Постанова № 8647512, 02.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2010 року № 22-а-12468/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову Господарського суду Львівської області від 23 липня 2008 року в справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» до Державної податкової інспекції у м. Львові, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція в Галицькому районі м. Львова, Тростянецька обєднана державна податкова інспекція Вінницької області, Державна податкова інспекція у Камянка-Бузькому районі Львівської області, Державна податкова інспекція у Галицькому районі Івано-Франківської області, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2004 року позивач ВАТ «Західенерго» звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові від 21.07.2003 року № 342320/0/12490, від 21.07.2003 року № 332320/0/12491, від 21.07.2003 року № 352320/0/12492, від 26.01.2004 року № 12320/0/1419.

Постановою господарського суду Львівської області від 14.12.2005 року у справі № 5/1960-19/362 (5/255-25/22), яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 року, позовні вимоги задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 21.07.2003 року № 342320/0/12490, від 21.07.2003 року № 332320/0/12491, від 21.07.2003 року № 352320/0/12492 та від 26.01.2004 року № 12320/0/1419.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.2008 року касаційну скаргу ДПІ у м. Львові задоволено частково, скасовано ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 року, постанову господарського суду Львівської області від 14.12.2005 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Господарським судом Львівської області 23 липня 2008 року було прийнято постанову, якою позовні вимоги було задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 21.07.2003 року № 342320/0/12490 в частині 3 555 119 грн. 60 коп. основного платежу та 1 915 165 грн. 35 коп. штрафних (фінансових) санкцій, усього в сумі 5 470 284 грн. 95 коп.; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 21.07.2003 року № 332320/0/12491 в частині 653 800 грн. основного платежу та 326 900 грн. штрафних(фінансових) санкцій, усього в сумі 980 700 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 21.07.2003 року № 352320/0/12492 в частині застосування 175 843 грн. 16 коп. штрафних(фінансових) санкцій, а також в частині визначення суми штрафних(фінансових) санкцій сумою податкового зобов'язання; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 26.01.2004 року № 12320/0/1419 про визначення суми податкового зобов'язання 327 850 грн. штрафних(фінансових) санкцій; в задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.

З вказаною постановою суду першої інстанції не погодився відповідач ДПІ у м. Львові, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати прийняту постанову та прийняти нову, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити з підстав в ній зазначених.

Позивач ВАТ «Західенерго» в своїх запереченнях на апеляційну скаргу покликається на те, що така прийнята у відповідності до вимог процесуального закону з дотриманням вимог матеріального права, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, відтак, просить відмовити в задоволені апеляційної скарги.

Представник позивача, як і представники 3-х осіб в судове засідання не явились, тому на підставі ч.4 ст. 196 КАС України колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе апеляційний розгляд проводити у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Західенерго» за період з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року, структурними підрозділами якого є: Ладижинська ТЕС, Добротвірська ТЕС, Бурштинська ТЕС, «Галременерго», «Львівенергоспецремонт», «Львівенергоавтотранс», «Західенергопостач» та Виконавчий апарат управління ВАТ «Західенерго», за результатами якої було складено Зведений акт від 21.07.2003 року № 11/23-0/23269555.

На підставі вищезгаданого Акту перевірки ДПІ у м.Львові було прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 21.07.2003 року № 342320/0/12490, яким ВАТ «Західенерго» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 5488928,27 грн. (3567548,48 грн. - основний платіж та 1921379,79 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

від 21.07.2003 року № 332320/0/12491, яким ВАТ «Західенерго» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 983550,00 грн. (655700,00 грн. - основний платіж та 327850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

від 21.07.2003 року № 352320/0/12492, яким ВАТ «Західенерго» визначено суму податкового зобов'язання по фінансовій санкції за порушення ведення операцій з готівкою в розмірі 268638,21 грн.

