Постанова № 8647842, 01.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2010 року №437/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,

Багрія В.М., Богаченка С.І.,

Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Монастириського відділення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року у справі за позовом Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (правонаступник Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000572301/0 від 25 жовтня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

09.12.2005 року ДП «Ковалівський спиртовий завод» звернулося в суд з адміністративним позовом до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (правонаступник Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2005 року №0000572301/0 та включити йому 11572,43 грн. до податкового кредиту.

В процесі розгляду справи відповідач Козівська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області була замінена її правонаступником Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією ( Монастирське відділення).

Позивач посилався на те, що відповідач всупереч пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість» (надалі -Закон) зменшив спиртзаводу суму бюджетного відшкодування ПДВ, не врахувавши, що даний Закон не покладає на особу, яка має право на бюджетне відшкодування ПДВ, обов»язок відслідковувати господарські зв»язки своїх контрагентів та факт сплати ними до бюджету податок на додану вартість.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (правонаступник Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція) від 25.10.2005 року №0000572301/0. Зобовязано Бучацьку міжрайонну державну податкову інспекцію Тернопільської області включити Державному підприємству «Ковалівський спиртовий завод» ПДВ в сумі 11572,43 гривень до податкового кредиту.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Монастирське відділення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт звертає увагу на те, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ. а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Спірну суму ПДВ ДП «Ковалівський спиртовий завод» включило до складу свого податкового кредиту та бюджетного відшкодування на підставі податкової накладної від 6 серпня 2004 року № 399, яка виписана ТОВ «Монотех-К». Останнє за серпень 2004 року податкової декларації з ПДВ не подавало, у зв'язку із чим відповідну суму податку не було включено до складу податкових зобов'язань, а відтак- не сплачено до бюджету.

Тобто ПДВ з господарської операції поставки меляси від ТОВ «Монотех-К» до ТОВ «Інтеграл» та від ТОВ «Інтеграл» до позивача до бюджету не надходив, отже відсутній факт надмірного надходження ПДВ до державного бюджет, внаслідок чого платники цього податку не мають права на отримання податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задоволити , а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» відмовити з таких підстав.

В справі встановлено, що Державне підприємство «Ковалівський спиртзавод» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 26562581, індивідуальний податковий номер 003750519114.

18 жовтня 2005 року працівниками Козівської міжрайонної державної податкової інспекції було проведено невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 20/ 23-00375059 «Про результати невиїзної документальної перевірки Ковалівського спиртового заводу з питань декларування від»ємного значення податку на додану вартість за період з 01.05.2005 р. по 31.05.2006 р.» ( надалі -Акт перевірки).

Актом перевірки, встановлено, що ДП «Ковалівський спиртовий завод» 07.08.2004 року придбав у ТзОВ «Інтеграл» мелясу по податковій накладній № 125, у якій відображено сплату загальної суми вартості товару, у яку було включено сплату податку на додану вартість в сумі 11572 грн. 43 коп., яке в свою чергу перерахувало відповідну суму податку на додану вартість ТОВ « Монотех - К» (податкова накладна від 6 серпня 2004 року № 399 ТОВ «Монотех-К»)., яке подавало декларації з ПДВ з нульовими показниками, а з липня 2004 року не звітувало, тобто не сплатило відповідну суму ПДВ до Державного бюджету України.

Задовільняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України « Про податок на додану вартість» не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів позивача і не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податку від податкового обліку ( стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Проте з таким висновком судова колегія погодитись не може.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України « Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв 'язку з надмірною сплатою податку, у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджет України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетної відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно п. 1.3 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Таким чином, за змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ. а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

З листа ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 14.02.2006 року № 2881/7/15-522 вбачається, що ТОВ «Монотех-К» подавало декларації з IIДВ з нульовими показниками. Останньою податковою звітністю з ПДВ даного підприємства є податкова декларація за липень 2004 року, юридична адреса підприємства не відповідає дійсності, а з серпня 2004 року рахунок підприємства закритий, тобто на момент взаємовідносин з ТОВ «Інтеграл» ТОВ «Монотех-К» як платника податку на додану вартість вже фактично не існувало.

Оскільки підставою для включення ДП «Ковалівський спиртовий завод» до складу свого податкового кредиту та бюджетного відшкодування була податкова накладна від 6 серпня 2004 року № 399, яка виписана ТОВ «Монотех-К», то 11572,43 гривень не було включено до складу податкових зобов'язань підприємства, не сплачено до бюджету, а відтак платник цього податку не має право на бюджетне відшкодування ПДВ..

Вищеказані факти не заперечуються позивачем.

Судова колегія також погоджується з апелянтом про безпідставність зобов'язання податкового органу включити позивачу ПДВ в сумі 11572,43 грн. до податкового кредиту, оскільки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ДП «Ковалівський спиртовий завод» зменшено не суму податкового кредиту, а суму бюджетного відшкодування. Податкова інспекція шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення зреагувала на безпідставне віднесення вказаної суми не до податкового кредиту, а до бюджетного відшкодування.

Органи державної податкової служби не мають повноважень самостійно змінювати у будь-який спосіб (в тому числі шляхом прийняття правових актів індивідуальної дії податкових повідомлень-рішень чи рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій) суму задекларованого платниками податкового кредиту. Формування податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» належить виключно компетенції платників податків. Податковий орган у законодавчо встановлений спосіб може впливати на звітні цифрові показники з ПДВ виключно у випадках заниження належного до сплати податку чи завищення суми бюджети відшкодування.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, допустив порушення норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Відповідно до ст.202ч.1п.4 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202ч.1 п.4, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Монастириського відділення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року у справі №2а-9089/08 скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський Судді В.М. Багрій

С.І. Богаченко

Постанова у повному обсязі складена 05.02.2010 року.