Рішення № 86456797, 09.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002266

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника позивача Галаси Ж.Т.,

представника відповідача Ковалишин Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівське комунальне підприємство "Цитадель-Центр" про визнання протиправними та скасування вимог,-

в с т а н о в и в:

07.05.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради код ЄДРПОУ 20847537, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Ференца Ліста, 1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження від 10.12.2018 № 146 “Про приведення балкону 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану” (далі – оскаржене розпорядження).

Ухвалою від 13.05.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 27.05.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, а також залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівське комунальне підприємство "Цитадель-Центр" (далі – третя особа; ЛКП «Цитадель-Центр»).

Ухвалою від 23.09.2019 суд відмовив в залученні третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою від 23.09.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка здійснила (здійснює) будівництво, а також за наявності для цього підстав, примусово лише за рішенням суду, зокрема ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування. Крім цього, у відповідача відсутні повноваження для прийняття оскарженого розпорядження. Фактично таке розпорядження підміняє повноваження суду. До того ж, ЛКП «Цитадель-Центр» не має повноважень контролю за будівництвом.

22.07.2019 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що будинок, який перебуває у приватній власності позивача є пам`яткою архітектури місцевого значення. До повноважень відповідача згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» належить забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження. До того ж, відповідач має повноваження на прийняття оскарженого наказу відповідно до Положення про Галицьку районну адміністрацію. Додатково зазначив, що у провадження суду перебуває справа за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання до вчинення дій, а саме зобов`язати ОСОБА_1 за власні кошти привести балкон 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану, а саме демонтувати самовільно влаштовану балконну плиту.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач перебрав на себе функції, які не передбачені законодавством, та не довів наявність повноважень приймати оскаржене розпорядження.

04.10.2019 представник відповідача подав пояснення, в яких зазначив, що відповідно до Статуту ЛКП «Цитадель-Центр», останнє має повноваження здійснення технічного контролю за станом житлового фонду. Міжвідомча комісія при районній адміністрації діяла в межах наданих їй повноважень.

Третя особа пояснень щодо позовної заяви не подала.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про час, дату і місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі представника третьої особи не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з інформаційної довідки № 156982455 від 20.02.2019, сформованої на основі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу на праві приватної власності належить квартира, загальною площею 74.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказана квартира згідно з рішенням Львівського облвиконкому № 330 від 24.06.1986 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 740).

Постановою № 0195 у справі про адміністративне правопорушення від 09.09.2018 на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, а саме проведення ремонтних робіт по переплануванню (розширення балкону) на пам`ятці культурної спадщини ( АДРЕСА_3 ) без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з витягом із протоколу № 42 засідання міжвідомчої комісії Галицького району від 04.12.2018, за результатами розгляду листа ЛКП «Цитадель-Центр» від 30.11.2018 №2-35173-31 щодо самовільного розширення балкону 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 вирішено ОСОБА_1 за власні кошти привести балкон 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану, а саме демонтувати самовільно влаштовану балконну плиту.

10.12.2018 відповідач прийняв розпорядження № 146 “Про приведення балкону 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану”, яким затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 42 від 04.12.2018.), позивачу за власні кошти привести балкон 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану, а саме демонтувати самовільно влаштовану балконну плиту в термін до 30.12.2018.

Вважаючи таке розпорядження протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» прибудинкові території належать до об`єктів благоустрою населених пунктів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об`єктах благоустрою забороняється, зокрема, виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом.

Статею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Окрім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач самовільно здійснив прибудову балконної плити до балкону 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 . Суд зазначає, що така обставина сторонами не оспорюється.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Стаття 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлює, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Статею 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:

1) проведення перевірок території;

2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;

3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;

4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Таким чином, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою м. Львова.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо відсутності у відповідача повноважень приймати оскаржене розпорядження, суд зазначає таке.

Процедуру вирішення питань, пов`язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова, з метою визначення можливості збереження самочинно збудованих (реконструйованих) об`єктів містобудування та архітектури регламентує Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затверджене рішенням виконкому від 09.09.2011 № 835 (чинне на час існування спірних правовідносин; далі – Положення № 835).