Крім цього, на підставі Акту перевірки та Рішення Державної податкової адміністрації України від 17.01.2004 року № 309/6/25-1115 про результати розгляду скарги, ДПІ у м. Львові було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2004 року № 12320/0/1419, яким ВАТ «Західенерго» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 327850,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно Акту перевірки (стор. 27-29 Акту, пункт 6 по «Виконавчому апарату управління») відповідач зазначає, що позивач відніс до податкового кредиту 85566,05 грн. податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних з порушенням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (відсутні одиниця виміру, кількість, ціна продажу без податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 13.04.1997 року N 168/97-ВР із наступними змінами та доповненнями, податкова накладна повинна містити порядковий номер; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та кількість (обсяг, об'єм); повну назву утримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів з урахуванням податку. Пунктом 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року N165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за N233/2037, визначено дані, які вносяться до податкової накладної.

Суд першої інстанції виходив з того, що недотримання позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкового органу.

Поряд з цим колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскільки вимоги встановлені п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є обовязковими, то відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної.

ВАТ «Західенерго» включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних з порушенням встановленого порядку.

Як встановлено під час розгляду справи позивач ВАТ «Західенерго» у зв'язку з порушенням продавцями товарів (робіт, послуг) порядку виписування податкової накладної згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року та п.7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, не зверталося до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням, яка була б підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, вірним висновок податкового органу про те, що ВАТ «Західенерго» в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (із наступними змінами та доповненнями), включив до податкового кредиту по податку на додану вартість у відповідних періодах суми податку на додану вартість в розмірі 85566,05 грн., на підставі податкових накладних, виписаних з порушенням п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року та п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року N165.

Відтак, колегія суддів також вважає спростованими висновки суду першої інстанції, щодо фактів завищення податкового кредиту з огляду на порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року по податкових накладних в Добротвірській ТЕС (стор. 35 Акту) на суму ПДВ 357088,08 грн., в підрозділах «Галременерго» (стор. 38-39 Акту) на суму ПДВ 2920,00 грн. (1500 грн. + 1242 грн. + 92 грн. + 86 грн.), «Львівенергоспецремонт» (стор. 39 Акту) на суму ПДВ 5634,00 грн., «Львівенергоавтотранс» (стор. 40 Акту) на суму ПДВ 347 грн. (71,2 грн. + 275,8 грн.) та «Львівенергоспецремонт» (стор. 41-42 Акту) на суму 7543,60 грн.

В частині висновків суду першої інстанції, щодо факту відвантаження товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Зерноекспорт» м. Одеса, то слід зазначити наступне.

Так, при проведенні вибіркової перевірки податковим органом встановлено факт відвантаження товарно-матеріальних цінностей (запасних частин) ТзОВ «Зерноекспорт» м.Одеса по накладній №764952 від 24.12.2001 р. згідно доручення 93008 від 03.12.2001 р. через ОСОБА_3 на суму 2000000 грн. в т.ч. податок на додану вартість 333 333, 33 грн.

Так зазначену суму податку на додану вартість за вказаною операцією в сумі 333333, 33 грн. підприємством враховано до податкового зобов'язання в квітні місяці 2002 р., хоча повинно було бути враховано в грудні 2001 р., чим порушено пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р.

Суд першої інстанції вказав в постанові, що висновок відповідача про безпідставне зменшення позивачем у жовтні 2002 року суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на 200 000 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Однак, суд першої інстанції не врахував, що в порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок па додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) позивач у жовтні 2002 року безпідставно зменшив суму податкового зобов'язання на 200 000 грн., оскільки у жовтні 2002 року була відсутня будь-яка з подій, визначених у Законі, які б могли бути законною підставою для перерахунку податкового зобов'язання, а саме: зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, чи визнання боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України.

Щодо суми податкового кредиту по податку на додану вартість, яку в ході перевірки зменшено на 2538227 грн. то слід зазначити наступне.

Вибірковою перевіркою регістрів бухгалтерського обліку, первинних документів та книг обліку придбання товарів (робіт, послуг) проведено перевірку правильності визначення сум податкового кредиту по податку на додану вартість, в ході якої встановлено, що за період з 01.01.2002 р. по 01.01.2003 р. в рядку 17 розрахунку, переданого головному підприємству для включення до консолідованої декларації, сума податкового кредиту по податку на додану вартість показана підприємством в розмірі 38074227 грн., хоча фактична сума податкового кредиту, визначена перевіркою, складає 35536000 грн.

