДОР».

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко