Ухвала суду № 8640786, 17.03.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя І інстанції Ісаєнко Ю. А.

Суддя-доповідач Малашкевич С. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

«17» березня 2010 року справа № 2-а-10905/09/0570

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А.

суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.

при секретарі судового засідання Заверюхи Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача Користін А. Г., Більська І. В. за довір.

від відповідача Воробйова С. Г., Герасименко О. О. за довір.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького

окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року по адміністративній справі 2а-10905/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро - горілчаний завод -плюс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійними та скасування податкових повідомлень - рішень №17215/10/23-2130001422340/0, №17216/10/23-2130001432340 від 18.06.2009 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №17217/10/23-413/0002122343 від 18.06.2009р.

ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро - горілчаний завод -плюс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень №17215/10/23-2130001422340/0, №17216/10/23-2130001432340 від 18.06.2009 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №17217/10/23-413/0002122343 від 18.06.2009р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволені, а саме: в изнані недійсними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 18.06.2009 року №17215/10/23-2130001422340/0, №17216/10/23-2130001432340/0; визнано недійсним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.06.2009 року №17217/10/23-413/0002122343.

З постановою не погодився відповідач, направив апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга вмотивована порушенням судом норм матеріального права, зокрема п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ 15.12.04 р. № 637 та процесуального права: ст. ст. 69,79,86, п. 1 ст. 155, ст. 159 КАС України.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, проти чого заперечували представники позивача, які рішення суду вважають законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає останні необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню, з наступних мотивів.

Під час розгляду справи судом було встановлено наступне.

04.06.2009 року співробітниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро - горілчаний завод - плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08р., валютного та іншого законодавства з 01.01.08р. по 31.12.08р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складений акт перевірки № 3562/23-213/34776871 (далі «акт перевірки»).

18 червня 2009 року Начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення рішення: №17215/10/23-2130001422340/0, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення Донецькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро - горілчаний завод - плюс» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 129037,41 грн., у тому числі за основним платежем 101085,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27952,41 грн. та № №17216/10/23-2130001432340/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 176506,16 грн., у тому числі за основним платежем 117670,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58835,39 грн.

18 червня 2009 року Начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №17207/10/23-413/0002122343, яким на підставі вищезазначеного акту перевірки за виявлені порушення до Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро - горілчаний завод - плюс» застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 184810,60 грн.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про неправомірність прийнятих відповідачем рішень, з огляду на наступне.

Предметом спірного повідомлення - рішення 18.06.2009р №17215/10/23-2130001432340/0 є сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 129037,41 грн., у тому числі за основним платежем 101085,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27952,41 грн. за порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За висновками акту перевірки, податковим органом встановлено заниження позивачем валових витрат на загальну суму 521071,46 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року у сумі 149249,99 грн., за 3 квартал 2008 р. у сумі 10916,67 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 360904,80 грн. Таке завищення валових витрат виникло внаслідок невірного розрахунку звичайної ціни на отримані послуги від пов'язаної особи, що призвело до завищення валових витрат на 345738,14 грн. та внаслідок не підтвердження позивачем того, що придбання інформаційно - консультаційних послуг пов'язано з господарською діяльністю, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 175333,32 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано такі висновки безпідставними та недоведеними та правомірно не прийняв до уваги твердження відповідача щодо невірного розрахунку звичайних цін.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування податку на прибуток» визначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування податку на прибуток», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

За приписами пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що податковий орган визначав звичайну ціну на порівнянні умов договору комісії №К-15/10 від 15.10.08р. з ТОВ «ТД Альтера» (комісіонер), договору комісії №К-05/05 від 05.05.08р. з ТОВ «ХЛВЗ» (комітент) і договору субкомісії з ТОВ «ДА-ЛВ» (комітент) №СК-29/04 від 27.04.07р., але при цьому, в порушення пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування податку на прибуток», не зазначає та не надає доказів щодо ідентичності або однорідності комісійних послуг в рамках трьох перерахованих договорів. Виходячи із змісту перелічених договорів в розміри комісійних винагород комісіонерів входять у т.ч. компенсація їх витрат, повязаних з виконанням договору комісії. Ці показники різняться в залежності від обсягу таких витрат. Тому, комісійні винагороди не можуть бути ідентичними та визначаються сторонами за кожним договором окремо за усіма складовими.

З урахуванням вище викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що податковий орган не довів обставин, на яких ґрунтуються його висновки щодо завищення звичайних цін.

Щодо виявлених податковим органом фактів віднесення до складу валових витрат вартості придбаних інформаційно - консультаційних послуг, які, за висновками перевіряючи, не пов'язані з господарською діяльністю.

