Ухвала суду № 8647519, 11.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2009 року № 22-а-17028/08/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Пліша М.А.,

Стародуба О.П., Довгополова О.М.,

Вітер І.П .,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова та Державної податкової адміністрації у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім « Галка» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова та Державної податкової адміністрації у Львівській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім « Галка» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова та Державної податкової адміністрації у Львівській області в якому просило скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про застосування штрафних санкцій №0000102200/0/5300 від 03.03.2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено, с касовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102200/0/5300 від 03.03.2008 року. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова та Державна податкова адміністрація у Львівській області оскаржили його в апеляційному порядку.

Враховуючи положення ч.6 ст. 3. ч.1 ст. 4 , 176 ГК України апелянти вважають, що норми Господарського кодекс України не повинні застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо ТзОВ «Торговий дім «Галка», оскільки інспекція не здійснює управління господарської діяльністю позивача щодо регулювання порядку валютних операцій. В даному випадку так регулювання здійснює інший уповноважений державний орган - Національний Банк України, яким на виконання вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» видано Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яку позивач повинен був виконати. А тому суд при вирішенні спору неправомірно застосував норми Господарського кодексу України.

Апеляни вважають, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 238 та ст. 239 ГК України при визначенні пені, яка застосована до позивача адміністративно-господарськими санкціями. Наведене випливає з норми ст. 20 ГК У країн «Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів». Частина 1 даної норми визначає, що Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Відповідно до ч.2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права і а законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій. що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин: іншими способами передбаченими законом.

Отже адміністративно-господарські санкції є способом захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів. В свою чергу, пеня за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті жодним чином не пов'язана із захистом інтересів споживачів чи будь-яких суб'єктів господарювання. її метою є захист економічних інтересів держави та її валютного ринку. А отже, судом неправомірно застосовано до спірних, відносин і вимоги ст. 250 ГК України.

Крім того, посилаючись на факти отримання листів банківської установи щодо порушення позивачем порядку здійснення валютних розрахунків, як на момент з якого, на думку суду повинен відраховуватись термін визначений для нарахування пені, судом першої інстанції жодним чином не враховано вимоги ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Дана норма чітко визначає підстави проведення перевірки та не містить такої підстави для її проведення як отримання повідомлення з банківської установи щодо порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. Тому, оскільки, податкове рішення може бути винесене лише на підставі акту перевірки, то у даному випадку нарахування пені позивачу не могло бути здійснене в порядку та у строки інші, ніж за результатами комплексної перевірки. Більше того, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в неземній валюті», як спеціальний закон, не обмежує до року строк застосування заходів відповідальності до порушників його вимог.

Апелянти наполягають на тому, що судом зроблено неправильні висновки про те. що відносини, які виникають з приводу нарахування пені не повинні регулюватись вимогами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адже його преамбула визначає чітко, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.п. 16.4.2 п.16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначений у п.п. 16.4.1 розмір пені діє щодо всівх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством. Згідно із п. 17.1 ст. 17 цього Закону, штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушена валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Тому, очевидним є те. що порядок та строки нарахування пені повинні визначатись за загальним правилом встановленим ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» навіть при відсутній у даній нормі спеціальної вказівки щодо відліку 1095-денного строку у випадку не пов'язаності відповідної події з фактом подання податкової декларації.

Щодо підстав скасування спірного податкового рішення з підстав порушення ДПА у Львівській області порядку розгляду повторної скарги, то апелянт вважає, що в цій частині оскаржуване судове рішення винесене з неправильним застосуванням п.п. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», бо п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону вказує, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Тому суд повинен був би дійти висновку, що зобов'язання визначене таким рішенням на момент розгляду справи вже не існує, оскільки відповідно до п.»б» пп. 6.4.1 п.6.4 ст. 6 Закону, таке податкове повідомлення є відкликаним, а тому суд повинен був би закрити провадження у справі. З огляду на це просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Державна податкова адміністрація у Львівській області в апеляційній скарзі зазначає, що до неї надійшла скарга ТзОВ «Торговий дім «ГАЛКА» від 23.06.08 року №83 на рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 03.03.08 року №0000102200/0/5300 (від 12.06.08 №0000102200/1/14141) про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 54228,2 гривень.

Порядок та строки оскарження рішень органів державної податкової служби визначені пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим Наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29 і зареєстрованим в Мін'юсті України 18.12.96 року за № 723/1748 .

Відповідно до п.п. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.4, пп. 5.1 п.5 вище вказаного Положення, у разі коли платник податків вважає, що орган державної податкової служби невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби, податкове повідомлення або рішення якого оскаржується, зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана до органу державної податкової служби протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення органу державної податкової служби. У разі коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до органу державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06 року по 31.12.07 року. Про результати перевірки складено акт від 18.02.08 року №240/12/23-1/32327123, на підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено рішення від 03.03.2008 №0000102200/0/5300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 54228,2 гривень. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова за результатами розгляду первинної скарги на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.03.08 р. №0000102200/0/5300 прийнято рішення від 11.06.08 №13921/25-009/16 про результати розгляду первинної скарги, яким рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.03.08 р. №0000102200/0/5300 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. На виконання рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 11.06.08 р. №13921/25-009/16 про результати розгляду первинної скарги та відповідно до п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України 21 червня 2001 року №253, зареєстрованого в Мін'юсті України 6 липня 2001 року за №567/5758 складено та надіслано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.06.08 р. №0000102200/1/14141, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 54228,2 гривень.

