Ухвала суду № 864094, 11.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“11” червня 2007р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                                             Голубєвої Г.К.

                                                           Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЄнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2005року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від  08.08.2005 року

у справі  № 29/136 а

за позовом              Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпром»

до                               Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

            В квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехпром» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.04.2004р. № 0000412340/0 та від 06.12.2004р. № 0001802340/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що за договором від 27.05.2003р. № 2705/UTP/03 нерезидентом був отриманий доход, який не підпадає під поняття доходу, отриманого нерезидентом із джерелом їх походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно п. 13.1., п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». 

            Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.06.2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2005 року, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення – рішення від 05.04.2004 року № 0000412340/0 та від 09.03.2005р. № 0001802340/0.

            Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Єнакіївська об’єднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

            В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити у позові.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому            ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

            Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

            Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001р. по 01.01.2004р. податковим органом було складено Акт від 02.04.2004р. № 53/23-1/30701252 (далі – Акт).

            Даними вказаного Акту встановлено, що  між позивачем (замовник) та фірмою  «AMTSpecialistsInc» (США) (експедитор) був укладений Договір від 27.05.2003р. № 2705/UTP/03 про транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого  експедитор надає замовнику послуги по комплексу експедиційних та організаційних послуг, пов’язаних з супроводженням вантажу замовника. Відповідно до п.1.2. Договору на території України експедитор виконує свої зобов’язання через свого агента «ShippingTransservis».

            Фірмою «AMTSpecialistsInc» були надані позивачеві послуги по транспортуванню та експедиторському обслуговуванню вантажу по маршруту Одеса-Єнакієве.

            Виконуючи умови договору, позивач перерахував фірмі  «AMTSpecialistsInc»  вартість отриманих послуг в сумі 2168 дол. США  та в сумі 3372 дол. США.

            Проте, на думку податкового органу, в порушення вимог п. 13.1. та п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі – Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР) позивачем було перераховано «AMTSpecialistsInc» США доход в сумі 5540 дол. США, отриманого нерезидентом із джерелом походження з України, без утримання податку з такого доходу за ставкою 15 %.

            На підставі Акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2004р. № 0000412340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 4430,96 грн. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням від 08.04.2004р. № 424 позивачем було сплачено визначену даним податковим повідомленням-рішенням  суму податкового зобов’язання в розмірі 4430,96 грн.

            Крім того, 06.12.2004р. на підставі Акту податковим органом також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001802340/0 про застосування до позивача штрафних  (фінансових) санкцій у розмірі 8861,92 грн.

            За результатами неодноразового адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.12.2004р. № 0001802340/0  відповідно до п. 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253), з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов’язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні (у разі, якщо сума податкового зобов’язання зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення-рішення не відкликається) податковим органом було прийнято податкове повідомлення від 29.12.2004р. № 0001802340/1 та податкове повідомлення-рішення від 09.03.2005р. № 0001802340/2 про застосування до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8861,92 грн.

            При цьому предметом позовних вимог у справі № 29/136а є визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.04.2004р. № 0000412340/0 та від 06.12.2004р. № 0001802340/0.

            Відповідно до п. 13.2. Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР резидент здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3.-13.6., зобов’язані утримувати  податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1. цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

            Згідно підпункту «й» п. 13.1. ст. 13 вказаного Закону для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

            Таким чином, суди обґрунтовано дійшли до висновку, що відповідно до підпункту «й» п. 13.1. ст. 13 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР доходи, отримані нерезидентом в якості компенсації вартості  (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва) не є доходом, який підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими  ст. 13 цього Закону.

            Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, відносно того, що кошти в сумі 5540 дол. США, отримані нерезидентом, є доходом від здійснення господарської діяльності на території України, а тому підлягають оподаткуванню, не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги, оскільки як вбачається з  п.п. 1.1. Договору від 27.05.2003р. № 2705/ UTP/03 про транспортно-експедиційне обслуговування, його предметом є надання експедитором замовнику комплексу експедиційних та організаційних послуг, пов’язаних з супроводженням та перевозкою вантажів. При цьому, замовник зобов’язується сплатити експедитору узгоджену винагороду. Тобто, у даному випадку, узгоджена винагорода виступає як вид компенсації вартості послуги наданої резиденту (замовнику) від такого нерезидента (експедитора), а не є, за посиланням скаржника, доходом від здійснення господарської діяльності, при тому, що господарська діяльність  в розумінні  п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВРповинна бути регулярною, постійною та суттєвою. Проте, податковим органом не доведено факту ведення нерезидентом - «AMTSpecialistsInc» регулярної, постійної та суттєвої господарської діяльності по наданню експедиційних послуг саме на території України.

            Отже, оскільки у податкового органу були відсутні підстави для донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб, підстави для застосування до позивача  штрафних (фінансових) санкцій також відсутні.

            Крім того, суд касаційної інстанції  звертає увагу, що відповідно до ст. 17.1.9. ст. 17 Закону України «Про погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 12.12.2000року № 2181-ІІІ  у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження)  або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання  з такого податку, збору (обов’язкового платежу).

            В свою чергу, відповідно до п. 2.5. ст. 2 та п.3.3. ст.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253) податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення. Податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов’язкового платежу). Тобто, нарахування основного платежу та штрафних санкцій має відбуватися одночасно.

            Проте, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом спочатку 05.04.2004р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000412340/0  про стягнення  основного платежу в сумі 4430,96 грн. І тільки 06.12.2004р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001802340/0 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій без урахування основного платежу, що є не правомірним.  

            Таким чином, судами попередніх інстанцій обгрунтовано було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.04.2004р. № 0000412340/0 та податкове повідомлення-рішення від 06.12.2004р. № 0001802340/0. При цьому, як вбачається зі змісту вступної, описової та мотивувальної частини рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2005р., номери та дати спірних податкових повідомлень-рішень вказано правильно з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. І лише в резолютивній частині даного рішення місцевим господарським судом помилково вказано дату визнаного недійсним податкового повідомлення-рішення №  0001802340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8861,92 грн. 09.03.2005р. замість 06.12.2004р., що є опискою, яка може бути виправлена судом в порядку ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

            Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції прийняли законні та обґрунтовані судові рішення.

            Згідно з ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.      

            Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Відхилити касаційну скаргу Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції.

Рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2005 року у справі  № 29/136а  – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.Судді

(підпис)

Голубєва Г.К.                

(підпис)

Нечитайло О.М.                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

(підпис)                  

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного суду України                                                                                   К.В. Конюшко