Рішення № 86417078, 17.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6434/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., позивача ОСОБА_3 , представники відповідачів - не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі, в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати подання до Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна;

- зобов`язати Державну казначейську службу України в Одеській області повернути помилково сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно квитанції №СВ02014652 від 17.08.2019 року при купівлі нерухомого майна на рахунок IBAN НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він вперше придбав власне житло на підставі Договору купівлі-продажу від 17 серпня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською A.M., реєстровий номер №5727. При нотаріальному посвідченні Договору позивачем через касу банку було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 31655,00 грн.

Позивач вказав, що у відповідності до п.15-1 Постанови КМУ №1740 від 03.11.1998 р. "Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", громадяни, що придбавають житло вперше звільняються від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Позивач зазначив, що оскільки він не є платником цього збору, ним 10.09.2019 р. була написана заява до Пенсійного фонду в Одеській області з проханням про повернення суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна. Проте, 16.09.2019 року позивач отримав відповідь від ГУ ПФУ в Одеській області на його заяву, в якій його повідомлено про відмову повернення коштів на підставі того, що Пенсійний фонд України не володіє повною інформацією щодо прав власності на нерухомість, а оскільки повернення коштів здійснюється органами Державної казначейської служби за поданням органу ПФУ, то ГУ ПФУ в Одеській області не може надати подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою від 15.11.2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 12 грудня 2019 року о 10:00 год.

У судове засідання, призначене на 12.12.2019 року на 10:00 год., з`явився позивач.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

02.12.2019 року через канцелярію суду відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надав письмовий відзив, відповідно до якого позов не визнає та вважає його необґрунтованим. У відзиві відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних доказів того, що він придбав житло і перебував у черзі на одержання житла або придбав житло вперше.

Відповідач вказав, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи З основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідач зазначив, що повернення вказаного збору здійснюється Державною казначейською службою за поданням органу Пенсійного фонду України. Враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно.

Відповідач вказав, що з 01.01.2013 року функціонує Державний реєстр прав на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав. Зазначений Реєстр включає в себе відомості про зареєстровані лише після 01.01.2013 року речові права, що були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому не є повним реєстром щодо прав на нерухоме майно.

Таким чином, надати позивачу подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 31655,00 грн неможливо.

Відповідач - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області відзив на позовну заяву не надав.

Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 17 серпня 2019 року між ОСОБА_4 (Продавець), з однієї сторони, та ОСОБА_3 (Покупець), з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_4 передає у власність (продає), а покупець ОСОБА_3 приймає в особисту приватну власність (купує) квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з трьох кімнат та підсобних приміщень. Загальна площа 123,5 кв.м, житлова площа 81,6 кв.м. Продаж здійснено за 3162212 грн., що в еквіваленті складає 125000 доларів США (а.с. 7).

Відповідно до квитанції №СВ02014652/1 від 17.08.2019 року ОСОБА_3 сплачено 31655,00 грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості (а.с. 9).

10.09.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою, в якій просив відповідача повернути йому суму сплаченого збору до Пенсійного фонду (а.с. 10).

Листом від 16.09.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача про те, що відповідно до п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400 платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Зазначено, що ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розпочато з дати набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952. На даний час Державний реєстр речових прав на нерухоме майно знаходиться в стані формування, інформація з архівів Муніципальних бюро технічної інвентаризації остаточно до реєстру не внесена. Інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права за суб`єктом права містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, наявні в Державному реєстрі прав, а також відомості з його невід`ємної архівної складової частини, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, але тривалий період реєстратори Муніципальних бюро технічної інвентаризації проводили реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна на паперових носіях, які досі не внесені до Реєстру. У листі вказано, що згідно листа Пенсійного фонду України від 02.06.2003 року № 04/4238 лише у разі надання документу, виданого компетентним органом, який би володів інформацією щодо прав власності на нерухомість, орган Пенсійного фонду прийняв би рішення про звільнення від сплати зазначеного збору. У листі зазначено, що надати позивачу подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 31655,00 грн. неможливо (а.с. 16).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно із пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 зазначеного Порядку встановлено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Верховний Суд в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 819/1498/17 та від 31 січня 2018 року у справі № 819/1667/17 висловив аналогічну правову позицію.

До того ж в постанові від 03 липня 2018 року у справі № 819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Як свідчать матеріали справи, у цій справі будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача (ГУ ПФУ в Одеській області) покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17, від 30 вересня 2019 року у справі №819/1727/16, від 14 листопада 2019 року у справі №819/442/17, від 28 листопада 2019 року у справі №813/1126/17.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за № 291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, суд вважає, що позивач звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування як такий, що придбав житло вперше, а тому сплачений ним збір на обов`язкове державне пенсійне страхування за наслідками укладання договору купівлі-продажу квартири підлягає поверненню.

При цьому, суд враховує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду, що підстави для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у позивача відсутні.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд у цій справі враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про повернення ОСОБА_3 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна в сумі 31655 грн. згідно квитанції від 17.08.2019 року № СВ02014652/1 - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про зобов`язання Державну казначейську службу України в Одеській області повернути помилково сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно квитанції №СВ02014652 від 17.08.2019 року при купівлі нерухомого майна на рахунок IBAN НОМЕР_2, належить відмовити, з огляду на наступне.

Як зазначено судом вище, відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за № 291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, на даний час відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області ще не надано подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про повернення ОСОБА_3 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна в сумі 31655 грн. згідно квитанції від 17.08.2019 року № СВ02014652/1, а тому вказана позовна вимога є передчасною, і другим відповідачем (Управлінням Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області) права позивача не порушені.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) надати подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про повернення ОСОБА_3 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна в сумі 31655 грн. (тридцять одна тисяча шістсот п`ятдесят п`ять гривень) згідно квитанції від 17.08.2019 року № СВ02014652/1.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (адреса: вул. Черняховського, буд.6, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 38016923) - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2019 року.

Суддя В.В. Андрухів

.