Ухвала суду № 8646994, 23.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року № 1110/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Заверуха О.Б.

Ніколін В.В.

При секретарі судового засіданні Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львова справу

за апеляційною скаргою Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року у справі за позовом Приватного підприємства «Бізнес Електронікс» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2008 року позивач - Приватне підприємство «Бізнес Електронікс» звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області. У позовній заяві просить скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області № 00022132340/0 2868/2301/34126479/23512 від 03.10.2008 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року адміністративний позов задоволено та скасовано оскаржуване податкове повідомлення рішення. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що законні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення відсутні, оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено ототожнення поняття «звичайна ціна», яке застосовується при визначенні бази операцій поставки товарів на митній території України, і поняття «митна вартість», яке застосовується при визначенні бази оподаткування операцій з імпорту товарів на митну територію України. А тому посилання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не прийняті судом до уваги, оскільки вказана норма, на думку суду першої інстанції, стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів. Тому, Закарпатський окружний адміністративний суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача щодо завищення Приватним підприємством «Бізнес Електронікс» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосував норми матеріального права, оскільки помилково не застосував норму п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в силу якої, для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), зазначеної у ввізній митній декларації. Тому, на думку апелянта, продаж позивачем імпортованих товарів за ціною нижчою від його митної вартості є неправомірним та призвело до завищення сум податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню.

Зясувавши обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з наступних підстав:

Із наявної у матеріалах справи копії Акту від 26.09.2008 року № 770/23-01/34126479 вбачається, що відповідачем було здійснено виїзну позапланову перевірку діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень місяць 2008 року, за результатами якої встановлено, що останнім в порушення п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2008 року в розмірі 696 490,00 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки 03.10.2008 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 00022132340/0 2868/2301/34126479/23512, яким на підставі п. п. 4.2.2 «б», п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 696 490,00 грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стало те, що протягом охоплюваного перевіркою періоду позивач здійснював діяльність з імпорту товарів на митну територію України, які в подальшому реалізовувались на внутрішньому ринку. При ввезенні товарів позивач належним чином сплатив до бюджету суми ПДВ, що були визначені відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» з митної вартості імпортованих товарів, що підтверджується відповідними ВМД. Порушення податкового законодавства, на думку податкового органу полягали в тому, що договірна (контрактна) вартість товару на території України була нижча за звичайну ціну (митну вартість).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та скасовуючи податкове повідомлення рішення, суд першої інстанції послався на те, що чинне законодавство не ототожнює поняття митної вартості товару та його звичайної ціни при подальшій реалізації такого товару на території України. Окрім вказаного, суд зазначив, що податковий орган не мав підстав для визначення позивачу податкового зобовязання за непрямими методами.

Проте, суд апеляційної інстанції із таким висновком погодитися не може, оскільки відповідно до 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

В подальшому, позивач при поставці товарів на митній території України розраховував базу оподаткування, виходячи із вартості, яка була меншою митної вартості із якої сплачено податок на додану вартість при імпорті таких товарів.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

При цьому, із аналізу положень абзацу 1 п. 4.3 ст. 4 Закону вбачається, що при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані платником податку на митну територію України, база оподаткування повинна визначатися з договірної (контрактної) вартості, але не менше митної вартості.

Таким чином, позивач безпідставно при поставці товарів на митній території України визначив базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції вирішуючи справу, неправомірно задоволив позовні вимоги Приватного підприємства «Бізнес Електронікс», що свідчить про порушення судом норм матеріального права при вирішенні справи, які в силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставами для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області задовольнити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року у справі № 2а-2959/08 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Бізнес Електронікс» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Судові витрати у справі залишити за Приватним підприємством «Бізнес Електронікс».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Повний текст постанова

виготовлено та підписано

24.02.2010 р.