В рішенні від 11.06.08 р. №13921/25-009/16 про результати розгляду первинної скарги зазначено: «У разі незгоди підприємства з рішенням ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, прийнятим за розглядом первинної скарги, податкове повідомлення - рішення від 03.03.08 р. №0000102200/0/5300 може бути оскаржене до ДПІ у м. Львові протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання рішення за розглядом первинної скарги». Рішення від 11.06.08 р. №13921/25-009/16 про результати розгляду первинної скарги надіслано 11.06.08 р. на ім'я генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галка» Дубового В., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення. Станом на 26.06.08 р. скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галка» на рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 03.03.08 р. №0000102200/0/5300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ДПІ у м.Львові не надходила.

Скарга (заява), подана з порушенням порядку і строків, визначених пп. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктом 4 і підпунктом 5.1 пункту 5 вище вказаного Положення, не підлягає розгляду органами державної податкової служби.

Крім того зазначає, що пунктом 16 Порядку передбачений порядок подачі скарг на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій органу державної податкової служби, крім штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування та за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. На рішення державної податкової інспекції в районі міста з районним поділом, крім міст Києва та Севастополя, скарга подається до державної податкової інспекції у місті.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Тобто, контролюючим органом вищого рівня, якому підпорядковується районна у місті (крім міст Києва та Севастополя) державна податкова інспекція є інспекція у місті з районним поділом, - ДПІ у м. Львові, куди і повинен звернутися позивач перш ніж звертатися до ДПА у Львівській області.

Тому помилковим є висновок суду, що повторна скарга, адресована ДПА у Львівській області, на рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, повинна була бути розглянута по суті, а відтак скаргу товариства повернуто скаржнику обгрунтовано.

На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає. що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова складено акт за №240/12/23-1/32327123 від 18.02.2008 року та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102200/0/5300 від 03.03.2008 року, яким платнику податків визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 54228 грн. 20 коп. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 11.06.2008 року за №13921/25-009/16, ДПІ у Шевченківському районі оспорюване рішення було залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Листом від 03.07.2008 року за №14043/10/25-005/604 ДПА у Львівській області позивачеві було відмовлено в розгляді скарги з мотивів порушення строків для подання останньої до органу державної податкової служби.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що ТзОВ «Торговий дім «Галка» було здійснено оформлення імпортованих товарів, зокрема, кришок жерстяних, поставлених згідно контракту №1-ЕОЕ від 05.05.2006 року, на суму 42272,00 дол. США - 15.03.2008 року, що підтверджується ВМД ІМ74 №3630 від 15.03.2007 року, та електричних кавових млинків, поставлених згідно контракту №1-ІТ від 26.03.2007 року, на суму 11610,00 Євро - 22.06.2007 року, що підтверджується ВМД ІМ74 №8197 від 22.06.2007 року.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного Банку України. У відповідності до вимог ч.1 ст. 4 вище вказаного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно п.2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року №574, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Згідно п.1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за №338/3631 передбачено, що здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках). У відповідності до вимог п.1.11 цієї Інструкції підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної та лізингової операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути, зокрема, копія оформленої ВМД, засвідчена в порядку, установленому Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 року № 574, у разі втрати резидентом її оригіналу надана на письмовий запит резидента (за наявності інформації про зазначену ВМД у реєстрі ВМД). Згідно із п.3.3 цієї Інструкції, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

З врахуванням вище викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що орган державної податкової служби врахувавши те, що позивачем, під час перевірки, не надано відповідних ВМД в підтвердження здійснення поставки та відсутності порушень резидентом (позивачем) термінів, передбачених Законом, прийшов до правильного висновку в акті перевірки про порушення товариством ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Щодо посилання позивача на порушення органом державної податкової служби строків передбачених ст.250 ГК України.

Спірним рішенням до позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

В даній спірній ситуації суд першої інстанції вірно вказав, що згідно ч.1 ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Позивачем було порушено правила здійснення господарської діяльності в сфері розрахунків в іноземній валюті і як наслідком такого порушення ст. 239 ГК України передбачено застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, зокрема адміністративно-господарського штрафу. Згідно ч.2 ст. 238 вище вказаного Кодексу, види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. А оскільки Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить спеціальної норми з приводу строків застосування штрафу за згадані порушення, суд першої інстанції, в даній спірній ситуації, правильно керувався нормою ст. 250 ГК України відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення , але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно повідомлень ВАТ КБ «Надра», останні були отримані ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 06.03.2007 року, 06.08.2007 року, 05.04.2007 року. Отже органом державної податкової служби адміністративно-господарські санкції від 03.03.2008 року були застосовані більше ніж шість місяців з дня їх виявлення.

Суд першої інстанції правильно вказав, що на строки застосування вище загаданих згаданих санкцій не поширюються норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки згідно вимог ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначені в ній строки стосуються саме податкових зобов'язань, а не пені в сфері розрахунків в іноземній валюті.

Колегія суддів вважає зайвою мотивацію суду першої інстанції, щодо порушення відповідачами вимог законодавства при здійсненні позивачем процедури адміністративного оскарження оспореного рішення, оскільки позивачем такі дії в позові не оспорюються.

Тому з врахуванням вище викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова та Державної податкової адміністрації у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року у справі № 2а-525/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

М.А. Пліш

О.П. Стародуб

О.М. Довгополов

Головуючий суддя

судді

Повний текст ухвали виготовлено 16.02.2010 р.