Ухвала суду № 864033, 10.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“10” квітня 2007 р. Справа №11/257/06-АП

к/с № К-29857/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайко А.І.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача:Генеральної прокуратури України - Чубенко В.В.,

ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя не зявились

відповідачів: 1) ТОВ ВКП «Азот» - Коваленко О.М., Вельможко О.О.

2) ПП «Запорізька фірма «АЗОЦМ» -не зявились

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Азот»

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року

у справі№ 11/257/06-АП

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя

доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Азот», Приватного підприємства «Запорізька фірма «АЗОЦМ»

провизнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2006 року Прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсними господарських зобовязань між Приватним підприємством «Запорізька фірма «АЗОЦМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Азот».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.05.2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Господарський суд Запорізької області мотивував свою постанову тим, що не є підставою для задоволення даного позову - визнання судом недійсними установчих документів ПП «Запорізька фірма «АЗОЦМ» до моменту виключення його з державного реєстру, а також не підтверджено прямий умисел приховати отримані від спірної угоди грошові кошти від оподаткування та отримання надмірного прибутку при укладанні спірної угоди.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року постанову Господарського суду Запорізької області від 23.05.2006 року скасовано та задоволено позов.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що умисел на вчинення спірних господарських зобовязань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства був наявний у ПП «Запорізька фірма «АЗОЦМ», оскільки державна реєстрація вказаної юридичної особи була здійснена на підставну особу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ ВКП «Азот» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року та залишити в силі постанову Господарського суду Запорізької області від 23.05.2006 року по справі №11/257/06-АП, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року без змін, вказуючи, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята у відповідності до діючого законодавства.

Представники ТОВ ВКП «Азот» в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції по даній справі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки ТОВ ВКП «Азот» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Запорізька фірма «АЗОЦМ» податковою інспекцією складено акт від 20.01.2006 р. №5/23-07/13617819. В даному акті вказано, що між відповідачами по справі були укладені усні господарські зобовязання на загальну суму 40418,87 грн. за період з 26.03.2004 року по 06.08.2004 року, оформлені податковими накладними, згідно з якими ТОВ ВКП «Азот» отримало від ПП «Запорізька фірма «АЗОЦМ» товарно-матеріальні цінності на суму 35419, 83 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2005 року № 2-4275/05 визнано недійсними з моменту державної реєстрації з 31.10.2003 року установчі документи ПП «Запорізька фірма «АЗОЦМ». Рішення набрало законної сили 05.12.2005 року.

Відповідно до вимог ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність з 1 січня 2004 року, якщо угода укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, то вона є недійсною.

Цивільний кодекс України, який набрав чинність 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобовязання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В статті 208 Господарського кодексу України зазначено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, висновок суду першої інстанції про недоведеність податковою інспекцією того, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зроблений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Отже, постанова Господарського суду Запорізької області від 23.05.2006 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дав правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції скасовує постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року та залишає в силі постанову Господарського суду Запорізької області від 23.05.2006 року по справі №11/257/06-АП.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Азот» задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року скасувати та залишити без змін постанову Господарського суду Запорізької області від 23.05.2006 року.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.03.2007 року в частині зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року скасувати.

Справу № 11/257/06-АП повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Голубєва Г.К.