Відтак суму податкового кредиту по податку на додану вартість в ході перевірки зменшено на 2538227 грн. із них в порушення п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 вище вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством включено до податкового кредиту суми податку, сплачені в зв'язку з придбанням сировини, матеріалів та послуг, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, а відшкодовується за рахунок відповідних джерел.

Суд першої інстанції також вказав, по епізоду щодо висновку податкового органу по Добротвірській ТЕС (стор 30-32 Акту) про завищення податкового кредиту на суму 235 3 66,72 грн., що відповідачем не вказано в Акті з яких саме підстав Позивачем порушено норми п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме чому проплати, скидки вартості вугілля не відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідач не зіслався в Акті перевірки на первинні документи, які могли б свідчити про завищення податкового кредиту по цьому епізоду, як і по вказаному вище епізоду зазначив, що відповідачем також порушено вимоги норм пункту 2 Розділу II діючого на час складання Зведеного акту перевірки від 21 липня 2003 року №11/23-0/23269555 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 року за № 1023/7311.

Колегія суддів вважає, що в цих частинах є обґрунтованими покликання податкового органу на відсутність з його сторони порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16 вересня 2002 №429. Так, в акті перевірки відображено порушення податкового законодавства, викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти та статті нормативно-правових актів, є посилання на первинні документи.

Таким чином, в цілому Акт документальної перевірки відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства об'єктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16 вересня 2002 №429.

Щодо неправильного визначення фінансової санкції по податку на додану вартість слід зазначити наступне.

В ході перевірки визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 356 7548,48 грн. За заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість застосовано штрафну санкцію в сумі 1783 774,24 грн. (в розмірі 50% від суми донарахованого податкового зобов'язання).

Крім того, за несвоєчасне обчислення податкового зобов'язання по податку на додану вартість застосовано штрафну санкцію в сумі 137 605,55 грн.

Таким чином, штрафна санкція по податку на додану вартість нараховано правомірно.

Також, щодо порушень виявлених по Добротвірській ТЕС, слід зазначити наступне.

В Декларації про прибуток Добротвірської ТЕС у рядку 10 відображено: в 1 кварталі 2002 року - 4017,5 тис. грн.; в ІІ кварталі 2002 року - 3337,7 тис. грн. - разом 7355,2 тис. грн. в т.ч. ПДВ - 1225,9 тис. грн. На суму податку на додану вартість подана уточнююча декларація про прибуток підприємства в ІІІ кварталі 2002 року, де збільшено доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді на суму 1225,9 тис. грн.

Відповідно до договору № 11 від 01.01.1998 р., укладеного між Добротвірською ТЕС і ОП «Комунальник» на відпуск теплової енергії в гарячій воді, дія якого на підставі п.13 продовжена на 1999-2000 р. Добротвірська ТЕС надавала ОП «Комунальник» теплову енергію. На протязі січня 1999 р. березня 2000 р., сума послуг склала 3337745,57 грн. Оплата за надану теплоенергію ОП «Комунальник» проведена не була.

Добротвірською ТЕС була подана позовна заява № 119-411 від 08.02.2002 року про стягнення з відповідача ОП «Комунальник» в користь Добротвірської ТЕС суму заборгованості в розмірі 3337745,57 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області, від 13.02.2002 р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено справу №4/490-35/84.

28 березня 2002 року Господарським судом Львівської області винесено рішення по даній справі про стягнення з Орендного підприємства «Комунальник», смт. Добротвір на користь Добротвірської теплової електричної станції 3337745,57 грн. заборгованості.

На підставі даного рішення заборгованість ОП «Комунальник» перед Добротвірською ТЕС внесено на зменшення доходів з метою оподаткування.

Відповідно до договору б/н від 23 березня 2000 року та договору № 88 від 28 травня 2001 року про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладених між Добротвірською ТЕС і ОП «Комунальник» Добротвірська ТЕС на протязі квітня 2000 року та січня - грудня 2001 року надала ОП «Комунальник» послуги на суму 4017538,09 грн.

Оплата за надані послуги від ОП «Комунальник» не поступала. Добротвірською ТЕС була подана позовна заява № 119-797 та позовна заява № 119-798 від 21.02.2002 про стягнення з відповідача ОП «Комунальник» в користь Добротвірської ТЕС суму заборгованості в розмірі 4017538,09 грн.

