Ухвала суду № 8647084, 11.03.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 року № 134/09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів Обрізка І.М., Попка Я.С.,

при секретарі судового засідання Куземському В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 19 листопада 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Хмельницькобленерго» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И Л А :

06.11.2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006 року №0003792301/3676 про донарахування ПДВ в сумі 15606 грн. та штрафних санкцій в сумі 21316 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006 року №0003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. і нарахованих штрафних санкцій в сумі 10178 грн., прийнятих за результатами перевірки дотримання Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Хмельницькобленерго» вимог податкового та валютного законодавства за 2005 рік та І квартал 2006 року. Зазначає, що перевіркою ДПІ у м. Хмельницькому встановлено, що в порушення вимог п.п. 5.4.9. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283/97-ВР (далі Закон), підприємством до складу валових витрат включено витрати на утримання гуртожитку в сумі 137663 грн. та в порушення п.п. 8.4.1 п.8.1 ст.8 Закону, підприємством нараховувалися амортизаційні відрахування на гуртожиток, який не використовується у господарській діяльності. В результаті цього порушення завищено амортизаційні відрахування в сумі 14273 грн., та по зазначених порушеннях донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 38400 грн. Спростовує даний висновок посиланням на п.5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» яким встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Крім того, у розумінні пункту 1.32 вказаного вище Закону, господарська діяльність це не будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. На підставі вищенаведеного робить висновок, що для віднесення певного виду діяльності до господарської діяльності, вона повинна здійснюватися з метою отримання доходу у будь-якій формі; здійснюватися систематично, рівномірно, через певні проміжки часу; тривати увесь час, безперервно, а не тимчасово, тобто бути постійною, становити суть діяльності або бути важливою, значимою частиною діяльності особи. Позивач звертає увагу на те, що під час проведення перевірки, перевіряючими не враховано, що підприємство розміщує в гуртожитку як власних працівників, так і сторонніх громадян. При цьому, всі особи оплачують підприємству проживання у однаковому розмірі, який відповідає ринковій ціні. Тобто така діяльність здійснюється підприємством з метою отримання доходу у відповідності з ч.1 ст.19 Господарського кодексу України та Статуту підприємства.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 19 листопада 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 21.08.2006 року №0003792301/3676 в частині донарахування ПДВ в сумі 13020 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 20023 грн. та №0003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. і нарахованих штрафних санкцій в сумі 10178 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Октант» відшкодування судового збору, 1776,60 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Постанову суду оскаржив відповідач. З вказаною постановою - ДПІ у м. Хмельницькому не погоджується в частині скасування рішення №0003792301/3676 та №003782301/0/3674, і вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову господарського суду Хмельницької області та ухвалити нову, якою позов ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» залишити без задоволення. Враховуючи те, що відповідно до п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких суб'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувались за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом, зокрема, багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад. Зазначає, що станом на 01.04.2005р. на балансі позивача по рахунку 10 "Будинки та споруди" обліковується гуртожиток. Документально оформлене рішення про передачу даного гуртожитку на баланс місцевих рад на момент перевірки відсутнє. Тому, зазначене порушення призвело до завищення валових витрат на суму 137663 грн. Вказує на те, що відповідно до п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном «невиробничі активи» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Позивачем нараховувались амортизаційні відрахування на гуртожиток, який не використовувався ним у господарській діяльності, у зв'язку з чим завищив амортизаційні відрахування на 14273 грн.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Апелянт зазначає, що згідно ст.26 Закону України «Про електроенергетику» у редакції, що діяла до 23.07.2005р., споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують електропостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Починаючи з 23.07.2005р. у зв'язку зі змінами, внесеними до ст.26 вищевказаного Закону, споживачами сплачувалась двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Така підвищена плата ,за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Щодо проведення позивачем в декларації за березень 2006 року коригування (збільшення) суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2006 року на 31093 грн. в зв'язку з самостійним виправленням помилки та відповідно сплати даного податкового зобов'язання та нарахованих на підставі п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних санкцій, то відповідач вказав на те, що в результаті перевірки встановлено, що позивачу за лютий необхідно було збільшити податкові зобов'язання з ПДВ на 4067 грн., що призвело до завищення суми ПДВ за березень 2006 року на 27026 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з наступного: п рацівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., за наслідками якої складено акт перевірки від 16.08.2006р. №3689/23-4/22767506. За результатами перевірки зроблено висновки про порушення п.4.1 ст.4, п.5.1,5.4.9. п.5.4 ст.5, п.п.8.1.2,8.1.4, п.8.1., п.п.8.3.1,8.3.2., п.8.3.ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 38400 грн., в.т.ч.: завищення податку на прибуток в розрізі звітних періодів півріччя 2005р-3817 32 грн., 9 місяців 2005р.-24977 грн.. 1 квітня 2006р.- 13424 грн., п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 ,п.4.1.ст.4 ,п.п.7.3.1.п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 15606 грн., в.т.ч. занижено ПДВ в розмірі 42632 грн. та завищено ПДВ в сумі 27026 грн. Актом перевірки відображено, що перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток в сумі 38400 грн.

