Рішення № 86194393, 06.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10848/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання дій та невиконання рішення неправомірними, зобов`язання надати дозвіл,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської міської ради у якому просив:

- визнати дії Житомирської міської ради щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 у справі №296/7660/17 неправомірними;

- скасувати рішення сорок дев`ятої сесії сьомого скликання №1517 від 20.06.2019 "Про надання дозволу громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- зобов`язати Житомирську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В обґрунтування позову вказує, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 Житомирською міською радою винесено рішення сорок дев`ятої сесії сьомого скликання №1517 від 20.06.2019 «Про надання дозволу громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу у розробленні проекту землеустрою щодо відведення проектів землеустрою у власність (не сформовані земельні ділянки, на яких відсутні об`єкти нерухомого майна), взагалі без будь-якого обґрунтування відмови.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 28.10.2019.

Копію ухвали відповідач отримав 09.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24).

У судове засідання прибув позивач та представник позивача (Товянська Ірина Олегівна, Свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №606, видане 24.11.2011).

Представник відповідача до суду не прибув. Про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений вчасно та належним чином. Після судового засідання на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача (вх. №24902/19, час 10:12 ) про відкладення розгляду адміністративної справи. Розгляд адміністративної справи відкладено на 07.11.2019.

Ухвалою суду від 28.10.2019 витребувано у Житомирської міської ради належним чином завірену копію повного тексту рішення Житомирської міської ради сорок дев`ятої сесії сьомого скликання №1517 від 20.06.2019. Зобов`язано Житомирську міську раду надати витребувані судом докази у термін до 06 листопада 2019 року.

Відділом документального забезпечення суду 05.11.2019 зареєстровано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що згідно з інформацією щодо розгляду клопотань сімей загиблих учасників АТО, військовослужбовців, які отримали поранення беручи участь в АТО та громадян учасників АТО, учасників бойових дій, які надійшли до Житомирської міської ради про виділення земельних ділянок - загальна кількість поданих заяв про виділення земельних ділянок під будівництво за період з 07.07.2014 по 14.09.2017 складає 2622. Відповідно до Додатку 3 Списку громадян, учасників АТО та учасників бойових дій, які звернулись із заявою на ім`я міського голови стосовно виділення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 в черзі під номером 243. Пунктом 3 Додатку 2 оскаржуваного рішення № 690 від 05.07.2017 ОСОБА_1 було відмовлено робочою групою та запропоновано надати земельну ділянку іншим учасникам АТО згідно визначених пріоритетів та черговості поданих заяв. Отже, міська рада своїм рішенням, яке є обов`язковим до виконання на відповідній території, визначила пріоритетність та першочерговість надання земельних ділянок, а саме: сім`ям військовослужбовців, які загинули в ході АТО, інвалідам, учасникам АТО та учасникам бойових дій. В свою чергу хочу зазначити, що Позивача ніхто не позбавляв права звернутись повторно з заявою. Всі ці та інші обставини також викладені в поясненнях по справі №296/7660/17.

На виконання вимог ухвали суду від 28.10.2019, відповідач надав до суду (вх. №25679/19 від 05.11.2019) клопотання про долучення копії рішення Житомирської міської ради №1517 від 20.06.2019.

У судове засідання, призначене на 07.11.2019 прибув позивач, представник позивача (Товянська Ірина Олегівна, Свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №606, видане 24.11.2011) та представник відповідача. Розгляд справи відкладено на 28.11.2019 для надання часу позивачу для ознайомлення з відзивом.

До суду 28.11.2019 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. До клопотання додано копію витягу з Розпорядження міського голови від 14.11.2019 та копія інформації стосовно розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.11.2019.

Позивач прибув до суду 28.11.2019 та подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження та відповідь на відзив.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд подальший розгляд справи здійснює в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , що видане 07.04.2015, копія якого міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с. 4)

З матеріалів адміністративної справи вбачається та відповідачем не заперечується, що 16.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Житомирська міська рада рішенням №690 від 05.07.2017 відмовила ОСОБА_1 в наданні дозволу, з посиланням на рекомендації робочої групи з розгляду клопотань громадян, які приймали участь у АТО по врегулюванню кризової ситуації в України в протоколі № 25 від 12.01.2017 про відмову та пропозицію надати земельну ділянку іншим учасникам АТО згідно пріоритетів та черговості поданих заяв.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року у справі №296/7660/17: визнано протиправним та скасувати пункт 2 рішення 23 сесії 7 скликання Житомирської міської ради № 690 від 05.07.2017 "Про надання дозволу громадянам, які мають пільги відповідно до вимог чинного законодавства на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до його заяви від 16.12.2016.; зобов`язано Житомирську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,010 га за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, у порядку та відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням викладених в даному рішенні висновків.