20 березня 2002 року Господарським судом Львівської області винесено два рішення: по справі № 11701-38/64 про стягнення з Орендного підприємства «Комунальник», смт. Добротвір на користь Добротвірської теплової електричної станції 2761398,55 грн. та по справі № 4/702-38/63 про стягнення з орендного підприємства «Комунальник» на користь Добротвірської ТЕС 1256139,54 грн. заборгованості.

Відповідно пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283 № 97-ВР (зі змінами і доповненнями), платник податку продавець товарів (робіт, послуг) має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, послуг), у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) загримує без погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене зменшення здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся із заявою до суду про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання покупця банкрутом, а також у випадках, коли за поданням продавця нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу з покупця чи стягнення заставленого майна.

Доходи, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу доходів з метою оподаткування відображаються у рядку 10.1 додатку «Є» та рядку 10 Декларації про прибуток підприємства.

Таким чином Добротвірською ТЕС віднесено на зменшення доходів з метою оподаткування в 1 кварталі 2002 року 4017538,54 грн.

На виконання вище названих рішень Господарського суду заборгованість орендним підприємством «Комунальник» погашена не була.

У відповідності до п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283 №97-ВР (зі змінами і доповненнями), у разі, коли суд приймає рішення на користь продавця, валові доходи такого продавця збільшуються на суму заборгованості, фактично відшкодованої покупцем.

У разі, коли протягом тридцяти календарних днів після прийняття зазначеного рішення покупець не повертає суму заборгованості, визнаної судом, продавець звертається протягом наступних тридцяти календарних днів до суду із заявою про визнання такого покупця банкрутом. При цьому валові доходи продавця не збільшуються на суму визнаної заборгованості покупця протягом строку судового розгляду справи. У разі, коли продавець у зазначений термін не подає заяву до суду, він зобов'язаний збільшити валові доходи на суму заборгованості, визнаної судом.

Подання заяви в зазначений термін є підставою для невключення суми заборгованості, визнаної судом, до складу валових доходів продавця.

Заява про порушення справи про банкрутство ОП «Комунальник» подана Добротвірською ТЕС до Господарського суду Львівської області 27 серпня 2002 року за № 119.

Господарський суд Львівської області Постановою від 25.02.2003 року по справі №7/176-7/73 постановив визнати боржника - ОП «Комунальник» смт. Добротвір банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру.

Заборгованість, яка залишається непогашеною після розподілу активів покупця, обявленого банкрутом за рішенням суду, вважається безнадійною і відшкодовується за рахунок страхового резерву платника податку та включається до складу валових витрат.

Таким чином, Добротвірською ТЕС не включено до складу валових доходів 2-му кварталі 2002 року 6129,3 тис. грн. дебіторську заборгованість ОП «Комунальник» без подання заяви про порушення справи про банкрутство.

Щодо порушень податкового законодавства по Бурштинській ТЕС, то слід зазначити наступне.

Актом перевірки встановлено, що за 2002 рік валові доходи Бурштинської ТЕС склали 25206,5 тис грн.

За перевірений період встановлено розбіжності між даними платника та даними перевірки у І му кварталі 2002 року, які виникли внаслідок не включення до валових доходів кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, на суму 2791,7 тис. грн., внаслідок чого порушено п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як до валових доходів платника податку включається сума заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Відповідно до ч.2 пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход дебітора збільшується на суму його заборгованості, по якій минув термін позовної давності у відповідний податковий період.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, Бурштинською ТЕС не включено до валового доходу заборгованість, в якій минув термін позовної давності, в сумі 2791,7 тис. грн.

Як вбачається з акту перевірки, в грудні 2002 р. Бурштинською ТЕС повернуто в Державний матеріальний резерв вугілля в кількості 76183 т. Кількість вугілля, що зазначена в акті від 30.12.2002 р. на повернення палива в держрезерв, становить 150690 тонн, однак як вбачається з даних актів руху пального та карток складського обліку це фактично залишок вугілля на складі станом на 01.01.2003 р.