Також даною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством до складу валових витрат включено витрати на утримання гуртожитку в сумі 137663 грн. Зазначено, що станом на 01.04.2005р. на балансі підприємства по рахунку 10 «Будинки та споруди» рахується гуртожиток. Проте, на момент перевірки відсутнє документально оформлене рішення про передачу даного гуртожитку на баланс місцевих рад. Зазначене порушення призвело до завищення валових витрат на 137663 грн. Крім того, в порушення п.п.8.1.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено амортизаційні відрахування на суму 14273 грн. на гуртожиток, який не використовується у господарській діяльності платника.

В акті перевірки зафіксовано, що перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ встановлено заниження ПДВ в розмірі 15606 грн. Зафіксовано, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) на суму 251 830 грн. Зазначено, що дане заниження виникло в результаті отримання додаткової компенсації за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 251830 за період квітень 2005р.-лютий 2006р. Посилаючись на ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», податковий орган робить висновок, що п'ятикратна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини, а з врахуванням змін внесених до ст. 26 вищевказаного Закону, починаючи з 23.07.2005р. - двократна різниця фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергії. Тобто оплата є додатковою компенсацією вартості товарів В результаті вищенаведеного, платником занижено податкові зобов'язання на 50366 грн.

В порушення п.п.3.3.1, п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1, п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством в лютому 2006р. безпідставно завищено об'єкт оподаткування ПДВ, в результаті чого завищено податкові зобов'язання в сумі 3667 грн.

В декларації за березень 2006р. (вх. 30748 від 10.04.2006р.) платником проведено коригування (збільшення) суми податкових зобов'язань за лютий 2006р. на 31093 грн. в зв'язку з самостійним виправленням помилок. Зазначену суму податку та штрафні санкції у розмірі 5% сплачено до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи та не враховано податковим органом, наказом голови правління ВАТ ЕК «Хмельницькообленерго» №754 від 31.12.2004р. відповідно до п.п.1.32.ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки діяльність гуртожитку компанії (надання послуг по проживанню фізичних осіб) відноситься до господарської діяльності, з 01.01.2005р. гуртожиток переведено з невиробничих фондів у виробничі основні фонди та зобов'язано головного бухгалтера здійснити відповідні зміни по бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач надаючи послуги по проживанню в гуртожитку, використовував його з метою отримання доходу. Податковим органом при аналізі діяльності встановлено та не заперечується позивачем, що від проживання в гуртожитку позивач отримав дохід в сумі 182 тис. грн. за 2004р. та 161, 9 тис. - за 2005р.

Враховуючи вищенаведене та висновки судово-бухгалтерської експертизи, позивач не використовував приміщення гуртожитку, як об'єкт основних засобів безоплатно, а відповідно отримував доходи, які включались до складу валових доходів. Використовуючи гуртожиток в господарській діяльності, позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати на утримання приміщення гуртожитку в сумі 137563 грн. Тобто для здійснення господарської діяльності по утриманню гуртожитку, доходи від якої включаються до загального розміру доходу, компанія несе витрати, які відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відноситься до складу валових витрат.

