Рішення № 86457317, 10.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2014/19

10 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача Нюня О.І.

представника відповідача Джогалюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.07.2019 року позивачем подано в електронній формі митну декларацію UА403030.2019.013139 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його вартість в розмірі 3472,57 швейцарських франків. Відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації UА403030/2019/013139 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю, у зв`язку з неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів за № UА403030/2019/00839 без дати.

У зв`язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів за № UА403000/2019/001240/2 від 24.07.2019., яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним 6 методом у розмірі 10 850 євро. Позивач з даним рішення не згідний, тому і звернувся до суду за захистом свого права.

Ухвалою від 09.09.2019 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 25.09.2019. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості № UА403000/2019/001240/2 від 24.07.2019.

У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість, до митного оформлення не подано належних документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, 16.07.2019 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення наступного змісту: «Прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару; рахунок-проформу; банківські платіжні документи».

Згідно із нормами ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

24.07.2019 уповноваженою особою декларанта надіслано митниці листом повідомлення наступного змісту: «На Ваше повідомлення по МД №UА403030/2019/013139 від 16.07.2019 інформую Вас, що більше не можу надати додаткових документів щодо підтвердження митної вартості задекларованого по даній МД товару».

Отже, як вбачається із повідомлення уповноваженої особи декларанта на вимогу митниці не були надані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначені ст. 53 МК України.

У відзиві представник відповідача вказує на правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

30.09.2019 через канцелярію Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

08 жовтня 2019 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 23.10.2019 о 11:00 год.

23.10.2019 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 07.11.2019 о 11:30 год., у зв`язку із неявкою представника відповідача.

Ухвалою суду від 07.11.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відкладено розгляд справи на 19.11.2019 о 09:30 год., у зв`язку із викликом та допитом свідка та для надання додаткових доказів по справі.

19 листопада 2019 року в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2 , який повідомив суду, що ним при подачі від імені позивача документів до митниці було допущено технічну помилку в графі 43 митної декларації. Вказана помилка стосувалась зазначення способу визначення митної вартості. Він особисто 30.07.2019 р. написав заяву на ім"я начальника Тернопільської митниці ДФС в якій просив у відповідності до ст. 269 Митного кодексу України надати дозвіл на внесення змін до митної декларації. 09.08.2019 р. відповідач надав письмову відповідь про відсутність підстав для внесення змін до митної декларації від 25.07.2019 р., оскільки суми митних платежів вже перераховані до Державного бюджету України та не можуть бути використані для надання гарантій, які ми пропонували застосувати. При цьому дана відмова є помилковою і такою, що суперечить вимогам наказу №643 Міністерства фінансів України від 18.07.2017 р., яким передбачено, що надмірно сплачені кошти підлягають поверненню.

Ухвалою суду від 19.11.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) оголошено перерву до 10.12.2019 о 09:30 год. для надання нових додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю, посилаючись на адміністративний позов, відповідь на відзив, показання свідка та додаткові пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити повністю, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку сторін, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.05.2019 року позивачем придбано автомобіль Renault Megane Grandtour ENERGYdCi 110 EDC PL (RBF): бувший у використанні; тип кузова: універсал; колір: білий; тип двигуна: дизельний; об`єм двигуна: 1461 куб. см.; потужність: 81 кВт; № кузова: VF1RFB00757451506; колісна формула 4x2; календарний рік виготовлення: 2017; модельний рік: 2017; загальна кількість місць: 5. Торгова марка: Renault . Виробник: Renault /FR.».

16.07.2019 року представником позивача ТОВ "Рімексон" (декларантом) для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію UА403030.2019.013139 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його вартість в розмірі 3472,57 швейцарських франків. Митну вартість транспортного засобу визначено за резервним методом визначення митної вартості.

Так, заявлена вартість 3472,57 швейцарських франків, обрахована згідно висновку експертного товарознавчого дослідження судового експерта Мазура ОСОБА_3 С. №320/19 від 15.07.2019р., в даному висновку експерт встановив, що вартість автомобіля - Renault Megane Grandtour ENERGYdCi 110 EDC PL (RBF), VIN НОМЕР_1 , складає 3 136,64 євро. що еквівалентні станом на 15.07.2019р. - 90 447,96 грн.

