Рішення № 86465219, 12.12.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18480/17

пр. № 2/759/825/19

12 грудня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Величко Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Штанько В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство "ПАРТНЕР" про захист прав споживачів та розірвання договору, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство "ПАРТНЕР" про захист прав споживачів та розірвання договору.

В обгрунтування позовних вимог посилаючись на те, що 06.11.2012 року між сторонами було укладено договір №1031 на експлуатацію та обслуговування, згідно якого ПрАт СП "ПАРТНЕР" бере на себе обов"язки по зберіганню та охороні транспортних засобів власника в гаражі № АДРЕСА_2 , а власник зобов"язаний своєчасно вносити внески за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати, при цьому сторони дійшли взаємної усної згоди щодо розміру щомісячних внесків - 350 грн., які він сплачував своєчасно, однак від відповідача надійшла претензія про стягнення заборгованності, направлені ним листи відповідачу з проханням роз"яснити підстави виникнення заборгованності, на що отримав листа, в якому вказувалось, що у зв"язку із збільшенням мінімальної заробітної плати, тарифів на електроенергію та орендної плати за землю з 01.01.2017 року, відповідно збільшились тарифи за надання послуг. Позивач намагався отримати роз"яснення щодо обгрунтування збільшення тарифу, вказував на неприпустимість зміни умов договору, однак всі його звернення залишились без відповіді. На підставі ЗУ "Про захист прав споживачів" позивач направив до відповідача листа з повідомленням про розірвання договору № 1031 від 06.11.2012 року у зв"язку з істотним підвищенням ціни.

05.12.2017 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями визначено головуючою суддею Величко Т.О.

12.03.2018 року ухвалою судді позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

27.03.2019 року, після усунення позивачем недоліків, ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.

22.10.2018 року ухвалою суду зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 759/19469/17 у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ СП "Партнер" про захист прав споживачів та визнання договору недійсним.

19.09.2019 року ухвалою судді поновлено провадження по справі та призначене судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримала та просила її задовольнити.

Представник відповідача до суду не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, подав до суду відзив.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, СП «Партнер» у відповідності до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва № 1041 від 29.07.1996 року «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35, 36,37 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву «Біличі» згідно інвестиційного підрядного договору №4 від 20.05.1997 укладеного між Головним управлінням капітального будівництва КМДА та СП «Партнер» виконані роботи з будівництва напівпідземних гаражів в 13 мікрорайоні на житловому масиві Біличі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).

31.08.1999 року замовник відповідно до умов інвестиційного підрядного договору №4 від 20.05.1997 передав на баланс інвестору - підрядчику позивачу напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-12).

Рішенням Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 земельна ділянка відведена ПрАТ СП "ПАРТНЕР" для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на гараж, гаражний бокс у напівпідземному гаражі за адресою: АДРЕСА_1 , гараж АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2012 року (а.с.15).

Відповідно до п.1.1 укладеного між сторонами договору договір №1031 від 06.11.2012 на експлуатацію та обслуговування відповідач бере на себе обов`язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі встановленого на земельній ділянці, відведеній відповідачу, а автовласник тобто позивач бере на себе зобов`язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати визначені на основі собівартості утримання машино-місця відповідно до умов п. 2.3 договору №1031 від 06.11.2012 року (а.с. 16).

Відповідно до ст. 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

У відповідністю із ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП «Партнер» відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов`язкові платежі та податки.

Згідно ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до п. 3.1. укладеного договору №990 від 15.06.2010 на експлуатацію та обслуговування відповідач зобов`язаний не пізніше 10 числа кожного місяця вносити грошові внески на експлуатаційні витрати на основі щомісячних визначених позивачем розрахунків, у відповідності до п. 2.3. даного договору має право змінювати внески, з врахуванням змін в нормативній базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, ставок земельного і комунального податку, росту цін на матеріали та ремонт у тому числі проведення державної індексації доходів, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони.

Пунктами 6.7. Закону України «Про ціни та ціноутворення», яким встановлюються вільні ціни і тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Інформація про зміни тарифів у напівпідземному гаражі надається у відповідності до припису п. 7. Правил зберігання транспортного засобу на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115 за місцем надання послуг.

Згідно з п. 4.1. договору у випадку затримки оплати зі сторони відповідача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми затриманого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, умови укладеного між сторонами договору на експлуатацію та обслуговування мають виконуватись належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов`язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1-3, 6 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не можу грунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що сторони оспорюваного Договору №1031 від 06.11.2012 року досягли істотних умов договору виконують його умови.

Судом встановлено, що позивач не довів суду обставини, на які посилається, як підставу розірвання договору, а також не повідомив про підстави звільнення від доказування.

За таких підстав, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259 ЦПК України, суд

ухвалив :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство "ПАРТНЕР" про захист прав споживачів та розірвання договору, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з часу проголошення.

Суддя Т.О. Величко