Залишок вугілля на відповідальному зберіганні на 01.01.2002 р. становив 74507т. Таким чином фактично повернуто 76183т. Середня ціна вугілля за грудень 2002 р. становила 148 грн., сторновано з валових доходів 19078051 грн., необхідно було сторнувати 11275084 грн. Таким чином, зайво сторновано з валових доходів 7802967 грн. в частині вугілля.

В 2002 році мазуту з Державного матеріального резерву використано 2837,8 т. За даними бухгалтерського обліку зроблено повернення мазуту до Державного матеріального резерву в кількості 736 тонн на суму 54705,0 грн. на підставі акту від 30.12.2002 р. на повернення палива в держрезерв. Станом на 01.01.2002р. залишок мазуту на зберіганні становив 3575 тонн, станом на 01.01 2003 р. - 736 т. Фактично різниця між використаним та повернутим мазутом за 2002 р. складає 2837,8 тонн, згідно актів про рух пального та карток складського обліку, на суму 826263 грн. Таким чином, занижено валові доходи в частині мазуту за IV квартал 2002 р. в сумі 880968 грн.

Відтак, встановлено, що позивачем в порушення п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено валовий дохід за використане пальне з Державного матеріального резерву.

Внаслідок зазначеного порушення Бурштинською ТЕС не включено до складу валових доходів вартість використаного пального, що знаходиться на матеріальному зберіганні в сумі 8683935 грн.

Крім того, в порушення п.4.1 ст. 4 . Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством не включено до валового доходу вартість найманого житла жильців, які проживали в готелі «Супутник» в сумі 6,6 тис. грн.

З матеріалів перевірки вбачається, що за наслідками перевірки приросту (убутку) товарів, матеріалів, напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції встановлено, що Ладижинською ТЕС завищено валові витрати на суму 12691,0 тис. грн.

Завищення валових витрат по статті приріст, убуток залишків матеріальних активів, на суму 12691,0 тис. грн. виникло - в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.1.1, п.4, п.2.1, п.2.2. п.2.6 «Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, які підлягають амортизації, цінних паперів, деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві і залишках готової продукції, в тому числі малоцінних предметів на складах», затвердженого Міністерством фінансів України від 11.06.1998 р. № 124 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07. 1998 № 417/2857, в тому числі не виключення вартості матеріальних активів із суми залишку на початок звітних періодів, які використані на цілі не пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва в сумі 12691,0 тис. грн.

Витрати на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, які відображені в рядку 22 розшифровки до Декларації становлять 173,7 тис. грн.

За даними вибіркової перевірки фактична сума витрат на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (профілакторій, спорткомплекс та дитячі садки) становить 602,2 тис. грн.

Таким чином, розбіжність з даними декларації в сумі 428,5 тис. грн. виникла в звязку з тим, що підприємством до валових витрат на експлуатацію об'єктів соціальної сфери не включено витрати по утриманню ЖКГ (а саме витрати на оплату праці з відрахуваннями та витрати на вивезення сміття, і послуги санепідемстанції, матеріали які використані для проведення ремонту), які згідно рішення виконкому Ладижинської міської ради від 11.05.2002 р. передаються на баланс міськради.

Таким чином, згідно вище викладеного, в Декларації про прибуток підприємства ВАТ «Західенерго» за 2002 р. потрібно зменшити загальні валові витрати на суму 111758,6 тис. грн.

При цьому, порівнюючи розмір валових витрат, наведених як дані платника в Акті №181-23-31/05470928 від 11.06.2003 року, з даними, які ВАТ «Західенерго» задекларувало, як валові витрати по Ладижинській ТЕС, вбачається, що в порушення п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 1-му кварталі 2002 року - занижено валові витрати на 564 тис. грн.; у 2 - му кварталі 2002 року - занижено валові витрати на 1045,5 тис. грн.; у 3 му кварталі 2002 року - завищено валові витрати на 1477,6 тис. грн. та у 4 му кварталі 2002 року - завищено валові витрати на 1757,5 тис. грн., а відтак всього завищено валові витрати на 1625,6 тис.грн.

Щодо порушень вимог «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, зареєстрованої в Мінюсті України 15.03.2001 № 237/5428 (з наступними змінами і доповненнями та доповненнями), то в цій частині також є обґрунтованими покликання податкового органу в апеляційній скарзі.

