Рішення № 86493430, 04.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року Справа № 160/8894/19 Дніпропетровськийокружнийадміністративний суд у складі:

головуючогосуддіПрудника С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення б/н від 01.07.2019 року Правобережного управління Головного управління Державної фіскальної служби України про надання дозволу на анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та виключення з реєстру платників єдиного податку 30.06.2019 року.

В обґрунтування позивач зазначила, щоз 06.11.2013 року зареєстрована платником єдиного податку та перебувала на спрощеній системі оподаткування (ставка податку 5%). Рішення Правобережного управління Головного управління Державної фіскальної служби України б/н від 01.07.2019 року про надання дозволу на анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та виключення з реєстру платників єдиного податку 30.06.2019 року, у зв`язку з порушенням п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України. Вказує, що за 2018 рік ФОП ОСОБА_1 було отримано дохід на загальну суму 346925,00 грн., який згідно з вимогами діючого законодавства задекларовано без порушення строків 29.01.2019 року. На підставі вказаного у позивача виникли податкові зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 17346,25 грн., які вчасно перераховано до Державного бюджету в повному обсязі. За перший квартал 2019 року позивачем було отримано дохід на загальну суму 55500,00 грн., на підставі чого виникли податкові зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 2775,00 грн., які задекларовано 08.05.2019 року та вчасно перераховано до Державного бюджету в повному обсязі. Однак, суми єдиного податку за платіжним дорученням № 47 від 16.11.2018 р. на суму 5391,25 грн. за III квартал 2018 року та за платіжним дорученням № 89 від 06.05.2019 р. на суму 2775,00 грн. з призначенням платежу за 1 квартал 2019 року, були перераховані на помилково вказаний позивачем рахунок управління Державної казначейської служби України Новокадацького району м. Дніпро, замість Управління державної казначейської служби у Чечеловському районі м. Дніпро. 21.06.2019 року позивач звернулась до Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області із письмовою заявою, де просила помилково сплачені кошти (платіжне доручення № 47 від 16.11.2018 р. на суму 5391,25 грн. та № 89 від 06.05.2019 р. на суму 2775,00 грн.) до УДКС України Новокодацького району м. Дніпро по єдиному податку зарахувати до УКДС України Чечелівського району м. Дніпро. Вказує, що за рішенням контролюючого органу реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, зокрема, у випадку невиконання платником єдиного податку обов`язку щодо переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності у нього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Крім того зазначено, що п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України містить норми які відносяться до платників єдиного податку першої та другої групи, в той час як позивач є платником єдиного податку третьої групи.

Ухвалою суду від04.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи з 28.10.2019 року.

Відповідачем 23.10.2019 року надано відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_1 надано до ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи- підприємця за три квартали 2018 року, відповідно до якої самостійно нараховано до сплати в місцевий бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду суму єдиного податку у розмірі 5391,25 грн. Відповідно п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України граничний термін сплати визначених платником податкових зобов`язань по єдиному податку становив 19.11.2018 р. Враховуючи наявність переплати в інтегрованій картці платника в розмірі 27,65 грн. станом на 19.11.2018 р. у ФОП ОСОБА_1 виник податковий борг в розмірі 5363,60 грн. Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи- підприємця за 2018 рік, ФОП ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання по єдиному податку у розмірі 5680,00 грн. Граничний термін сплати податкових зобов`язань становив 21.02.2019 р.. Враховуючи наявність податкового боргу в розмірі 5363,60 грн. та відсутність сплати податкових зобов`язань станом на 21.02.2019 р. в інтегрованій картці платника податковий борг становив 11043,60 грн. У зв`язку з порушенням ФОП ОСОБА_1 п.295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, контролюючим органом прийнято рішення №75467/10/04-36-50-50 від 01.07.2019 р. щодо анулювання свідоцтва платника єдиного податку третьої групи із ставкою 5% до доходу.

29.10.2019 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій наголошено, що п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України містить норми які відносяться до платників єдиного податку першої та другої групи, в той час як позивач є платником єдиного податку третьої групи; без дотримання встановленої Податковим кодексом України процедури, за якої таке рішення може бути прийнято виключно на підставі акта перевірки; сплата коштів на помилковий казначейський рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов`язання та застосування до нього відповідних санкцій.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку серія номер Б № 352327 від 13.11.2013 року, ФОП ОСОБА_1 зреєстрована з 06.11.2013 року платником єдиного податку зі ставкою 5%.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 75467/10/04-36-50-50 від 01.07.2019 р., відповідно до абз.3 п. 299.10 ст.299 Податкового кодексу України надано дозвіл на анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та виключення з реєстру платників єдиного податку 30.06.2019 року.

Вказане рішення прийнято з узвязку з порушенням платником п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.

Статтею 67 КонституціїУкраїни визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і зборив порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.295.1ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.

Згідно з п.299.10ст.299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано такузаяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцеві відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиногопо датку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Згідно з абз. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платник єдиного податку зобов`язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Положеннями п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 813/676/17.

Судом встановлено, що жодної перевірки ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом проведено не було та, відповідно, не було складено акт про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого може бути прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Спірне рішення№ 75467/10/04-36-50-50 від 01.07.2019 р. про анулювання реєстрації платника єдиного податку було прийняте контролюючим органом на підставі картки особового рахунку (КОР) платника податку, а не на підставі акта перевірки, як встановлено в п.299.11ст.299 Податкового кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 07.11.2018 року подано до ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за три квартали 2018 року, відповідно до якої самостійно нараховано до сплати за підсумками поточного звітного (податкового) періоду суму єдиного податку у розмірі 5391,25 грн.

29.01.2019 року ФОП ОСОБА_1 подано до ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2018 рік, відповідно до якої самостійно нараховано до сплати за підсумками поточного звітного (податкового) періоду суму єдиного податку у розмірі 5680,00 грн.

08.05.2019 року ФОП ОСОБА_1 подано до ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І квартал 2019 року, відповідно до якої самостійно нараховано до сплати за підсумками поточного звітного (податкового) періоду суму єдиного податку у розмірі 2775,00 грн.

Позивач згідно платіжних доручень №47 від 16.11.2018 р. на суму 5391,25 грн. (а.с. 21), №89 від 06.05.2019 р. на суму 2775,00 грн. (а.с. 24) здійснено сплату єдиного податку (код платежу 18050401) за три квартали 2018 року та І квартал 2019 року на розрахунковий рахунок управління Державної казначейської служби України Новокадацького району м. Дніпро (№ 33214866004009).

Також згідно платіжного доручення №72 від 13.02.2019 р. на суму 5680,00 грн. (а.с. 22), здійснено сплату єдиного податку (код платежу 18050401) за четвертий квартал 2018 року на розрахунковий рахунок управління Державної казначейської служби України Чечелівського району м. Дніпро (№ НОМЕР_2 ).

21.06.2019 року ФОП ОСОБА_1 подано до ГУ ДФС у Дніпропетровській області заяву про помилкове перерахування коштів згідно платіжних доручень №47 від 16.11.2018 р. на суму 5391,25 грн., №89 від 06.05.2019 р. на суму 2775,00 грн. за сплати єдиного податку та перерахування наведеної суми на рахунок управління Державної казначейської служби України Чечелівського району м. Дніпро.

Суд зауважує, що законодавцем не визначено випадки застосування до платника фінансових санкцій, за сплату єдиного податку вчасно, але на помилковий рахунок, що мало місце в даних правовідносинах. Законодавцем виключно визначені правопорушення, за вчиненняяких до правопорушника застосовуються штрафні санкції. Зокрема таким порушенням є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного податку.

В даному випадку днем сплати єдиного податку вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом з сумою коштів у готівковій формі.

Окрім того, відповідно до частини 4 та 5 статті 45 Бюджетного кодексуУкраїни податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що днем сплати платником податку єдиного соціального внеску є день здійснення подання квитанції на оплату єдиного соціального внеску та її прийняття банком.

Зокрема повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення та підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України.

Таким чином, обов`язково слід встановити факт невиконання платником єдиного податку обов`язку по сплаті суми податку, а також розмір недоїмки.

На підставі викладеного судом встановлено, що станом на 06.05.2019 року позивачем були виконані зобов`язання зі сплати єдиного податку за третій квартал 2018 року, 2018 рік та перший квартал 2019 року, проте кошти сплачені помилково на невідповідний рахунок.

Сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов`язаннями здійснена своєчасно, оскільки кошти (єдиний податок з фізичних осіб), хоча і не були перераховані на рахунок в органи казначейства відкритий для сплати єдиного податку до бюджету, проте помилкове зазначення іншого рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та, як наслідок, до відповідного місцевого бюджету.

Отже, помилкове зазначення позивачем рахунку, який також використовується для сплати грошових зобов`язань, але іншим територіальним органом доходів і зборів, у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного податку не може бути підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідних санкцій у вигляді анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняття рішень, вчинення дій суб`єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає,що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

На підставі викладеного, оскільки позивачем вчасно та в повному обсязі виконані зобов`язання зі сплати єдиного внеску, а при виявленні помилкового направлення коштів на інший рахунок вжив всіх залежних від нього заходів для перерахування єдиного податку, тому застосування відповідних санкцій у вигляді анулювання реєстрації платника єдиного податку, зважаючи на добросовісність дій позивача, порушує принцип пропорційності.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Державної фіскальної служби України № 75467/10/04-36-50-50 від 01.07.2019 року про надання дозволу на анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та виключення з реєстру платників єдиного податку 30.06.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1921,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1460713551.1 від 11.09.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України № 75467/10/04-36-50-50 від 01.07.2019 року про надання дозволу на анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та виключення з реєстру платників єдиного податку 30.06.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник