Рішення № 86340814, 10.12.2019, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2805/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Дубовік О. М.,

за участю секретаря судового засідання Яцюрук С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське", третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що наказом від 27 вересня 2019 року його було звільнено з посади начальника складу (паливно-мастильних матеріалів) у СТОВ "Ліщинське" на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Позивач зауважив, що йому всупереч вимогам закону не було запропоновано іншої роботи. Крім того, ним були передані товаро-матеріальні цінності новому завідувачу складу ОСОБА_3 , тобто, на його думку, зміни в організації були зведені до звільнення одного працівника та прийому іншого.

У зв`язку з наведеним, позивач просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, поновити його на посаді начальника складу (паливно-мастильних матеріалів) в СТОВ "Ліщинське".

СТОВ "Ліщинське" подало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні. В обгрунтування відзиву відповідачем, зокрема, зазначено, що посада, на якій працював позивач дійсно скорочена; ОСОБА_3 не є новим начальником складу та працює на посаді оператора заправних станцій, а інші посади згідно зі штатним розписом зайняті (а.с. 36-39).

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та, поміж іншого, зазначив, що, на його думку, його звільнення відбулося незаконно, оскільки на посаді, яку він займав, наразі працює інша особа, а саме ОСОБА_3 , на підтвердження чого покликався на акт передачі ним останній матеріальних цінностей, в якому зазначено, що вони були передані новому завідувачу складу.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю. Стосовно того, що в акті передачі зазначено, що ОСОБА_3 є новим завідувачем складу є помилкою.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , директор СТОВ "Ліщинське", підтримав представника відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Наказом керівника СТОВ "Ліщинське" від 11 квітня 2019 року № 42-к позивача було прийнято на роботу з 12 квітня 2019 року на посаду начальника складу (паливно-мастильних матеріалів) (а.с. 10).

Наказом генерального директора СТОВ "Ліщинське" від 26 липня 2019 року № 11 од було внесено зміни до штатного розпису товариства з 27 вересня 2019 року, скоротивши 0,1 штатну одиницю начальника складу (паливно-мастильних матеріалів) (а.с. 50).

26 липня ОСОБА_1 був попереджений про скорочення штату працівників (а.с. 51).

Наказом керівника СТОВ "Ліщинське" № 53-к - СЛ00000010 від 27 вересня 2019 року позивача було звільнено з посади начальника складу (паливно-мастильних матеріалів) на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням чисельності штату працівників (а.с. 9).

Як убачається зі штатного розпису СТОВ "Ліщинське", посада начальника складу (паливно-мастильних матеріалів) з нього дійсно була виключена (а.с. 56, 58).

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП).

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (реч. 1 ч. 2 ст. 2 КЗпП).

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд вважає за потрібне зауважити про хибність тверджень позивача стосовно того, що скорочення посади, яку він займав, не відбулося, обгрунтованих тим, що в акті приймання-передачі матеріальних цінностей зазначено, що вони передавалися позивачем новому завідувачу складу ОСОБА_3 (а.с. 13).

Зазначений документ в розумінні ч. 2 ст. 78 ЦПК України не може бути допустимим доказом того, що гр. ОСОБА_3 є новим завідувачем складу, та є лише підтвердженням передачі їй певних цінностей.

Крім того, згідно з довідкою СТОВ "Ліщинське" від 09 грудня 2019 року № 175 ОСОБА_3 працює на посаді оператора заправних станцій на 0,1 ставки за сумісництвом (а.с. 60). Як убачається зі штатного розпису СТОВ "Ліщинське" зазначена посада була у ньому як до звільнення позивача так і після.

З огляду на наведене, враховуючи той факт, що позивач був завчасно (за два місяці) попереджений про скорочення штату працівників (а.с. 12), з огляду на відсутність відомостей про наявність інших вакантних посад у СТОВ "Ліщинське" станом на момент звільнення позивача, суд вважає недоведеним порушення відповідачем вимог трудового законодавства під час звільнення позивача, у зв`язку з чим вважає за потрібне відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов просив стягнути з позивача понесені судові витрати, однак всупереч ст. 81 ЦПК України не надав жодних доказів на підтвердження понесення судових витрат, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості здійснити їхній розподіл.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89 ЦПК України, ст. 40 КЗпП, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське", третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 грудня 2019 року.

Суддя О. М. Дубовік