Постанова № 8647507, 02.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2010 року № 22а-14942/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 03 липня 2008 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» про стягнення 132013,23 грн., -

в с т а н о в и л а :

В червні 2008 року позивач ДПІ в Личаківському районі м. Львова звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Сюрприз» про стягнення 132013,23 грн. При цьому покликався, що відповідач, всупереч вимог п.п. 5.3.1 ст. 5.3 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», добровільно не сплатив суму узгодженого податкового зобовязання на загальну суму 132013, 23 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 03 липня 2008 року в задоволені позову було відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що позивачем не представлено суду податкових повідомлень-рішень, які стали підставою для нарахування і стягнення суми податкового боргу, тобто позивач не довів тих обставин на яких ґрунтуються його вимоги, відтак суд вважав, що відповідач був позбавлений можливості ознайомитись з податковими повідомленнями-рішеннями, які стали підставою для нарахування суми податкового боргу, а тому вимоги позивача є безпідставними.

Не погоджуючись з прийнятою постановою її оскаржив позивач ДПІ у Личаківському районі м. Львова, представник якого в поданій апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржувану постанову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права і неповного зясування обставин справи, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що за період здійснення відповідачем господарської діяльності за ним існує тривала заборгованість по сплаті до бюджету податків та інших обовязкових платежів. Під час, розгляду справи суду першої інстанції було надано всі необхідні документи, які підвереджують суму податкового боргу. Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки факту отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. При цьому, суд взагалі не зауважив, що частина податкових зобовязань відповідача задекларовані ним самостійно та вважаються узгодженими.

Представник позивача ДПІ у Личаківському районі м. Львова в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ТзОВ «Сюрприз» в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить її відхилити.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ТзОВ «Сюрприз» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, зареєстрованому у встановленому законом порядку 09.06.1993 року ; згідно довідки Головного управління статистики у Львівській області, присвоєно ідентифікаційний код 06725046 .

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції покликався на те, що позивачем не представлено суду податкових повідомлень-рішень, які стали підставою для нарахування і стягнення суми податкового боргу, тобто позивач не довів тих обставин на яких ґрунтуються його вимоги; суд вважав, що відповідач був позбавлений можливості ознайомитись з податковими повідомленнями-рішеннями, які стали підставою для нарахування суми податкового боргу, а тому вимоги позивача є безпідставними.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна виходячи з встановлених обставин справи та вимог матеріального права.

Так, судом першої інстанції не враховано, що згідно довідки відділу обліку ДПІ в Личаківському районі м. Львова, заборгованість ТзОВ «Сюрпиз» перед бюджетом станом на 11.05.2007 року становить 132013,23 грн. та складається з : податку на прибуток 13609,98 грн.; податку на додану вартість 97517,02 грн.; податків не віднесених до інших 9953,61 грн.; штрафних санкцій 5843,89 грн.; інших санкцій 2700 грн.; земельного податку 1377,70 грн.; плати за ліцензію 1000,00 грн.; комунального податку 29,03 грн. (а.с.20).

З наявних в матеріалах справи копій корінців податкових повідомлень-рішень; квитанцій про відправлення поштових відправлень та поштових повідомлень про вручення; копій рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та корінців до них; копій податкових декларацій з податку на додану вартість та розрахунків до таких, копій податкових розрахунків комунального податку (а.с.21-26,61-70,75-76,85-124), а так само Актів перевірок на підставі яких такі приймались (а.с.125-182) вбачається, що вказана в зазначеній вище довідці сума заборгованості ТзОВ «Сюрприз» перед бюджетом є узгодженою.

При цьому слід зазначити, що відповідач знав про винесені податкові повідомлення-рішення копії корінців яких наявно в матеріалах справи, оскільки такі були отримано під розписку уповноваженими особами ТзОВ «Сюрприз», однак вказаним підприємством такі ні в адміністративному ні в судовому порядку не оскаржувались.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобовязання платника податків за причинами, не повязаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму податкового зобовязання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, нараховані суми податків, зборів, інших обовязкових платежів та фінансових санкцій є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, відтак, відповідно до підпункту 1.3 вказаного вище Закону визнаються сумою податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що податковим органом доведено підставність заявлених позовних вимог, оскільки за відповідачем рахується не погашеною сума узгодженого податкового боргу на загальну суму 132012,22 грн., яка підлягає стягненню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги підтверджені належними доказами та спростовують висновки суду першої інстанції, а тому наявно підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова задовольнити.

Постанову господарського суду Львівської області від 03 липня 2008 року в справі № 10/198А скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (ЄДРПОУ 06725046) податковий борг у розмірі 132013 (сто тридцять дві тисячі тринадцять) гривень 23 копійки.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.З.Улицький

В.М.Каралюс

Постанова в повному обсязі складена 05.02.2010 року.