Матеріалами справи встановлено, що інформаційно консультаційні та інші послуги відповідно до договору від 20 квітня 2007 року №2 між Донецькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро - горілчаний завод - плюс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтера - Групп» (виконавець) були фактично надані, що підтверджується відповідними актами здачі - прийому робіт (надання послуг). Послуги, обумовлені договором, та інші дії сторін, передбачені таким договором, відповідно до його умов, надаються в цілях сприяння збільшенню замовником об'ємів продажів і розширення внутрішніх і зарубіжних ринків збуту, отримання замовником максимального прибутку, а також в цілях збільшення активів змовника, у тому числі і нематеріальних, поліпшення іміджу. Отже, метою отримання таких послуг є суто виробнича господарська діяльність позивача. Відповідач, як того вимагає ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності своїх висновків щодо використання позивачем наданих інформаційно консультаційних послуг не в цілях господарської діяльності.

За таких умов, слід вважати, що позивач правомірно включив вартість вказаних послуг до складу валових витрат у відповідних податкових періодах.

Предметом нарахування податкового повідомлення - рішення від 18.06.2009р №17216/10/23-2130001432340/0, є сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 176506,16 грн., у тому числі за основним платежем 117670,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58835,39 грн. за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказаними нормами Закону України «Про податок на додану вартість», визначається порядок обчислення податкового кредиту звітного періоду та встановлюється заборона включати до його складу суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Встановлені порушення оподаткування податком на додану вартість повязані з порушеннями при обчисленні валових витрат при оподаткуванні прибутку, про які йшлося вище. Зокрема, відповідач вважає, що при визначенні податкового кредиту жовтня, листопада, грудня 2008 року, позивачем необґрунтовано завищена сума податкового кредиту на загальну суму 68420,59 грн., у звязку з неврахуванням платником податку рівня звичайних цін при здійснені господарських операцій. При визначенні податкового кредиту травня, вересня, жовтня, грудня 2008 року позивачем, на думку відповідача віднесені суми ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, а саме у складі вартості інформаційно консультаційних послуг.

Про безпідставність і недоведеність висновків податкового органу з вказаних питань йшлося в цій постанові вище, при дослідженні обґрунтованості висновків в частині завищення валових витрат. За цих же підстав є необґрунтованими й висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що валові витрати і податковий кредит з податку на додану вартість позивачем за відповідними господарськими операціями розраховані та відображені правомірно, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що правомірність спірних податкових повідомлень - рішень не доведена податковим органом, тому їх слід визнати недійсними.

За рішенням від 18.06.2009р. №17217/10/23-413/0002122343 відповідача, позивачу нарахована сума штрафних санкцій у розмірі 184810,60 грн. яку застосовано за порушення п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України» затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04р. №637, на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» №436/95, в редакції від 11.05.99 р.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» №436/95, в редакції від 11.05.99 р., установлено, що у разі порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до порушників застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Пунктом 1.2 цього Положення визначено що касовий ордер це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Форма касових ордерів установлена Наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996р. №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій», який втратив чинність згідно з наказом Міністерства статистики України від 9 червня 2008 року N 186.

З виписки по особовому рахунку ДФ ТОВ «АЛГЗ-плюс» від 21.01.2008 р. наданої банком ТОВ КБ «Український фінансовий світ» вбачається, що сума у розмірі 36962,12 грн., яка на думку податкового органу не оприбуткована позивачем, була отримана останнім 21 січня 2008 по чеку ЛБ№6435161 для виплати заробітної плати за грудень 2007р. Зазначена сума була відображена позивачем в касовій книги на 2007 р. 21 січня 2008 р.

Посилання відповідача на обовязковість використання касових ордерів, саме як документів суворої звітності не ґрунтується на нормах «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 чи інших нормативно - правових актів, які регулюють відповідні питання.

Відповідно до п. 4.3 «Методичних рекомендацій щодо порядку проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання касової дисципліни, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів (послуг)», затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 23 квітня 2009 р. N 210, повнота та своєчасність оприбуткування готівкових коштів у касу, отриманих з рахунків підприємства в банку, встановлюються шляхом зустрічної та взаємної перевірки даних виписок банка з розрахункових рахунків підприємства, корінців чекових книжок, прибуткових касових ордерів та записів у касовій книзі. Для визначення, що отримані із банківських рахунків грошові кошти оприбутковані своєчасно і повністю, необхідно перевірити записи в журналі-ордері N 1 і касовій книзі з сумами на корінцях чекових книжок і у виписках банків.

Отже, за відсутності передбаченого законодавством обов'язку використання касових ордерів, саме як документів строгої звітності та фактичного оприбуткування позивачем суми готівки у розмірі 36762,12 грн., суд першої інстанції вірно встановив відсутність факту не оприбуткування Донецькою філією Товариства з обмеженою відповідальності «Артемівський лікеро - горілчаний завод - плюс» готівкових коштів у розмірі 36762,12 грн., та визнав недійсним спірне рішення відповідача.

Щодо процесуального порушення, на яке вказує апелянт, зокрема порушення адміністративної справи за позовом неюридичної особи філії позивача, слід зазначити, що таке порушення не призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки судом, під час розгляду справуи, позивач був замінений належним ТОВ «Артемівський лікеро - горілчаний завод -плюс».

За таких умов, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року у справі № 2-а-10905/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року у справі № 2-а-10905/09/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Ухвала у повному обсязі складена 22 березня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий С. А. Малашкевич

Судді І. В. Геращенко

Т. Г. Арабей