Під час декларування митної вартості митним брокером, окрім договору купівлі-продажу, також подаються й інші документи, серед яких є висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта Мазура ОСОБА_4 . №320/19 від 15.07.2019р. Оскільки в митній декларації заявляється найбільша вартість товару, яка міститься в поданих документах, а ціна транспортного засобу у даному висновку була більша, ніж заявлена у рахунку Carauktion, тому декларантом було застосовано резервний 6 метод декларування митної вартості товару.

До вказаної митної декларації декларантом долучено наступні документи: Рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial invoice) 157185 14.05.2019. Декларація про походження товару (Declaration of origin) 680633599 11.04.2017, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні UА209070/2019/05366 07.07.2019. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 680633599 11.04.2017, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 320/19 15.07.2019, Договір про надання послуг митного брокера ТЗ-1114 05.07.2019. Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 30.03.2005. Інші некласифіковані документи 16.07.2019-4 16.07.2019, Інші некласифіковані документи Висновок SwissExperts AG 09.05.2019, Інші некласифіковані документи Заява на посвідчення 16.07.2019. Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 0.0.1410055121.1 16.07.2019. Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 150510047 05.07.2019, Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FЕ068888 15.01.2016.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №UA403030/2019/013139 та долучених документів митниця повідомила декларанта про те, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів за № UА403030/2019/00839 без дати.

У зв`язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів за № UА403000/2019/001240/2 від 24.07.2019, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним 6 методом у розмірі 10 850 євро.

При цьому вказавши в Рішенні, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів; висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією не може бути прийнятий до уваги, оскільки обрахунок вартості КТЗ здійснюється від мінімальної ціни, хоча Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (із змінами та доповненнями) встановлено, що вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (п. 7.53 Методики), Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим. що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України копію митної декларації країни відправлення. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2. 106-2 на рівні 10 850 євро, що на момент подання ЕМД становить 12 012,04 СНР. Відповідно до п. 2. ст. 55 та глави 4 Митного кодексу України, декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду.

В даному Рішенні, в 33 графі обставини прийняття рішення, не зазначено ані модель/марку авто, ані його ідентифікаційний номер /VIN ( НОМЕР_3 ).

За результатом проведеної з декларантом консультації, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості, оскільки за такою консультацією у декларанта витребовували відомості суто в порядку передбаченому ч.2,3 ст. 53 МК України. Тобто запит під час консультації істотно відрізняється від зазначених у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів за № UА403000/2019/001240/2 від 24.07.2019р. всіх зазначених обставин та підстав винесення рішення про коригування митної вартості товарів. Більше того декларант надав виписки лоту даного авто з аукціону та фото наявних пошкоджень, показника одометра, висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта ОСОБА_5 №320/19 від 15.07.2019р. Жодної згоди по вартості 10 850 Євро не було досягнуто, відмова та коригування відбулись в односторонньому та безальтернативному порядку.

Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур:

«Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: VF1RFВ00757451506, валюта - ЕUR, вартість - 10 850,00».

Декларант заявою від 24.07.2019 №б/н повідомив про відсутність додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Згідно ст.54 МКУ митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль зазначеної декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів. За умови надання згідно ч.3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР та згідно наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні митницею відповідно до ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику Schwacke NEТ, інформації з врахуванням технічного стану згідно акту митного огляду товарів та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 у редакції Наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 року №1335/5/1159. Рівень митної вартості становить 14800 євро. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або до суду.

Рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205020/2019/00123. У цій же картці відмови митний орган повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин невідповідності заповнення граф 12,45 МД вимогам ч.2-3 ст. 53 та недотримання ч. 6 ст. 54 МК України, а саме неподання документів, що містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Митний орган також роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визнання митної вартості від 11.02.2019 №UA205020/2019/003743.

Відповідно до розділу VII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, в зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості від 24.07.2019 №UА403000/2019/001240/2 надано картку відмови № UА403030/2019/00839 у митному оформленні митної декларації № UА403 030/2019/013139 від 16.07.2019.

У картці відмови № UА403030/2019/00839 роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: «подати нову митну декларацію на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019 №UА403000/2019/001240/2, з врахуванням строків, передбачених ст. 263 МК України».