Беручи до уваги те, що приміщення гуртожитку віднесено до основних фондів і використовувалося для надання платних послуг по проживанню з метою отримання прибутку, тобто в господарській діяльності, позивачем правомірно, у відповідності до вимог п. 8.1 2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нараховані амортизаційні відрахування на гуртожиток, що також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи. У зв'язку з наведеним - не підтверджуються доводи апелянта з посиланням на п. 8.1.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не надано доказів про те, що гуртожиток не використовується у господарській діяльності платника і відповідно є «невиробничими фондами» для нього. Натомість згідно ч.2 п. 8.1.4 ст.8 Закону під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Згідно п.3.1.ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

З огляду на викладені обставини та висновок судово-бухгалтерської експертизи, висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 37984 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення; від 21.08.2006р. №0003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. та відповідно нарахування 10178 грн. штрафних санкцій є протиправним та підлягало скасуванню. Тому, суд першої інстанції правильно визначився в даному питанню.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 21.08.2006р. №0003792301/0/3676 про донарахування ПДВ в сумі 15606 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 21316 грн. судом правильно враховано наступне. Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) на спожиту електроенергію понад договірні величини в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 15606 грн. та штрафні санкції в сумі 21316 грн.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. №575/97-ВР (далі - Закон №575) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Позивач здійснює відпуск електроенергії на підставі договірних відносин, якими передбачено відповідальність за перевищення величин споживання електричної енергії. Згідно вимог вищевказаного Закону перевищення договірної величини споживання електроенергії розглядається, як правопорушення, за яке застосовуються санкції у вигляді сум , що додатково сплачуються споживачами електроенергії.

Суд бере до уваги те, що санкції, передбачені ст.26 Закону №575 відповідають приписам статей 230 і 231 Господарського кодексу України, тому суми, що додатково та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами електроенергії на користь енергопостачальників, відповідно до статті 26 Закону №575 за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій. Суд правильно врахував «Податкове роз'яснення щодо застосування п.п.5.3.5 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток - споживачами електричної енергії», яке затверджено наказом ДПА України від 12.07.2008р. №330.

Проте, із набранням чинності Закону України № 2598-IV від 31.05.2005 року (опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» 30.06.2005 року), що набрав чинності з 30.06.2005 року, яким внесено зміни до Закону № 575, в абзаці другому частини другої статті 27 «Відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику», слова «споживання електроенергії понад договірні величини» виключено. Тобто, законодавчо не встановлено, що споживання електроенергії понад договірну величину, згідно норм статті 27 Закону №575, після 30.06.2005 року є правопорушенням в галузі електроенергетики. Із вищевикладеного випливає, що двократна вартість фактично спожитої понад договірні величини електроенергії, із 01.07.2005 року не є правопорушенням.

Враховуючи те, що законодавчо не встановлено, що із 01.07 2005 року споживання електроенергії понад договірні величини є правопорушенням до якого слід застосувати штрафні санкції, тому вся сума оплати із 01.07.2005 року, в тому числі і вартість за споживання електроенергії понад договірні величини, є підставою для включення до бази оподаткування ПДВ за ставкою 20%. Тому податковим органом правомірно донараховано дану суму ПДВ податковим повідомленням - рішенням від 21.08.2006р. № 0003782301/0/3674 та відповідно застосовано 1293 грн. штрафних санкцій згідно п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006р. №0003792301/3676 підлягає скасуванню в частині донарахування ПДВ в сумі 13020 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 20023 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ч.3 ст. 160, 195, 196 ч. 4, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 19 листопада 2008 року в справі № 10/411-НА без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.О.Яворський

Судді І.М. Обрізко

Я.С. Попко

Повний текст

виготовлено та підписано

16.03.2010р.