Ухвала суду № 8647475, 25.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року № 22-а-17441/08/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Пліша М.А.,

Довгополова О.М., Стародуба О.П.,

Вітер І.П . ,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 03 вересня 2008 року у справі за позовом приватного підприємства «Рабат» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

приватне підприємство «Рабат» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 19511/10/23-0 від 01.09.2006 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 03 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 19511/10/23-0 від 01.09.2006 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм права.

В апеляційній скарзі зазначає, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова була проведена виїзна позапланова перевірка ПП «Рабат», про що складений акт від 23.08.06 року № 551/23-13807827. За результатами перевірки податковою інспекцією встановлено порушення платником вимог п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.06 року № 19511/10/23-0 з податку на додану вартість на суму 794 449 грн. Під час проведення перевірки встановлено, що ПП «Рабат» було включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 529 633,42 грн. на підставі податкових накладних, що були виписані ТзОВ «Авангард». При цьому, загальна сума господарських операцій між підприємствами склала 3 177 799 грн. Висновки акту перевірки були зумовлені тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2006 р визнано недійсними статут ТзОВ БП «Авангард» з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість. При цьому, Шевченківський районний суд м. Києва зазначене рішення прийняв у зв'язку з тим, що особа, яка зазначена як засновник товариства, а саме ОСОБА_5 не створював його, не підписував установчих та бухгалтерських документів. Крім цього, судом встановлено, що ТзОВ БП «Авангард» було створено невідомими особами з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому статутні документи товариства є недійсними.

Із врахуванням викладених обставин, податковою інспекцією зроблено висновок, що податкові накладні видані та підписані від імені ТзОВ БП «Авангард» не уповноваженою особою, що порушує вимоги п. 18 Наказу ДПА України від 30.05.97 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», відповідно до якого усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця та позбавляє ПП «Рабат» права використовувати їх у податковому обліку, а саме при формуванні податкового кредиту, оскільки згідно п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Враховуючи викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2006 року за результатами виїзної позапланової перевірки ПП «Рабат» з питань правових відносин з ТзОВ «БП Авангард» за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року, було складено акт №551/23-0/13807827 на підставі якого, 01.09.2006 року, ДПІ у Франківському районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення №1951 1/10/23-0, яким на підставі п.п. "б", п.п. 4.2.2 ст. 4 та п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п.1.7 ст.1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.4.5, п.п. 7.7.1, п. 7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 529633,42 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 264816,08 грн.

Розглядаючи спір суд вказав, що згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за. вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата.їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Вище вказаний Акт перевірки містить висновок, що в порушення п. п.1.7 ст.1, п.п. 7.2.4, п.п.7.2, 7.4.5,п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено чисту суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на 529633,42 грн. в тому числі по періодах серпень 2005р. -329518,28 грн., вересень 2005р. 200115,14 грн. Вказаний висновок грунтувався на тому, що як вказано в акті перевірки по ТзОВ «БП Авангард» рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2006р. визнані недійсними статут товариства з обмеженою відповідальністю «БП Авангард» з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Між постачальником - ТзОВ «БП "Авангард» та покупцем - ПП «Рабат» 01.07.2005р. було укладено письмовий договір на постачання продукції. Відповідно до п.п. 1.1 цього Договору, постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати покупцю продукцію, яка необхідна для його підприємницької діяльності або в інших цілях, а покупець зобовязується прийняти продукцію і сплатити за неї певну грошову суму. Кількість та асортимент продукції, відповідно до п. 2.1 Договору, що підлягає постачанню, визначається шляхом подачі покупцем заявки та погодження її з постачальником. Відповідно до п. 3.1 цього Договору, розрахунок між постачальником і покупцем проводиться у безготівковій формі.

11.04.2007р. господарським судом Львівської області прийнято постанову по справі №5/1719-28/303А за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова до ПП «Рабат» та ТзОВ «БП "Авангард» про визнання недійсним вищевказаного господарського зобов'язання, якою в задоволенні позову відмовлено повністю. Дана постанова ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2007 року залишена без змін. А тому суд першої інстанції вірно вказав, що в силу ст. 71 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вище вказаними судовими рішеннями встановлено, що на підставі поданої покупцем заявки про кількість та асортимент продукції, ТзОВ «БП Авангард» було передано ПП «Рабат» товар «Ковпачок пластмасовий типу Гуала» та «Ковпачок Гран-Прі», що підтверджується накладною №36 від 03.08.2005р. на суму 1977109,67 грн., в тому числі ПДВ-329518,28 грн. та накладною №47 від 02.09.2005р. на суму 1200690,21 грн., в тому числі ПДВ-200115,03 грн. Продавцем - ТзОВ «БП Авангард» було виписано покупцю - ПП «Рабат» податкові накладні №36 від 03.08.2005р. на суму 1977109,67 грн., в тому числі ПДВ - 329518,28 грн., та №47 від 02.09.2005р. на сучу 1200690,21 грн., в тому числі ПДВ -200115,03 грн. Отже здійснивши сплату податку на додану вартість, в складі вартості наданих контрагентом послуг, ПП «Рабат» отримало право на податковий кредит в момент одержання кожної із податкових накладних, які є наявними у позивача, тому виходячи із норми п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» наявність у ПП «Рабат» податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Крім того того згідно акту перевірки не заперечується, а навпаки, підтверджується факт виконання контрагентами, а саме ПП «Рабат» та ТзОВ «БП Авангард» взаємних зобов"язань згідно умов укладеного ними договору, в тому числі підтверджується факт оплати ПП «Рабат» суми податку на додану вартість в складі вартості виконаних робіт.

Висновок відповідача про порушення ПП «Рабат» вищезгаданих норм Закону України «Про податок на додану вартість» грунтується на рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2006р. Проте чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Визнання недійсними установчих документів ТзОВ «БП Авангард» та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність господарських зобов'язань, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Перевіркою не було встановлено порушення з боку ПП «Рабат» порядку нарахування та сплати податкового зобовязання, тому самим податковим органом підтверджується правомірність формування сум податкового кредиту.

Суд першої інстанції правильно вказав, що ПП «Рабат» не може нести відповідальність за можливі порушення норм чинного законодавства іншими платниками податків і зборів, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

З врахуванням цього суд першої інстанції правильно вважав, що висновок податкового органу є необгрунтованим та безпідставним а прийняте спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 01.09.2006р. №19511/10/23-0 підлягає визнанню судом нечинними.

З врахуванням вище викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 03 вересня 2008 року у справі № 5/1103-25/173-А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

М.А. Пліш

О.М. Довгополов

О.П. Стародуб

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено 02.03.2010 р.