Рішення суду від 16 листопада 2018 року у справі №296/7660/17 набрало законної сили 18 грудня 2018 року.

На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2018, Житомирською міською радою прийнято рішення сорок дев`ятої сесії сьомого скликання №1517 від 20.06.2019 «Про надання дозволу громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Витяг з рішення №1517 від 20.06.2019 було направлено ОСОБА_1 .. У витягу вказано: Вирішила: 3. Відмовити у наданні дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (не сформовані - вільні земельні ділянки, на яких відсутні об`єкти нерухомого майна) згідно з додатком 3. У Додатку 3 до рішення Житомирської міської ради 20.06.2019 №1517 вказано підставу, згідно якої надається земельна ділянка: заява від 16.12.2016 №14178, ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України, рішення Житомирського окружного адміністративного суд від 16.11.2018 (а.с. 21 та на звороті).

Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та такою, що порушує його права та законні інтереси, а тому за їх захистом звернувся до суду.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України, від 21.05.1997, № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон).

Частиною 1 ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Сторонами визнається, що відповідно до положень ст.122 ЗК України, саме до повноважень Житомирської міської ради віднесено вирішення питання про передачу земельних ділянок у власність або у користування саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Частиною 6. ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідачем визнається, що ОСОБА_1 подав до Житомирської міської ради заяву від 16.12.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,010 га за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.12.2016, у рішенні №1517 від 20.06.2019, відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова норма закріплена в частині сьомій статті 123 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що у частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

На вимогу суду, відповідачем надано копію оскаржуваного рішення та додатки до нього (а.с. 46-51)

Судом досліджено наданий Додаток 3 до рішення Житомирської міської ради №1517 від 20.06.2019, "Список громадян, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (не сформовані - вільні земельні ділянки, на яких відсутні об`єкти нерухомого майна)" та встановлено, що у колонці "Прізвище, ім`я та по-батькові землекористувача" вказано - ОСОБА_1 ; "орієнтовна площа" - 0,100 га, "Цільове призначення земельної ділянки, код КВЦПЗ" - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка (02.01); "Підставу, згідно якої надається земельна ділянка" вказано - заява від 16.12.2016 №14178, ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України, рішення Житомирського окружного адміністративного суд від 16.11.2018" (а.с. 50).

Отже, в оскаржуваному рішенні відповідача не наведені жодні з підстав для відмови, що визначені статтями 118 та 123 ЗК України.

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №723/206/16-а (касаційне провадження №К/9901/6409/18) висловив позицію, що виходячи з аналізу норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. При цьому, рішення з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні має приймати орган місцевого самоврядування до повноважень якого віднесено розгляд цього питання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, рішення Житомирської міської ради №1517 від 20.06.2019 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд є протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог ст. 118 та ст. 123 ЗК України, а тому підлягає скасуванню.

Щодо твердження представника відповідача, що викладене у відзиві про те, що пунктом 3 Додатку 2 оскаржуваного рішення ОСОБА_1 було відмовлено робочою групою та запропоновано надати земельну ділянку іншим учасникам АТО згідно визначених пріоритетів та черговості поданих заяв.

Суд звертає увагу на те, що у разі подання особою, яка має на це право, заяви з клопотанням або вимогою про вчинення на її користь будь-яких дій, які суб`єкт владних повноважень повинен розглянути/вирішити/вчинити у певний спосіб, а суб`єкт владних повноважень вважає вказані вимоги заявника такими, що задоволенню не підлягають, він повинен навести чіткі, визначені законодавством підстави для відмови у прийнятті рішення. У даному випадку стаття 118 Земельного кодексу України не ставить право громадян на отримання рішення з приводу виділення земельної ділянки у залежність від черговості, яка запроваджена рішеннями місцевої влади.

Окрім того, суд зазначає, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони не зазначені (не наведені) в оскаржуваній відмові.

Щодо позовної вимоги у якій позивач просить суд зобов`язати Житомирську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Представник відповідача у відзиві вказує, що суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За змістом статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.267 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирської міської ради щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,1га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Скасувати рішення сорок дев`ятої сесії сьомого скликання №1517 від 20.06.2019 "Про надання дозволу громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,1га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Зобов`язати Житомирську міську раду (майдан ім. С. П. Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 04053625) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук