Ухвала суду № 8646291, 17.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-2867/09

№ 16/73 (2а-11351/08) Головуючий у 1 інстанції Кашинський М.І.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Заяць В.С.

Скирді Б.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Солекс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року по справі за позовом Приватного підприємства «Солекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004082330/0 від 01.10.2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року Приватне підприємство «Солекс» (далі позивач, ПП «Солекс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Святошинському районі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004082330/0 від 01.10.2008 року, яке було прийняте на підставі акту перевірки № 0052/26/57/23/24102644 від 09.09.2008 року, з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Позовні вимоги мотивує тим, що органами державної податкової служби неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції, оскільки порушення, які були виявлені під час проведення перевірки, були допущені не з вини підприємства, а внаслідок неможливості виконання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині, що стосується оснащеності гральних автоматів запамятовуючими пристроями (фіскальною памяттю).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року в задоволенні позову Приватного підприємства «Солекс» відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Солекс» зареєстроване в Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації 29 березня 2002 року (ідентифікаційний код підприємства 24102644), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 067146. Згідно довідки ЄДРПОУ №10799/07 основними видами діяльності позивача за КВЕД є: організація азартних ігор, роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями діяльність кафе, будівництво будівель, проведення розслідувань та забезпечення безпеки.

ДПІ у Святошинському районі 09 вересня 2008 року було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням ним розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності.

Перевірка здійснювалася в залі гральних автоматів ПП «Солекс» за адресою: м. Біла Церква, Київської області, вул. Я. Мудрого, 38/12, в ході проведення якої було встановлено наявність у позивача 32 гральних автоматів та 1 електронної рулетки, обладнаних купюроприймачами, які не були зареєстровані в органах державної податкової служби та не переведені у фіскальний режим. Позивачем надавалися послуги у сфері грального бізнесу за готівковий рахунок при наявності 33 патентів із застосуванням одного реєстратора розрахункових операцій, через який здійснюються розрахункові операції прийняття від гравця готівки на всіх 32 гральних автоматах та 1 електронній рулетці.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 0052/26/57/23/24102644 від 09.09.2008 року, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій» (зі змінами, внесеними постановами КМУ від 29.01.2003 року № 151, від 10.12.2003 року № 1905, від 28.10.2004 року № 1447 та від 07.06.2006 року № 803).

На підставі вказаного акту, ДПІ у Святошинському районі було винесено рішення від 01.10.2008 року №0004082330/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 11220,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі по тексту Закон №265/95-ВР), суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Положенням ч. 1 ст. 15 Закону №265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону №265/95-ВР, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Відповідно до ст. 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у визначених законом розмірах.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11220,00 грн. до позивача було застосовано на підставі пункту 2 статті 17 Закону №265/95-ВР, за використання ним незареєстрованого, неопломбованого, не переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій (32 гральних автоматів та 1 електронної рулетки).

Штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11220,00 грн. відповідачем було застосовано пропорційно за кожен наявний в залі ігровий автомат та 1 електронну рулетку.

Враховуючи характер даних правовідносин, колегія суддів зауважує, що пунктом 1 частини другої додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

Аналізуючи правове положення вказаної постанови, колегія суддів зауважує, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів зобов'язані з 01 січня 2007 року використовувати у своїй ліцензованій діяльності з надання послуг грального бізнесу гральні автомати з продажу послуг, які оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), у тому числі ті, що вже задіяні у використанні. Тому невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону №265/95-ВР.

Отже, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.

Згідно зі статтею 12 Закону №265/95-ВР, на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Положенням пункту 2 постанови КМУ від 7 лютого 2001 року № 121 "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" (наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати (01.07.2008 р.) у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону №265/95-ВР, в частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією. Тому наявність вини суб'єктів господарювання у порушенні ними порядку використання РРО на момент надання послуг у сфері грального бізнесу на той час виключалася.

Таким чином, посилання позивача на листи Державної податкової адміністрації України від 01.03.2007 р. та від 16.01.2008 р., в яких міститься інформація про відсутність законодавчого врегулювання питання щодо фіскалізації гральних автоматів, є безпідставним, оскільки така позиція ДПА мала місце в січні 2007 р. - березні 2008 року, а на момент здійснення перевірки позивача, яка проводилася 12 вересня 2008 року, зазначене питання було врегульовано вищевказаними наказами ДПА України.

Крім того слід зауважити, що із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи "Фіскал", суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.

З цього часу суб'єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи, оскільки вони об'єктивно можуть забезпечити дотримання вимог Закону №265/95-ВР.

Таким чином, притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, не обладнаних фіскальними функціями, можливе лише після набрання чинності вищезазначеним наказом Державної податкової адміністрації України, яким до Державного реєстру розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал".

Отже, з підстав вищенаведених обставин та зазначених норм діючого законодавства України, судова колегія приходить до висновку щодо правомірності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11220,00 грн..

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Солекс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від12 грудня 2008 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

В.С. Заяць

Повний текст ухвали складено та підписано - 22.02.2010 р.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-2867/09

№ 16/73 (2а-11351/08) Головуючий у 1 інстанції Кашинський М.І.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Заяць В.С.

Скирді Б.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Солекс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року по справі за позовом Приватного підприємства «Солекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004082330/0 від 01.10.2008 року, -

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Солекс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від12 грудня 2008 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

В.С. Заяць