Рішення № 86493429, 11.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Справа № 160/9142/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської митниці ДФС (49038, м. Дніпро, вул. Книгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості від 06.09.2019 року № UA10000/2019/200191/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням про збільшення митної вартості ввезеного з Німеччини автомобіля, оскільки в рішенні відсутнє посилання на виявлення обставин, з яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів. Оплата за товар здійснена готівкою продавцю, що підтверджується квитанцією про отримання грошових коштів від 25.08.2019 року, а тому посилання на вимоги Митного кодексу України щодо платіжних, бухгалтерських документів є безпідставним. Отримані від продавця інвойс та квитанція були в незмінному вигляді надані відповідачу, їх автентичність може бути перевірена відповідачем шляхом направлення запиту до митних органів Німеччини. Відповідачем під час прийняття рішення безпідставно не було взято до уваги відомості з висновку експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу від 05.09.2019 року №1430т19, яким вартість автомобіля визначена судовим експертом на рівні 5471,14 євро. Оскаржуване рішення містить інформацію про те, що відповідач взяв за основу митну вартість з іншої декларації, при цьому не зазначено який товар оформлений за такою митної декларацією та на яких комерційних умовах.

На думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року адміністративний позов залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9142/19 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Відповідно доч. 5 ст 262

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року на адресу суду від відповідача 01.11.2019 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки позивачем не надано жодного документального підтвердження числових значень транспортних витрат саме у розмірі 100 євро; в наданому позивачем висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 05.09.2019 року №т1430т19 порівняно вартість з подібними оцінюваному товару КТЗ, однак, дані моделі містять більший пробіг, ніж оцінюваний товар. У наданому рахунку від 25.08.2019 року №19390 відсутні умови здійснення оплати, лише зазначено банківські реквізити. Квитанція про отримання коштів, видана покупцем, не містить посилання на рахунок №19390, а також платника коштів у розмірі 5500 грн та в ній не зазначено суму продажу прописом. У органу доходів і зборів наявна інформація щодо митного оформлення побідного автомобіля за резервним методом визначення митної вартості за МД від 26.07.2019 року №UA205090/2019/086923 на рівні 8100 євро.

26.11.2019 року позивачем надано відповідь на відзив, в обгрунтування якої зазначено, що незрозумілим є посилання відповідача на різницю в показниках одометра автомобіля та інформацію інтернет-ресурсу щодо відстані між німецьким м. Рейнзабер й пунктом пропуску «Рава-Руська–Хребенне» Львівської митниці ДФС, оскільки автомобіль був придбаний 25.08.2019 року, а переміщений батьком позивача через митний кордон України 03.09.2019 року. Останній в особистих справах перебував на території Європейського Союзу протягом 8 днів та користувався в цей час автомобілем, чим й обумовлені показники одометра. У випадку купівлі фізичною особою автомобіля не існує процедури поставки товарів, адже покупець/представник покупця отримує автомобіль безпосередньо від продавця та самостійно визначає подальший спосіб його доставки. Під час ввезення громадянами товарів на митну територію України, в т.ч. автомобілів, не застосовуються умови поставки Інкотермс. Посилання відповідача на Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 р № 599, є необгрунтованим з огляду на те, що декларація митної вартості (ДМВ) не подається у разі декларування товарів, які переміщені громадянами. Відзив не містить спростування, викладених в п. IV позовної заяви аргументів щодо безпідставного неврахування висновку експерта № 1508т 19, згідно якого вартість автомобіля визначена судовим експертом на рівні 5471,74 євро, а відсоток додаткового зменшення вартості автомобіля становив 6% (через пошкодження обивки та лакофарбового покриття). Наявні відмінності між автомобілем позивача та взятим відповідачем за основу повинні були мати наслідком здійснення відповідачем коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, відповідно до вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.12 № 598. Однак, вказані коригування відповідачем не здійснені, здійснено пряме порівняння двох автомобілів, комерційні умови постачання яких є відмінними.

29.11.2019 року відповідачем надані письмові заперечення, в яких вказано, що декларантом не надано документального підтвердження вартості транспортних витрат за перевезення оцінюваного товару від міста відправлення в Німеччині до пункту пропуску «Рава-Руська-Хребенне». Документи, надані позивачем містили розбіжності щодо показників одометра. Відповідно до умов поставки EXW до митної вартості включаються фактурна вартість товару, митні збори та платежі у країні експорту, витрати із завантаження, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. У висновку експерта № 1508т 19 відсутні відомості щодо обізнаності про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Дніпропетровською митницею взята митна вартість автомобіля з митної декларації Волинської митниці ДФС від 26.07.2019 року №UA205090/2019/086923, оскільки співпадає марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, тобто відповідають технічним характеристикам транспортного засобу, ввезеного позивачем на митну територію України.

