Ухвала суду № 864066, 19.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-31242/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

“19” квітня  2007 року                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Фадєєвої Н.М.,

Суддів:  Бим М.Є., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.

при секретарі:  Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача:  Менюка С.А., Грязнової Л.М., Даниленка С.І.,

відповідача: Шматка О.Ю., Кірієнко Т.П., Подзігун К.В., Ковтуненко І.М., Бедій Т.В., Варгіча В.С., Савицької Т.С.,  Шевчука О.М.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

на  постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року

 у справі  №  33/187

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Укрпластик»

до  Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання  недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва №0000372301/0 від 31.03.2005 року та доповненими вимогами про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001642301/0 і №0001652310/0 від 22.12.2005 року.

Постановою господарського суду м.Києва від 31 травня 2006 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва №0001652310/0 від 22.12.2005 року в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2002 року в сумі 124051 грн. та за жовтень 2002 року в сумі 188033 грн., в іншій частині позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в повному обсязі задовольнити позовні вимоги.

Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою на вищезазначену постанову  суду першої інстанції, в якій просив скасувати її в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001652301/0 від 22.12.2005 року на суму 517115,13 грн., та просив прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року постанову господарського суду м.Києва від 31 травня 2006 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю:

- визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000372301/0 від 31.03.2005 року; №0001642301/0 від 22.12.2005 року; №000165231/0 від 22.12.2005 року;

- апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва залишено без задоволення;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85,00 грн. судового збору та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- стягнуто з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва 42,50 грн. судового збору за перегляд постанови апеляційною інстанцією та 33900,00 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, мотивуючи це прийняттям її з порушеннями норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції повністю, також, відповідач просить прийняти нову постанову, якою відмовити повністю ВАТ «Укрпластик» в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається, на ту обставину, що судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми ч.1 ст.4 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків».

На підтвердження свого висновку відповідач вказує, що ч.1 ст.4 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» передбачається що суми податку на додану вартість, нараховані відповідно встановленого порядку, по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконання проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та використовують зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність. У випадку, що став об’єктом перевірки податкового органу, мали місце операції з придбання товарів, а не їх продажу. Тому, на думку відповідача, позивач, оформивши податкові векселі при ввезенні на митну територію України товарів, хоч і призначених для використання у діяльності технопарку та виконання інноваційного проекту, однак від оподаткування ПДВ не звільнених, повинен був відобразити векселі у загальних деклараціях з ПДВ у складі податкових зобов’язань, а не зараховувати ПДВ на спеціальні рахунки  по технопарку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів  дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивач є учасником технологічного парку «Інститут монокристалів» та виконавцем проекту «Розробка цілісного циклу ресурсо-, енергозберігаючих екологічно чистих технологій та створення інноваційно-виробничого комплексу переробки полімерів потужністю 50 тис.т/рік».

Податковим органом було проведено планову документальну перевірку позивача на предмет дотримання податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено акт №1229/23-00203588 від 30.03.2005 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372301/0 від 31.03.2005 року про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 1710795,00 грн..

За результатами позапланової  виїзної перевірки достовірності висновків акта перевірки ВАТ «Укрпластик» від 30.03.2005 року складено акт від 09.12.2005 року №6570/23-00203558, яким донарахування ПДВ  за попереднім актом не підтверджені, однак вказано на порушення позивачем п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч.1 ст.4 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків». На підставі вказаного акту податковими повідомленнями-рішеннями №0001642301/0 та №0001652310/0 від 22.12.2005 року позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування на 2122995,00 грн. та визначено податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 9744945,00 грн..

Згідно ст.6 ч.1. Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», сировина, матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші товари (крім підакцизних товарів, за винятком товарів згідно з кодами ТН ЗЕД 852110310, 852110390, 852810), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають технічним характеристикам та міжнародним стандартам, при ввезенні в Україну для використання технологічними парками, їх учасниками, дочірніми та спільними підприємствами при виконанні у встановленому цим Законом порядку інвестиційних та інноваційних проектів звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, відповідачем не заперечується, що сировина та матеріали, що імпортовані позивачем були використані на виконання інноваційних проектів технологічного парку.

Крім того, на підставі ст.72 КАС України, апеляційним судом при постановленні рішення по даній справі  враховано судові рішення, що набули законної сили і якими встановлено що оплати, проведені при закупівлі сировини, в тому числі і оплати, здійснені за допомогою векселів з квітня 2002 року по серпень 2004 року відображені позивачем у податковій звітності відповідно до вимог чинного законодавства, а відображення векселів в період з вересня по грудень  в загальній податковій декларації не відповідає вимогам Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків».

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», в тому числі технопарку «Інститут монокристалів» - технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства, яким надаються пільги згідно з частинами першою і другою цієї статті, забезпечують ведення окремого бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів, відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що ВАТ «Укрпластик» здійснював діяльність щодо виконання інноваційного проекту в межах законодавства України і вважає правомірним задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якомуповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду апеляційної інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва – залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року – залишити без змін.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2007 року про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року – скасувати.

   Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Судді      (підписи)

З оригіналом згідно:

                  Суддя

Вищого адміністративного суду

    України                                                                                                   Н.Є.Маринчак