Рішення № 86298670, 11.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6292/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 20 жовтня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати бездіяльність Одеської міської ради щодо розгляду клопотання ЗВ-390002 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки – протиправною;

- зобов`язати Одеську міську раду надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:35:001:0008 для « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га., за адресою: АДРЕСА_1 Одеса АДРЕСА_2 набережна 13 станція АДРЕСА_3 Фонтану;

- стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що 17 вересня 2019 року звернувся до Одеської міської ради з клопотанням №ЗВ-930002 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:35:001:0008 для « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га., за адресою: АДРЕСА_1 Одеса АДРЕСА_4 станція АДРЕСА_3 . Зазначене клопотання було отримане відповідачем 19 вересня 2019 року, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру поштових відправлень розміщеного на офіційному сайті Укрпошти. Позивач наголошує на тому, що на день подання даного адміністративного позову, жодної відповіді від відповідача він не отримував та жодного рішення за результатом розгляду його клопотання відповідачем не приймалось. Таким чином, позивач вважає, що протиправна бездіяльність відповідача порушує його право на безоплатне отримання земельної ділянки.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Одеська міська рада заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , вважає її безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. Відповідач посилається на те, що листом від 08 листопада 2019 року Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради, було повідомлено позивача про те, що згідно з генеральним планом м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради №6489-VI від 25.03.2015 року, земельна ділянка із кадастровим номером 5110136900:35:001:0008 зазначена як озеленена територія загального користування. Відповідно до плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1316-VІІ від 19.10.2016 року, зазначена земельна ділянка розташована в межах зони установ відпочинку та туризму - КВТ, яка призначена для розміщення пансіонатів, курортних готелів, туристичних баз, оздоровчих таборів, кемпінгів, об`єктів обслуговування, ландшафтних парків. Відповідач також зазначає, що вказана інформація також була надана ОСОБА_1 Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 04 листопада 2019 року на відповідний запит позивача від 03 жовтня 2019 року. Відповідач також наголошує на тому, що листом за №01-26/1459.1459/2 від 17.10.2019 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив заявника про те, що з метою встановлення відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації Департаментом направлено запит до департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради і на підставі отриманої від останнього інформації вже буде підготовлено відповідний проект рішення Одеської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи про його відмову. Таким чином, відповідач вважає, що запит ОСОБА_1 було розглянуто компетентним виконавчим органом міської ради у встановлений законом строк та відповідно до повноважень, визначених нормами чинного законодавства, що повністю спростовує доводи позивача щодо наявності протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах, які виникли між ОСОБА_1 та Одеською міською радою і є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 18 листопада 2019 року.

26 листопада 2019 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву Одеської міської ради (вхід. №43073/19 від 18.11.2019 року).

Ухвалою суду від 26 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника Одеської міської ради про об`єднання в одне провадження адміністративних справи №420/6292/19 та №420/6327/19.

26 листопада 2019 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом відмовлено в задоволенні клопотання Одеської міської ради про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Департамент комунальної власності Одеської міської ради (вхід. №44437/19 від 26.11.2019 року).

09 грудня 2019 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи відповідь на відзив ОСОБА_1 (вхід. №44565/19 від 27.11.2019 року) та заперечення на відповідь на відзив Одеської міської ради (вхід. №46044/19 від 05.12.2019 року).

В судове засідання, яке було призначене на 10 грудня 2019 року сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутністю в порядку письмового провадження (від 10.12.2019 року вхід. №46698/19 та вхід. №46697/19).

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч.9 ст.205 КАС України, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

17 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради з клопотанням ЗВ – 930002, в якому керуючись статтями 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України просить надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га. (кадастровий номер 5110136900:35:001:0008), яка розташована на території Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, а саме: Одеська область, м. Одеса, набережна 13 станція Великого Фонтану (а.с.17).

До клопотання ЗВ – 930002 від 17 вересня 2019 року позивачем надано: бажане місце розташування земельної ділянки; скріншоти фрагментів Генерального плану м. Одеси на трьох сторінках; копія паспорту ОСОБА_1 та ІПН (а.с.21-27).

Вищевказане клопотання було отримано Одеською міською радою 19 вересня 2019 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти (6504903294957) та штампом вхідної кореспонденції на клопотанні №34-Л-6329/2 від 19.09.2019 року (а.с.20, 62).

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради з заявою, в якій виклав прохання надати інформацію стосовно питання відповідності місця розташування земельної ділянки (для « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га. (кадастровий номер 5110136900:35:001:0008), яка розташована на території Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, а саме: Одеська область, м. Одеса, набережна, 13 ст. Великого Фонтану вимогам законів, нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації та/або наявності або відсутності інших підстав які б перешкоджали відповідно до вимог статей 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України наданню дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність вищезгаданої земельної ділянки (а.с.71).

Лист від 03 жовтня 2019 року було отримано Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 08 жовтня 2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за №01-13/296/о.

Листом за №01-26/1459,1459/2 від 17 жовтня 2019 року, Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив позивача, що Департаментом направлено запит до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради для розгляду на відповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. На підставі отриманої інформації Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради Департаментом буде підготовлено відповідний проект рішення Одеської міської ради (а.с.69).

Лист за №01-26/1459,1459/2 від 17 жовтня 2019 року був направлений Департаментом комунальної власності Одеської міської ради Лакотошу Д ОСОБА_2 В. за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстром відправлень листів без повідомлень за 18.10.2019 року (а.с.167).

Листом за №01-13/296/о-193 пр від 04 листопада 2019 року, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомив позивача, що згідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради №1316-VII від 19.10.2016 року, земельна ділянка, що запитується, розташована в курортній зоні КВТ (зона установ відпочинку та туризму), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів. Розташування земельних ділянок з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в зоні КВТ не передбачено та не відповідає затвердженій містобудівній документації (а.с.72).

08 листопада 2019 року Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради листом за №01-11/4711 повідомив директора юридичного департаменту Одеської міської ради Поповську І.П. про те, що рішення про розробку детального плану території, у межі якої входить земельна ділянка за адресою: набережна АДРЕСА_2 13 ст. АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5110136900:35:001:0008), Одеською міською радою не приймалося (а.с.70).

Листом за №01-13/5430 від 01 листопада 2019 року, Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив в.о. директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради Шайденка М.О. про те, що Департаментом комунальної власності ОМР підготовлено проект рішення Одеської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі» для розгляду та прийняття остаточного рішення на черговій сесії Одеської міської ради, у зв`язку з чим адресатом направляються матеріали для розгляду на відповідність місця розташування об`єктів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а.с.78-79).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді його клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землевідводу, що порушує його право на безоплатне отримання земельної ділянки, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Згідно статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25.10.2001 року (далі – ЗК України).

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно п. «б» ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст.12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до Регламенту Одеської міської ради, затвердженої рішення Одеської міської ради №1-VII від 11.11.2015 року (далі - Регламент), Одеська міська рада – представницький орган місцевого самоврядування.

Згідно п.1.1. Регламенту, Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду міста Одеси та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України.

З аналізу викладених норм вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою або відмова у його наданні приймається міською радою шляхом прийняття такого рішення на пленарному засіданні сесії, що також було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Частиною 1 ст.118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності.

Згідно ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з частиною 3 статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року по справі №813/4498/16.

Як було встановлено судом, позивач 17 вересня 2019 року звернувся до Одеської міської ради з клопотанням ЗВ-930002, в якому просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки. Зазначене клопотання було отримане Одеською міською радою 19 вересня 2019 року та зареєстроване за №34-Л-6329/2, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.61, 62) та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

В подальшому Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом за №01-26/1459,1459/2 від 17 жовтня 2019 року повідомив позивача, що Департаментом направлено запит до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради для розгляду на відповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. На підставі отриманої інформації Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради Департаментом буде підготовлено відповідний проект рішення Одеської міської ради (а.с.69).

При цьому, лист за №01-26/1459,1459/2 від 17 жовтня 2019 року був направлений Департаментом комунальної власності Одеської міської ради Лакотошу Д.В. за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується реєстром відправлень листів без повідомлень за 18.10.2019 року (а.с.167), проте, будь-яких доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 зазначеного листа, на час розгляду справи, відповідачем не надано. До того ж, в судовому засіданні позивач підтвердив, що лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №01-26/1459,1459/2 від 17 жовтня 2019 року не отримував.

Суд наголошує на тому, що крім зазначених у рішенні суду листів, станом на час розгляду даної справи будь-якого рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні відповідачем не надано, відносно чого, представник відповідача а ні в судовому засіданні, а ні у відзиві на позовну заяву, а ні в запереченнях на відповідь на відзив, не заперечував.

При цьому, відсутність належним чином оформленого рішення Одеської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Одеської міської ради щодо розгляду клопотання ЗВ-390002 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки – протиправною, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Одеську міську раду надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:35:001:0008 для « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га., за адресою: Одеська область, м АДРЕСА_7 Одеса АДРЕСА_4 станція АДРЕСА_3 Фонтану суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 року у справі №0640/4248/18, від 14.08.2019 року у справі №0640/4434/18, від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17.

Суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте, як було встановлено судом, Одеською міською радою допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у відсутності дій суб`єкта владних повноважень щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові по справі №815/6094/17 від 25 вересня 2019 року.

Так, на етапі, коли особа у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у якому вказала бажане місце розташування земельної ділянки і додала відповідні графічні матеріали, єдиним можливим законним варіантом поведінки суб`єкта владних повноважень є прийняття рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації, або ж, у разі наявності вичерпних підстав, встановлених цією ж статтею, – прийняття рішення про відмову у наданні запитуваного дозволу.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Одеську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 ЗВ-930002 від 17 вересня 2019 року, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га., за адресою: АДРЕСА_1 , м АДРЕСА_7 Одеса АДРЕСА_4 станція АДРЕСА_3 .

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на часткове задоволення позову та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача у загальній сумі 1536 грн. 80 коп., сплачені згідно з квитанцією №ПН2648 від 24 жовтня 2019 року, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 19, 77, 139, 143, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо розгляду клопотання ЗВ-390002 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки.

Зобов`язати Одеську міську раду, враховуючи висновки суду, розглянути клопотання ОСОБА_1 ЗВ-930002 від 17 вересня 2019 року, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га., за адресою: АДРЕСА_1 Одеса АДРЕСА_4 станція АДРЕСА_3 Фонтану з урахуванням документів наданих до зазначеного клопотання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.