25.07.2019 уповноваженою особою Позивача подано до митного оформлення нову МД № UА403030/2019/013702, за якою товар «автомобіль легковий RENAULT MEGANE: бувший у використанні; тип кузова: універсал; колір: білий; тип двигуна: дизельний; об`єм двигуна: 1461 куб. см.; потужність: 81 кВт; № кузова: VF1RFВ00757451506; колісна формула 4x2; календарний рік виготовлення: 2017; модельний рік: 2017; загальна кількість місць: 5. Торгова марка: RENAULT. Виробник: RENAULT/FR.» випущено у вільний обіг.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у лівому підрозділі графи 43 МД № UА403030/2019/013702 від 25.07.2019 вказано метод визначення митної вартості « 6», що відповідає резервному методу визначення митної вартості товару, а правий підрозділ графи 43 не заповнений.

Представник позивача звертався із заявою до начальника Тернопільської митниці ДФС Антоновича О.В. про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA403030/2019/013702 від 25.07.2019, у зв`язку із тим, що декларантом помилково, при заповненні митної декларації у графі 43 не зазначено правильний спосіб визначення митної вартості 6/6, призвело до невірного відображення у графі 47 та графі В розрахунку митних платежів, з врахуванням фінансової гарантії відповідно до ст. 55.7 Митного Кодексу України.

Тернопільською митницею надано відповідь від 09.08.2019 про внесення змін до МД та зазначено, що відповідно до частин першої та другої, сьомої статті 269 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації. Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 34 Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 № 450 : не дозволяється внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати. Отже, внесення змін до митної декларації від 25.07.2019 № 403030/2019/013702 немає.

Позивач, не погодившись із наведеними вище рішенням відповідача про коригування митної вартості та оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, оскаржив їх до суду.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 54 Митного кодексу України (далі МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).

Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, орган доходів і зборів зобов`язаний досліджувати документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.

15.02.2011 Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 N 3018-VI). Ця Конвенція набрала чинності для України 15.09.2011 вересня 2011 року.

Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) "Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки". Із цього правила, зокрема, випливає, що "для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції" (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.

Статтею 320 МК України було запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означала те, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (частина перша).

У логічному зв`язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу, відповідно до якої органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 № 435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що "заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну".

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597).

При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, яким, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів, як-то: витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів (код митної формальності - 101-1); перевірка відповідності відомостей, які містяться в українській митній декларації, відомостям, що містяться у відповідному паперовому примірнику (електронній копії) митної декларації суміжної сторони (книжці МДП) (код митної формальності - 102-1); перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби (код митної формальності - 103-1).

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються митниками на основі власного досвіду чи інтуїції.

Згаданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках:

- якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності;

- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

- не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

При цьому, митний орган не направив позивачу або його уповноваженій особі письмового повідомлення у якому було конкретизовано причин за яких митна вартість не може бути визнана на підставі поданих декларантом документів. Відповідач не повідомив позивача про конкретно виявлені недоліки наданих документів, для підтвердження числових значень митної вартості, не зазначив яких саме документів, даних або відомостей не вистачає для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору. Відповідач лише узагальнив, що надані документи для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за резервним методом та що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Проте, таке повідомлення митного органу не розкривають самого змісту та не конкретизують причин, за яких заявлена митна вартість не може бути визначена (зокрема: як ненадання певного документу, що підтверджують транспортні чи страхові витрати; не надання платіжного документу, що підтверджують оплату вартості транспортного засобу; та інших конкретизованих причин).

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Зазначені обставини не можуть свідчити на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отож, правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості є:

1) невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості;

5) виявлення, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, судом встановлено, що митним органом не конкретизовано ні у вимозі про витребування додаткових доказів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, яких саме відомостей або даних не міститься у поданих до митного оформлення документах, які, на думку митного органу, підтвердили б задекларовану митну вартість імпортованого товару або які з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості містять розбіжності, або не містять всіх відомостей чи даних, що підтверджують їх числові значення митної вартості.

Частиною 2 статті 55 МК України визначено вимоги, які обов`язкові відомості має містити прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, а зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Вказана протиправна бездіяльність митного органу щодо порушення вимог п.1 ч.2 ст. 55 МК України при прийнятті оскаржуваного рішення в свою чергу стала перешкодою для позивача у зібранні необхідних додаткових документів для підтвердження задекларованої ним митної вартості у встановлений Митним кодексом строк.

