Рішення № 86194390, 09.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10286/19

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Головне управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 27484,35 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 рахується податковий борг з єдиного податку третьої групи на загальну суму 27484,35 гривень, з них: 27084,35 грн. - основний платіж та 400,00 грн. - пеня. У зв`язку з тим, що вказана заборгованість ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/10286/19 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі 23 жовтня 2019 року було надіслано на адресу місцезнаходження Головного управління ДФС у Житомирській області, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також ОСОБА_1 , на адресу, що зазначена в позовній заяві та у реєстраційних даних позивача в АІС "Податковий блок".

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивач отримав 23.09.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.19).

Водночас, рекомендований лист з ухвалою про відкриття провадження у справі, що направлявся на адресу відповідача, повернувся до суду з відміткою відділення поштового зв`язку, що причиною повернення є "Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 адміністративну справу №240/10286/19 призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 31 жовтня 2019 року.

Копію вищезазначеної ухвали направлено на адреси сторін, що вказані у позовній заяві, рекомендованим поштовий відправленням з повідомленням про вручення.

Крім того, на офіційному веб-порталі судової влади України 23 жовтня було розміщено оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 .

Однак, в судове засідання 31 жовтня 2019 року з`явився лише позивач, відповідач до суду не прибув. З огляду на зазначене, судове засідання по справі було відкладено на 20 листопада 2019 року.

Крім того, 12 листопада 2019 року на адресу суду повернувся конверт із вкладенням, а саме з: ухвалою про відкриття провадження у справі, копією позовної заяви з додатками, ухвалою про призначення справи до судового розгляду та судовою повісткою на 31.10.2019, що направлявся на адресу відповідача з відміткою відділення поштового зв`язку, із зазначенням причини повернення "За закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 31).

В судове засідання, що було призначене на 20 листопада 2019 року з`явився представник позивача, однак ним до відділу документального забезпечення суду було подано клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.54).

В свою чергу відповідач в судове засідання 20 листопада 2019 року не з`явився. Однак, 19 листопада 2019 року до суду повернувся рекомендований лист з судовою повісткою на 20.11.2019, що направлявся на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв`язку, що причиною повернення є "За закінченням терміну зберігання" (а.с.53).

За наведених вище обставин, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права на судового захисту своїх прав та інтересів.

Зважаючи на неявку в судове засідання відповідача та надходження від позивача клопотання про розгляд справи без його участі, суд вважає за можливе подальший розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК України).

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Судом встановлено, що фізична-особа підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку третьої групи (а.с.9-10).

Відносини з приводу нарахування та сплати єдиного податку врегульовані главою 1 розділу XIV ПК України.

Згідно з п. 291.2. та п. 291.3. ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пп. 3 п. 291.4. ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: третя група, до якої належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

Порядок ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку врегульовано ст. 296 ПК України.

Пунктом 296.1. ст. 296 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.

Так, згідно з підпунктами 296.1.1-296.1.3 п. 296.1. ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Крім того, платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.

Згідно з п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 296.3. ст. 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (п. 296.4. ст. 296 ПК України ).

Під час розгляду справи судом встановлено, що фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 23.02.2018 до Малинської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було подано уточнюючу декларацію платника єдиного податку за 2016 рік, в якій відповідачем визначено, що сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду становить 3785,44 гривень (а.с.12).

Крім того, 08.02.2018 фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 до Малинської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було подано звітну декларацію платника єдиного податку за 2017 рік, в якій ним визначено, що сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду становить 35521,80 гривень (а.с.11).

З огляду на положення п. 54.1. ст. 54 ПК України, визначена фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 сума грошового зобов`язання з єдиного податку за 2016-2017 роки в загальному розмірі 39307,24 гривень (3785,44 грн. + 35521,80 грн. = 39307,24 грн.) вважається узгодженою.

Положенням п. 295.3. ст. 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

З наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку (а.с.8) судом встановлено, що частина грошового зобов`язання з єдиного податку в розмірі 12222,86 гривень була сплачена відповідачем відповідно до платіжних доручень №63 від 06.12.2017 на суму 222,89 грн., №81 від 07.02.2018 на суму 4000,00 грн., №82 від 15.02.2018 на суму 4000,00 грн., №90 від 13.03.2018 на суму 4000,00 грн.

Таким чином, залишок несплаченого відповідачем, у встановлені п. 295.3. ст. 295 ПК України строки, грошового зобов`язання з єдиного податку становить 27084,38 гривень (39307,24 грн. - 12222,86 грн. = 27084,38 грн.).

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно з п. 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що контролюючим органом відповідно до акту перевірки від 31.05.2018 №405/06-30-53-13-08/2860617419 та на підставі ст. 126 ПК України було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2018 року №0016775313, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з єдиного податку на 23 календарних дні до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 було застосовано штраф у розмірі 400,00 гривень (а.с.13).

Відповідно до пункту 58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Так п. 42.2. ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2018 податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 31.05.2018 №0016775313 було надіслано Головним управління ДФС України в Житомирській області на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , що зазначена в реєстраційних даних платника податку в АІС "Податковий блок" (а.с.13).

Однак, даний рекомендований лист 05 липня 2018 року разом з податковим повідомленням - рішенням від 31.05.2018 №0016775313 повернувся на адресу позивача з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.13 зворотній бік).

З огляду на положення абз. 2, 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 №0016775313 вважається надісланим (врученим) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 05 липня 2018 року .

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Доказів того, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 №0016775313 оскаржувалось відповідачем в адміністративному та/чи судовому порядку матеріали справи не містять, а отже визначене у ньому грошове зобов`язання зі штрафних санкцій в розмірі 400,00 гривень є узгодженим.

Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України одним із обов`язків платника податків є обов`язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

У визначені законом строки податкове зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 27484,35 грн., з них 27084,35 грн. за основним платежем та 400,00 грн. штрафні санкції, відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України воно вважається сумою податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п.59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем було сформовано та 18.04.2018 направлено на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" №558-53 від 14.03.2018 на суму боргу 31084,35 грн. (а.с. 14).

Рекомендований лист, яким вказана вимога була надіслана відповідачу 19.05.2018 повернувся на адресу позивача з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання" (а.с.14 зворотній бік).

Однак, з огляду положення абз. 2, 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України ПК України суд приходить до висновку, що податкова вимога форми "Ф" №558-53 від 14.03.2018 вважається врученою відповідачу.

Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 87.11. ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді податковий борг із сплати з єдиного податку на загальну суму 27484,35 грн. відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.87.11 ст.87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, суд визнає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з єдиного податку на загальну суму 27484,35 грн. такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи зазначене та те, що відповідач відзиву на позовну заяву та доказів погашення податкового боргу не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39459195) до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) податкову заборгованість зі єдиного податку в сумі 27484,35 гривень (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні тридцять п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович