Рішення № 86420393, 15.11.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.11.2019

Справа № 334/8893/16-ц

Провадження № 2/334/250/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Гнатюк О.М.,

при секретарі – Алєйніковій О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шеремет О.В.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Техенергохім» Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ :

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя звернулася ОСОБА_2 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ», Запорізької міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно.

Позов обґрунтований наступним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-7701/2010 визнано дійсним договір купівлі-продажу від 09 липня 2010 року, за яким позивачем та третьою особою придбано нерухоме майно, доручено Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на об`єкт нерухомості. Вказаним договором придбано виробничі будівлі – ремонтно-механічну майстерню, позначена на технічному плані літерами «А» і «А1-2», загальною площею 968,7 кв.м., вартістю 41000 грн., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На час отримання судового рішення (у лютому 2011 року) відбулися зміни у законодавстві, за якими з 2011 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомості доручили державним реєстраторам. Внаслідок таких змін БТІ вже не могло виконати доручення суду, позивач вимушений був звертатися до державного реєстратора в загальному порядку. Державний реєстратор Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради відмовив у державній реєстрації права власності з підстав, що попередній власник здійснив порушення вимог раніше чинного законодавства (не зареєстрував його у БТІ). Пояснив, що закон “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для державної реєстрації прав визначає рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (Стаття 27). На підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2010 року здійснити реєстрацію неможливо. Порадив звернутися знову до суду за визнанням права власності на вказане майно.

Позивач вимушений звертатися за визнанням права власності на нерухоме майно з наступного. Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, який не виконується внаслідок саме невизнання відповідачем права власності на це майно. Ще до укладення договору відповідач обумовив, що майно він буде використовувати і орендну плату сплачувати тільки після його державної реєстрації (п. 6.1 договору).

За ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Право власності у випадку, який розглядається, не визнається державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради та ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ».

З урахуванням наведеного позивач просить визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках право власності на об`єкт нерухомості - ремонтно-механічної майстерні, позначеної на технічному плані літерами «А» і «А1-2», загальною площею 968,7 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці 2500 кв.м.

В судове засідання позивач не з`явилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги. Навів пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача ЗМР – Шеремет О.В. в судовому засіданні у вирішенні питання поклалася на розсуд суду.

Представник відповідача ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином. Надав заяву, в якій визнав позовні вимоги.

Третя особа до суду не з`явилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з наказом «Про перетворення підприємства «Південкольорметгазоочистка» у відкрите акціонерне товариство» від 28 травня 1995 року №1223, регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області передало ВАТ «Південкольорметгазоочистка» заготівельні майстерні за адресою: АДРЕСА_1 .

27.04.1999 року між ВАТ «Південкольорметгазоочистка» та ТОВ «Ремонтно-монтажне підприємство «Газоочистка» укладено договір купівлі-продажу №30/99 відповідно до якого предметом договору є будівля виробничої майстерні, характеристики якої зазначені у додатку до договору. Договір нотаріально не посвідчений.

09 липня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за одного боку та ТОВ «Ремонтно-монтажне підприємство «Газоочистка» з другого уклали договір купівлі-продажу ремонтно-механічну майстерню, позначена на технічному плані літерами «А» і «А1-2», загальною площею 968,7 кв.м., вартістю 41000 грн., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір нотаріально посвідчений не був.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-7701/2010 задоволено позов та відповідно до резолютивної частини рішення визнано дійсним договір купівлі-продажу від 09 липня 2010 року, за яким ОСОБА_2 в ТОВ «Ремонтно-монтажне підприємство «Газоочистка» придбано нерухоме майно, доручено Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на об`єкт нерухомості. Вказаним договором придбано виробничі будівлі – ремонтно-механічну майстерню, позначена на технічному плані літерами «А» і «А1-2», загальною площею 968,7 кв.м., вартістю 41000 грн., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору оренди від 28.12.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи спільно як орендодавець, та ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» як орендар уклали вказаний щодо ремонтно-механічну майстерню літ. «А» і «А1-2», загальною площею 968,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

16 жовтня 2016 року рішенням державного реєстратора на нерухоме майно ОСОБА_4 . Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради відмовлено у державній реєстрації права власності на ремонтно-механічну майстерню літ. «А» і «А1-2», загальною площею 968,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивачкою вказано підставу для звернення з позовом, за яким розглядається справа, є невизнання іншими особами (державним реєстратором та ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ») права власності за нею.

Позивачем надано рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2010 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу від 09 липня 2010 року, за яким ОСОБА_2 в ТОВ «Ремонтно-монтажне підприємство «Газоочистка» придбано нерухоме майно, доручено Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на об`єкт нерухомості. Вказаним договором придбано виробничі будівлі – ремонтно-механічну майстерню, позначена на технічному плані літерами «А» і «А1-2», загальною площею 968,7 кв.м., вартістю 41000 грн., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте позивачем суду не надано доказів проведення реєстрації права власності на вказане майно відповідно до рішення суду.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути особа, яка вже є власником майна.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Між ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір оренди нерухомого майна, тобто особи перебувають у зобов`язальних відносинах, і відповідачем ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» не заявляються самостійні вимоги щодо права власності на нерухоме майно.

Права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права, в зв`язку із чим суд вважає, що відсутнє з боку відповідача порушення права позивача у вигляді невизнання права власності.

Щодо тверджень позивачки про невизнання її права власності з боку державного реєстратора, то суд вважає зазначити наступне.

16 жовтня 2016 року рішенням державного реєстратора на нерухоме майно ОСОБА_4 . Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради відмовлено у державній реєстрації права власності на ремонтно-механічну майстерню літ. «А» і «А1-2», загальною площею 968,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Державний реєстратор, ухвалюючи вказане рішення, виходив з невідповідності вимогам законодавства України документів, поданих для державної реєстрації права власності. Тобто відповідачем не оспорюється право власності позивача.

За вказаних обставин позов не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ТОВ «Техенергохім» Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 15 листопада 2019 року.

Суддя О.М. Гнатюк