Досліджуючи питання відповідності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України, щодо наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (пп. 2 ч.2 ст. 55 МКУ), та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пп.4 ч.2 ст. 55 МКУ) які, повинні в силу приписів ст. 55 МК України бути зазначені у рішенні про корегування митної вартості (пп.2 ч. 2 ст.55), то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

10.04.2008року Законом України №250-VІ ратифіковано протокол про вступ України до Світової організації торгівлі та про приєднання України до угоди про Світову організацію торгівлі.

Відповідно до статті VІ п. 2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митної мети повинна гуртуватися на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних цінах.

Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ "Оцінка товару для митних цілей" та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2 (b) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Відтак, приведені митним органом (в оскаржуваному рішенні) відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Стосовно ж приведених у відзиві на позовну заяву тверджень з приводу того, що позивачем не надано митному органу платіжних документів про оплату вартості транспортного засобу, то суд не надає їм правової оцінки, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до змісту частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Стосовно ж висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.10.2018 по справі №816/2396/17 (адміністративне провадження №К/9901/61818/18), з приводу того, якщо товар випущений у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації» у якій зазначена митна вартість у розмірі визначеному у рішення про коригування митної вартості (а не «під гарантію»), то спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, і у задоволенні такого позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовляти, то суд вважає за необхідне відступити від такої позиції Верховного суду з огляду на таке.

Статтею 543 МК України передбачено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.544 МК України здійснюючи державну митну справу, органи доходів і зборів виконують такі основні завдання, зокрема, як забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії.

Згідно з частиною третьою статті 546 МК України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому.

За визначенням статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Адміністрування податків, зборів, митних платежів - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (підпункт 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, відповідач в процесі виконання покладених на нього законом обов`язків щодо адміністрування митних платежів у розумінні ПК України є контролюючим органом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, у відповідності до частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом досліджуваних обставин, декларантами як правило заявляються вимоги про визнання протиправними рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв`язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, відповідно до підпункту 14.1.113 пункту 14.1 статті 14 ПК України визнаються митними платежами.

Як вказує частина перша статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Як встановлено пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування на підставі якої розраховуються подальші митні платежі.

Відтак, рішенням про коригування митної вартості, контролюючий орган здійснює адміністрування митних платежів, а саме - збільшує базу оподаткування імпортованих товарів (митну вартість товарів), що має наслідком збільшення суми податків, які підлягають до сплати декларантом.

У відповідності до статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Предметом оскарження є, зокрема, рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

У відповідності до частини першої статті 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Частиною п`ятою статті 24 МК України передбачено, що оскарження податкових повідомлень-рішень органів доходів і зборів здійснюється у порядку, встановленому ПК України.

Згідно з частиною третьою статті 24 МК України правила цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.

За наведених обставин, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 МК України, передбачає право особи на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості до суду без будь яких на те застережень чи умов (щодо порядку випуску товарів у вільний обіг).

Водночас, ст.55 МК України не передбачає обмежень або звуження строку, за яким рішення про коригування митної вартості не може бути оскаржено (після випуску у вільний обіг товарів) і такому рішенню не буде надана судом правова оцінка відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, з метою ефективного та належного захисту права особи.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України (у редакції, що діяла до 01.01.2014) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Натомість, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" № 657-VII від 24.10.2013 внесено зміни, зокрема до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України, де слова "про нарахування грошового зобов`язання" виключено.

Згідно з пунктом першим розділу II "Прикінцеві положення" цей Закон набрав чинності з 01.01.2014 р.

Таким чином, у редакції пункту 56.18 статті 56 ПК України, що діє з 01.01.2014, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше будь-яке рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Отже, платник податків вправі оскаржити будь-яке інше рішення контролюючого органу у розумінні ПК України у будь-який момент після отримання такого рішення та відповідно такий платник податків має очікувані сподівання на належний правовий аналіз такого рішення з урахуванням ч. 2 ст. 2 КАС України та на відповідний судовий захист його прав, свобод та інтересів.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю у 1095 днів.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України безпосередньо врегульовано застосування строків оскарження рішення контролюючого органу до суду, а саме: визначено тривалість строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу (1095 днів) та визначено момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу (з моменту отримання такого рішення).

