Рішення № 86314234, 02.12.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6526/19

(2/199/3083/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2019 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Спаї В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Перетятько А.В.,

за участі представника відповідача -1 – адвоката Бутенка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) посилаючись на те, що 10.07.2012 р. між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №910.16262, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 81116,07 грн., у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу BYD F3, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань між позичальником та позивачем було укладено договір застави вказаного транспортного засобу, який належав позичальнику на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, проте, позивачу стало відомо, що всупереч вищезазначеному та без письмової згоди позивача Заставодавцем було відчужено предмет застави, актуальним власником якого є ОСОБА_2 (відповідач-2)із номерним знаком НОМЕР_3 .

При зверненні до суду із вказаним позовом позивач зазначає, що станом на дату подання цієї заяви позичальник не виконує зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду, останній платіж (зарахування по кредитному договору) позичальником було здійснено ще 20.08.2014 та станом на 14.06.2019 його заборгованість становить 193979,95 грн., з яких 31176,18 грн. – прострочений борг, 27255,78 грн. – прострочені проценти; 61,29 грн. – строкові проценти; 131532,64 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 3954,06 грн. – інші штрафні санкції.

Предмет позову становлять наступні вимоги:

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором №910.16262 в сумі 193979,95 грн., з яких 31176,18 грн. – прострочений борг, 27255,78 грн. – прострочені проценти; 61,29 грн. – строкові проценти; 131532,64 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 3954,06 грн. – інші штрафні санкції.

-вилучити у ОСОБА_2 , транспортний засіб, який є предметом застави, а саме: автомобіль BYD F3, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 , актуальний державний номерний знак НОМЕР_3 , та передати Акціонерному товариству «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819), адреса реєстрації: м. Львів, вул. Валова, буд. 11, на період до його реалізації;

-в рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) за кредитним договором № №910.16262, укладеним між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 в сумі 193979,95 грн., звернути стягнення на предмет застави, який належить відповідачу, а саме: автомобіль BYD F3, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 , актуальний державний номерний знак НОМЕР_3 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів.

У судове засідання позивач не з`явився та в особі представника надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, повідомив також про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач-2 не скористався правом брати участь в судових засіданнях.

Відповідач-1 не скористався правом брати участь в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення; представник позивача в окремо поданій заяві просив розглядати справу у його відсутність, відмовити в задоволенні позовних вимог, застосувавши до них строки позовної давності .

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою суду від 20.08.2019 р. за клопотання представника позивача витребувано з Головного сервісного центру МВС України (04071, м. Київ, вул. Лук`янівська, 62) наступні докази:

інформацію про актуального власника транспортного засобу марки BYD, моделі F3, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , актуальний номерний знак НОМЕР_3 , а саме: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП, місце проживання/реєстрації;

інформацію про актуальний державний номерний знак (реєстраційний номер), виданий на транспортний засіб марки BYD, моделі F3, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ;

інформацію про історію зміни власників транспортного засобу марки BYD, моделі F3, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , актуальний номерний знак НОМЕР_3 ;

-ухвалою суду від 02.12.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача-1 про зобов`язання позивача подати оригінальні примірники кредитного договору з додатками та договір застави транспортного засобу.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих суду у порядку ст.ст. 77-80 ЦПК України, 10.07.2012 між позивачем та ОСОБА_1 (відповідач-1) було укладено кредитний договір №910.16262, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 81116,07 грн., у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу BYD F3, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.12-13).

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань між позичальником ( ОСОБА_1 ) та позивачем було укладено договір застави вказаного транспортного засобу BYD F3, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав позичальнику на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 26-29).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14.06.2019 р. складає 193979,95 грн., з яких 31176,18 грн. – прострочений борг, 27255,78 грн. – прострочені проценти; 61,29 грн. – строкові проценти; 131532,64 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 3954,06 грн. – інші штрафні санкції (а.с.47).

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з договірних правовідносин (кредитного договору та договору застави транспортного засобу).

Суд, дослідивши докази, надані у порядку ст.ст. 76 – 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Договором застави (п.1 параграфу 2, п.1 параграфу 5) передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави.

Відповідно до п. 2 параграфу 2 договору застави, відчуження, заміна, обтяження предмету застави будь-яким зобов`язанням здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя.

Відповідальність позичальника за порушення грошового зобов`язання у вигляді пені передбачена законом (ст.549-552, 1050 ЦК України) та умовами кредитного договору (п.п.1-3 параграфу 9).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт отримання ОСОБА_1 у вказаному в кредитному договорі розмірі підтверджується меморіальними ордерами від 11.07.2012 року (а.с. 24, 25).

Втім, позичальник свої зобов`язання по поверненню кредиту перед банком не виконав.

Крім того, за судового розгляду встановлено, що заставодавець ОСОБА_1 без письмової згоди банку (позивача), за наявності зареєстрованого обтяження на предмет застави (а.с.31-32), здійснив відчуження транспортного засобу BYD F3, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 та з 02.02.2016 актуальним власником даного транспортного засобу є відповідач ОСОБА_2 , якій видано новий реєстраційний номерний номер НОМЕР_3 , що стверджується листом-повідомленням Головного сервісного центру МВС України за вих. №31/19762 від 30.09.2019 (а.с.79-80).

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Отже, враховуючи наведені вище норми матеріального закону й те, що вказаний предмет застави було відчужено заставодавцем в порушенням умов договору застави (п.2 параграфу 2) без письмової згоди заставодержателя та за наявності зареєстрованого обтяження на предмет застави, на нового власника транспортного засобу - відповідача ОСОБА_3 поширюються умови договору застави про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у п. 92 своєї постанови від 28.03.2018 (справа №444/9519/12 провадження №14-10цс18) вказала, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами кредитного договору відповідач ОСОБА_1 мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 10 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (3 роки), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу, а тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Позивач звернувся до суду через засоби поштового зв`язку з позовом 07 серпня 2019 року (згідно штампу вхідної кореспонденції суду), суду не представляється можливими встановити дату відправлення позову поштою, оскільки з відбитку штампу не вбачається дати (а.с.53).

Як зазначається позивачем ОСОБА_1 здійснив останній щомісячний платіж 20 серпня 2014 року.

Згідно Додатку №1 до кредитного договору №910.16262 від 10.07.2012 наступний щомісячний платіж ОСОБА_1 повинен був здійснити 10.09.2014.

Відтак, суд приходить до висновку про сплив позовної давності за вимогами позивача, включно і з вимогою за процентами.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Суд встановив факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.11 своєї постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснив судам, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності, в межах якого, відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позивач мав право звернутися до суду із вимогами сплинув.

За таких обставин, беручи до уваги, що права позивача порушені, усунути ці порушення шляхом стягнення заборгованості, вилучення предмета застави та звернення стягнення на предмет застави неможливо, у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280 - 282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовити повністю.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.

Дата складення повного судового рішення 12.12.2019.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї

02.12.2019