Пунктом 1.3 Положення № 835 передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без отриманих у встановленому законодавством порядку містобудівних умов та обмежень, архітектурно-планувальних вимог або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до пункту 3.1 Положення № 835 розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

Порядок розгляду заяв з питань самочинного будівництва, визначений у розділі 4 вказаного Положення, згідно з яким при виявленні порушень, що суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, у висновку вказується їх зміст, конкретні пункти, параграфи, розділи державних будівельних норм і стандартів та інших нормативно-технічних документів, за якими виявлено порушення.

Висновок департаменту містобудування скеровується на розгляд міжвідомчої комісії при районній адміністрації відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

Відповідно до пункту 5.1.3 Положення № 835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з рішень, зокрема, про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти:

- у разі неможливості виділення земельної ділянки для цього будівництва;

- у разі заперечення виконавчим органом міської ради визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності і не підлягає передачі у власність;

- у разі порушення прав інших осіб.

Як встановив суд, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (а саме її міжвідомча комісія) розглянула звернення ЛКП «Цитадель-Центр» щодо самовільного розширення балкону 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 (протокол № 42 від 04.12.2018).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», яка передбачає як один з способів здійснення самоврядного контролю, - розгляд звернень.

Відповідно до п.3.5. Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 01.11.2016 № 977, до повноважень голови районної адміністрації належить, зокрема видання у межах компетенції районної адміністрації розпоряджень.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо відсутності повноважень у відповідача для прийняття оскарженого розпорядження.

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка здійснила (здійснює) будівництво, а також за наявності для цього підстав, примусово лише за рішенням суду, зокрема ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування, виходячи з наступного.

Суд встановив, що позивач самовільно, без відповідного дозволу здійснив прибудову балконної плити до балкону 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 .

Оскарженим розпорядженням позивачу запропоновано добровільно здійснити демонтаж, а невиконання розпорядження буде підставою для звернення до суду з відповідним позовом (п. 4). Таке розпорядження є лише формою контролю за дотриманням законодавства, що регулює містобудівну діяльність, зокрема і виявлення самочинно збудованих об`єктів. Водночас належність об`єкта до самочинного підлягає перевірці у справі за позовом органу місцевого самоврядування про його знесення.

Законом України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою).

Відповідно до ч.7 ст. 376 Цивільного кодексу України(далі – ЦК України) у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Вимога оскарженого розпорядження демонтувати самовільно влаштовану балконну плиту спрямована на її повне руйнування, а тому за правовими наслідками є рівнозначною до подальшої реалізації вимоги про знесення самочинного будівництва, яка передбачена ч.7 ст. 376 ЦК України. Відтак, для задоволення такої вимоги слід встановити наявність умов, передбачених ст.376 ЦК України, а саме: істотне відхилення від проекту; суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб; істотного порушення будівельних норм і правил; неможливість проведення відповідної перебудови або відмова особи від її проведення.

Можливість знесення самочинного будівництва закон пов`язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням розпорядження.

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 20.11.2019 № 450/3297/14-а.

Щодо посилань позивача на те, що ЛКП «Цитадель-Центр» не має достатніх повноважень для контролю за будівництвом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.2 Статуту ЛКП «Цитадель-Центр» від 29.01.2007 основними напрямками діяльності Підприємства є:

- належне утримання житлових будинків та прибудинкової території, згідно з Правилами користування, незалежно від форми власності статусу квартир та нежитлових приміщень, які розміщені в житловому будинку;

- забезпечення виконання власниками квартир та квартиронаймачами вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями;

- здійснення технічного контролю за станом житлового фонду. Проведення чергових та позачергових оглядів, поточного та капітального будинків та прибудинковими територіями.

З огляду на викладене, доводи позивача щодо відсутності у ЛКП «Цитадель-Центр» повноважень контролю за будівництвом є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівське комунальне підприємство "Цитадель-Центр" про визнання протиправними та скасування розпорядження відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене і підписане 19.12.2019.

Суддя А.Г. Гулик