З урахуванням викладеного, положення пункту 56.18 ст.56 ПК України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними рішень контролюючих органів.

За таких обставин, строк звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень про визначення митної вартості становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішень, що оскаржуються. (Аналогічна позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 21.08.2018року по справі 815/2541/17, від 13.09.2019року по справі №813/4202/16).

Крім того, пунктом 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, відповідно до ст. 8 Конституції України та ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в п. 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп по справі №1-25/2010, відповідно до якого: «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки». Аналогічні положення містяться у п. 4.1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп по справі № 1-34/2010.

Натомість, при запроваджені на практиці обмежень, про які йдеться у названій постанові ВС України (щодо неможливості отримання правового захисту та аналізу судом оскаржуваного рішення на відповідність критеріїв, закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок випуску товарів у вільний обіг за «новою декларацією») такі обмеження є не допустимими, оскільки не відповідають умовам передбачуваності та не базуються на обставинах, які дадуть змогу передбачити декларанту юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, наведені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 по справі №816/2396/17 (адміністративне провадження №К/9901/61818/18) висновки з приводу неможливості захисту порушеного права у зв`язку з відсутністю спору (через випуск товарів у вільний обіг «за новою декларацією») є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, адже звернення декларанта до суду з позовом вже свідчить про наявність спору між сторонами з приводу правомірності винесення органом контролю рішення про коригування митної вартості.

Застосування таких висновків Верховного Суду призводить до звуження часового проміжку (строку), впродовж якого особа має право на правовий аналіз відповідного рішення суб`єкта владних повноважень та на звернення до суду з метою отримання ефективного судового захисту, шляхом надання правової оцінки такому рішенню відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, застосування такого висновку призводить до порушення такого критерію, як право доступу до суду, який включає право на належний судовий захист.

Водночас, у Рішенні Європейського Суду по справі «АМАНН ПРОТИ ШВЕЙЦАРІЇ» від 16.02.2000 року, справі «Щокін проти України» від 14.10.2010», справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" від 09.11.1999 року (пункт 54) Європейський Суд зазначив на необхідність дотримання такого критерію, як «якість закону», який вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачати правові наслідки дії такого Закону. Крім того, вимога щодо «якості закону» передбачає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Жодна норма не може вважатися „законом, якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку; він має бути спроможним, якщо потрібно, після відповідної консультації, передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій.

Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акту, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28.03.1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку національним законодавством з недостатньою чіткістю врегульовано питання щодо неможливості оскарження та скасування рішення про коригування митної вартості, яке постановлене митним органом з порушенням закону, у випадку випущення товарів у вільний обіг «за новою декларацією» з відображенням митної вартості, вказаної митним органом в оскаржуваному рішенні.

З огляду на приведені положення законодавства, рішення про коригування митної вартості підлягає оскарженню з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК Кодексу і такому рішенню повинна бути надана належна правова оцінка відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України не залежно від того, якою процедурою скористався позивач в подальшому для випуску товарів у вільний обіг.

Враховуючи приведені положення законодавства, платник вправі вимагати від контролюючого органу внести виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, до декларації за якою товар випущено у вільний обіг шляхом оформлення аркушу коригування. Як наслідок лише після вказаного коригування митної декларації у такого платника виникає право на повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та митних платежів.

За наявності узгодженого зобов`язання, яке визначене платником у митній декларації самостійно (в тому рахунку і шляхом подання «нової декларації» після винесення рішення про коригування митної вартості) за даними обліку платника не існує надмірно сплачених платежів, оскільки сума фактично сплаченого платежу відповідає задекларованому таким платником зобов`язанню. За таких обставин, вимога про зобов`язання митного органу повернути з Державного бюджету України надмірно сплачене ввізне мито є безпідставною до тієї пори поки платник не здійснить визначені законом заходи щодо її коригування.

При цьому, слід урахувати, що приведені положення законодавства не позбавляють декларанта права вживати заходів коригування митної декларації, за якою товар випущено у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації» за наслідками винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019 №UА403000/2019/001240/2.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Рішення Тернопільської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46020, ЄДРПОУ 39420537) №UA403000/2019/001240/2 від 24 липня 2019 року про коригування митної вартості товарів визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_4 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46020, ЄДРПОУ 39420537).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.