Так, зокрема по Добротвірській ТЕС, згідно п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 19.02.2001 року № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року № 237/5428 (із змінами та доповненнями): уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в касах; оприбуткуванням готівки в касі підприємства є здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів; при проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК із складанням того самого дня на підставі розрахункових документів звітів в КОРО та оформлення готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів.

Вибірковою перевіркою своєчасності оприбуткування у касі готівки встановлено, що Добротвірська ТЕС несвоєчасно оприбуткувала у касі готівку з буфету № 1 протягом січня-березня, травня-грудня 2002 року (своєчасність оприбуткування готівки в касі підприємства у квітні 2002 року перевірено ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, про що складено Акт від 21.05.2002 року № 396) на загальну суму 18559,01 грн., що призвело до порушення вимог п.2.10 згаданого Положення.

Львівенергоавтотранс. Перевіркою встановлено порушення п. 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 19.02.2001 року № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року № 237/5428 (із змінами та доповненнями), а саме: використання отриманої в установі банку готівки не за цільовим призначенням в сумі 51510,0 грн.

Західенергопостач. Відповідно до Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 69, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2001 р. за N 216/5407 (із змінами і доповненнями), видача готівки на виплату: пенсій з Пенсійного фонду України, усіх видів допомоги і Фонду соціального страхування України, а також пенсій військовослужбовцям офіцерського складу; допомоги, компенсації з Фонду соціального страхування України, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Пенсійного фонду України, з коштів профспілок та інших фондів; страхових відшкодувань за всіма видами страхування, здійснюється згідно символу 50.

Перевіркою встановлено використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням в сумі 24215,98 гривень, чим порушено п. 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від IV лютого 2001 року N 72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за № 237/5428 (із змінами та доповненнями).

Галременерго. Відповідно до Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 69, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2001 р. за N 216/5407 (із змінами і доповненнями), видача готівки на виплату: пенсій з Пенсійного фонду України, усіх видів допомоги з Фонду соціального страхування України, а також пенсій військовослужбовцям офіцерського складу; допомоги, компенсації з Фонду соціального страхування України, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Пенсійного фонду України, з коштів профспілок та інших фондів; страхових відшкодувань за всіма видами страхування здійснюється згідно символу 50.

Встановлено використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням в сумі 45758,00 грн., чим порушено п. 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за № 137/5428 (із змінами та доповненнями).

Львівенергоспецремонт. Відповідно до Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 69. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2001 р, за N 216/5407 (із змінами і доповненнями), видача готівки на виплату: пенсій з Пенсійного фонду України, усіх видів допомоги з Фонду соціального страхування України, а також пенсій військовослужбовцям офіцерського складу; допомоги, компенсації з Фонду соціального страхування України, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Пенсійного фонду України, з коштів профспілок та інших фондів; страхових відшкодувань за всіма видами страхування, здійснюється згідно символу 50.

Встановлено використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням в сумі 54359,18 гривень, чим порушено п. 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 19.02.2001 року № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року № 237/5428 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 106 Конституції України укази Президента України є складовою частиною законодавства, а рішення стосовно невідповідності Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» - Конституції України, як того вимагає закон, а саме Конституційним Судом України не приймалося.

При цьому слід враховувати, що визначення суми штрафних (фінансових) санкцій, встановлених чинним законодавством не за порушення податкового законодавства, сумою податкового зобовязання не відповідає ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з цим, таке не є підставою для скасування податкового повідомлення рішення в повному обсязі, оскільки в ході апеляційного розгляду встановлено обставини, що свідчать про порушення позивачем, вимог законодавства, за які встановлені відповідні штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, відтак постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Львові задовольнити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 23 липня 2008 року в справі № 28/138А скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» до Державної податкової інспекції у м. Львові, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція в Галицькому районі м. Львова, Тростянецька обєднана державна податкова інспекція Вінницької області, Державна податкова інспекція у Камянка-Бузькому районі Львівської області, Державна податкова інспекція у Галицькому районі Івано-Франківської області, про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.З.Улицький

В.М.Каралюс

Постанова в повному обсязі складена 05.02.2010 року.