03.12.2019 року позивачем надані письмові пояснення, в яких зазначено, що банк митної декларації № 19DЕ665312945157ЕЗ від 03.09.2019 року про експорт, була отримана позивачем електронною поштою від продавця вже після фізичного вивезення автомобіля за межі Європейського Союзу 03.09.2019 року. В своїх запереченнях відповідач не надав відомості щодо показника одометру взятого за основу автомобіля «Volkswagen Golf» (кузов № НОМЕР_2 ), хоча в оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що числове значення показника одометру впливає на вартісні характеристики оцінюваного товару. Згідно складеного 03.09.2019 року Львівською митницею ДФС акту митного огляду, показник одометру автомобіля позивача на момент ввезення на митну територію складав 188687 км. Копія акту митного огляду подана відповідачу 05.09.2019 року разом з митною декларацією №110150/2019/237645.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

05.09.2019 року позивачем подано до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту придбаного у Німеччині автомобіля «Volkswagen Golf», 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , електронну митну декларацію №UA110150/2019/237645 із зазначенням митної вартості в розмірі 5600 євро, з них 5500 євро ціна автомобіля, 100 євро транспортні витрати.

За результатами перевірки документів, які надані для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом встановлено наступне:

- згідно графи 20 наданої декларантом митної декларації країни відправлення № 19DE665312945157Е0 оцінюваний КТЗ постачається на умовах поставки EXW м. Rheinzabern (Німеччина); згідно наданих товаросупровідних документів фактурна вартість товару становить 5400,00 євро.; заявлені декларантом при заповненні ЕМД №UA110150/2019/237645 складові митної вартості товару становлять 100,00 євро. Однак, жодного документального підтвердження числових значень транспортних витрат саме у розмірі 100,00 евро декларантом не надано. Декларантом не надано документального підтвердження вартості транспортних витрат за перевезення оцінюваного товару від міста відправлення у Німеччині до пункту пропуску «Рава-Руська-Хребенне»;

- за результатами огляду посадовою особою Львівської митниці ДФС у акті митного огляду від 03.09.2019 № UA209060/2019/48943 зазначено, що показник одометра 188687,00 км. Рахунок від 25.08.2019 № 19390 містить інформацію щодо показників одометра 186798,00 км. Крім того, зазначений рахунок не містить індивідуальних ознак авто: дані щодо кольору, комплектності. Враховуючи вищезазначене, протяжність маршруту складає 1889, 00 км. Однак, відповідно до інформації мережі Інтернет ресурсів (https:della.ua/distance) відстань між м. Rheinzabern (Німеччина) до п/п «Рава- Руська-Хребенне» становить 1455,00 км.;

- в наданому позивачем висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 05.09.2019 № т1430т19 порівняно вартість з подібними оцінюваному товару КТЗ. Однак, дані моделі містять більший пробіг, ніж оцінюваний товар;

- у наданому рахунку від 25.08.2019 № 19390 відсутні умови здійснення оплати, лише зазначено банківські реквізити. Квитанція про отримання коштів видана продавцем не містить посилання на рахунок № 19390, а також платника коштів у розмірі 5500,00 євро. Окрім того, в даній квитанції не зазначено суму продажу КТЗ прописом (словами), що передбачено її заповненням.

Згідно з п 6. ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності вимог п.2-3 ст. 53 Митного кодексу України, декларанта зобов`язано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи.

У складі електронного повідомлення лист від 06.09.2019 б/н у відповідь на повідомлення митниці проінформовано митницю про відмову від надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару у 10-денний термін.

За результатом проведеної консультації відповідачем було обрано другорядний метод визначення митної вартості - 2г - резервний метод, у зв`язку з чим заявлена митна вартість товару скоригована, про що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.09.2019 року № UA10000/2019/200191/2, відповідно до якого митна вартість скоригована на рівні 8100 євро.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частин 2, 4, 8, 9 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частин 1-4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 статті 54 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з частинами 1, 7, 8, 9 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 06.09.2019 року № UA10000/2019/200191/2 митна вартість товару визначена за резервним методом.

Так, у в графі 20 експортної декларації країни відправлення (Федеративна Республіка Німеччина) №19DE665312945175E0 зазначено, що продавець продає товар на умовах поставки EXW м. Rheinzabern.

Суд критично оцінює твердження позивача, що в даному випадку не закон, а правила Інкотермс, оскільки Інкотермс 2010 (Incoterms 2010) - це міжнародні правила, визнані урядовими органами, юридичними компаніями і комерсантами по всьому світу як тлумачення найбільш застосовних в міжнародній торгівлі термінів.

Згідно з Інкотермс 2010, термін EXW (EX Works…(named place) (…назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Виходячи з вищезазначеного, за умовами поставки EXW на продавця покладаються мінімальні обов`язки, а всі можливі ризики і витрати, пов`язані з переміщенням товару з території продавця до кінцевого пункту, несе виключно покупець. По суті терміну EXW відповідає термін «самовивезення».

Таким чином, витрати з переміщення товару понесені правомірно саме позивачем, а не продавцем автомобіля, оскільки у відповідності до правил EXW продавцем у м. Рейнзабер було передано у власність позивача автомобіль, подальші витрати, пов`язані з його транспортуванням правомірно покладено на позивача.

Відтак, при заповненні електронної митної декларації №UA110150/2019/237645 позивачем було правомірно включено транспортні витрати у розмірі 100 євро, оскільки такі витрати за умовами поставки EXW покладено саме на позивача.

Відповідачем не надано відомостей про те, що транспортні витрати в розмірі 100 євро є меншими, ніж раніше визнані органами доходів і зборів транспортні витрати на доставку автомобіля власним ходом фізичною особою від німецького м. Рейнзабер до пункта пропуска «Рава-Руська - Хребенне» Львівської митниці ДФС.

Також, підставою для висновку про невідповідність поданих документів став акт митного огляду Львівської митниці ДФС від 03.09.2019 № UA209060/2019/48943, в якому зазначено, що показник одометра 188687,00 км. Рахунок від 25.08.2019 № 19390 містить інформацію щодо показників одометра 186798,00 км.

Враховуючи вищезазначене, протяжність маршруту складає 1889, 00 км.

Однак, відповідно до інформації мережі Інтернет ресурсів (https:della.ua/distance) відстань між м. Rheinzabern (Німеччина) до п/п «Рава- Руська-Хребенне» становить 1455,00 км.

Суд зазначає, що вказані твердження митного органу є безпідставними, оскільки різниця на одометрі автомобіля пояснюється тим, що з моменту його придбання 25.08.2019 року до його переміщення представником позивача через митний кордон України 03.09.2019 року автомобіль використовувався представником позивача – 9 календарних днів.

Крім того, чинне законодавство не містить обов`язку негайного спрямування автомобіля до території України одразу після придбання найкоротшім шляхом з місця придбання.

Позивачем до митного оформлення та до суду надано висновок судового експерта ОСОБА_2 , який діє на підставі свідоцтва №22 від 27.05.1999 року, виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерства юстиції України, №1430т19, згідно з якими ринкова вартість легкового автомобіля «Volkswagen Golf» 1,6 TDi Variant, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) № НОМЕР_4 , що ввозиться на митну територію України, на дату оцінки становить 152307,40 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ на 05.09.2019 року становить 5471,74 євро.

Даний документ є чинним ніким не оскаржувався в передбаченому чинним законодавством порядку, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що у нього відсутній документ про кримінальну відповідальність експерта.

Отже, вказаним експертним висновком підтверджено заявлену ціну автомобіля позивачем.

Відповідачем безпідставно невраховано вказаний висновок експерта при визначенні митної вартості автомобіля.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Митний органом не було доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними. Ані під час декларування спірного товару, ані під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону.

Відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Водночас, у рахунку від 25.08.2019 № 19390, складеному між продавцем та позивачем та підписаному ними, вказано про сплату покупцем коштів у сумі 5500 євро при передачі автомобіля.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 23.07.2019 року у справі №1140/3242/18.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд зазначає, що неточності в оформленні рахунку від 25.08.2019 № 19390 не свідчать про заниження суми вартості автомобіля.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що в органу доходів і зборів наявна інформація щодо митного оформлення подібного товару «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - VOLKSWAGEN, модель - GOLF: тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1598 cm3, рік виготовлення - 2015. Торгівельна марка: VOLKSWAGEN. Країна виробництва: DE.» за резервним методом визначення митної вартості за МД від 26.07.2019 № UA205090/2019/086923 нарівні 8100,00 EUR/од.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Спірне рішення про коригування митної вартості товарів також не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, ані інформації, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості товару.

У наданому в додатку до відзиву витягу з модуля «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» міститься опис взятого відповідачем за основу автомобіля «Volkswagen Golf» (кузов № НОМЕР_2 ), однак, відсутні відомості щодо показника одометру автомобіля, який впливає на вартісні характеристики оцінюваного товару. Відсутність вказаних відомостей унеможливлює встановлення об`єктивності порівняння двох автомобілів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд зробив висновок про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення, а тому воно підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 5475 від 30.09.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської митниці ДФС (49038, м. Дніпро, вул. Книгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості від 06.09.2019 року № UA10000/2019/200191/2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (49038, м. Дніпро, вул. Книгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук