Рішення № 86194396, 09.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11373/19

категорія 102080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у внесенні змін до актового запису про її народження № 88 від 26 лютого 1958 року;

- зобов`язати Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни до актового запису № 88 від 26 лютого 1958 року про народження, змінивши дату народження з "ІНФОРМАЦІЯ_1" на "ІНФОРМАЦІЯ_3

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що після втрати оригінала свідоцтва про народження отримала його повторно. Однак, у повторно виданому свідоцтві про народження допущено помилку при написанні дати народження, а саме: замість "ІНФОРМАЦІЯ_2" зазначено "ІНФОРМАЦІЯ_2". Для виправлення вказаної помилки позивач зверталася до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, від якого отримала відмову. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вона протирічить нормам Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" і Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Крім того, зазначила, що факт її народження саме ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується паспортом громадянки Російської Федерації, документами про укладення шлюбів та їх розірвання, договором купівлі-продажу квартири.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

25 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить адміністративний позов залишити без задоволення. Вказує, що ОСОБА_1 правомірно відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження, оскільки вона є громадянкою Російської Федерації, посвідки на постійне проживання в Україні не має.

02 грудня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 вказала, що відповідач протиправно відмовив у прийнятті та розгляді її заяви про внесення змін до актового запису про народження, не склав обгрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому, не переслав за належністю до будь-якого іншого компетентного органу для розгляду її заяву.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 26 лютого 1958 року було видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 із зазначенням дати її народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 після державної реєстрації першого шлюбу змінила прізвище на Забродська, а у подальшому після реєстрації і розірвання наступного шлюбу - на ОСОБА_3

02 жовтня 2019 року позивачеві повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . У ньому датою народження вказано ІНФОРМАЦІЯ_2, про що 26 лютого 1958 року складено актовий запис № 88.

У зв`язку з тим, що дата народження позивача у первинному свідоцтві про народження та у повторно виданому відрізняється, ОСОБА_1 звернулася до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою від 28 жовтня 2019 року про внесення до актового запису № 88 від 26 лютого 1958 року змін шляхом зазначення дати народження "ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

На вказану заяву відповідачем 30 жовтня 2019 року надано роз`яснення, викладене у листі № 2708/9.22-23, про те, що для вирішення питання щодо внесення змін до актового запису цивільного стану ОСОБА_1 як громадянці Російської Федерації необхідно звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації місця проживання в країні громадянства або до суду.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом для захисту своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України від 1 липня 2010 року N 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон N 2398-VI).

Статтею 2 Закону N 2398-VI передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2398-VI, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, тобто дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина 1 статті 22 Закону № 2398-VI).

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

У пункті 2.13 Правил зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

Тобто, внесення змін до актових записів цивільного стану проводиться тільки за наявності достатніх підстав, які підтверджуються документально.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 8 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини 1 статті 4 КАС України).

При цьому слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Підставами для визнання протиправними дій чи скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчинив ці дії чи прийняв рішення. При цьому обов`язковою умовою оскарження дій, рішень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відтак, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судом встановлено, що відповідач не відмовляв ОСОБА_1 по суті внесення змін до актового запису № 88 від 26 лютого 1958 року, а лише надав роз`яснення по порядку звернення із відповідною заявою як громадянці Російської Федерації.

З огляду на викладене та оскільки відповідач у внесенні змін до актового запису ОСОБА_1 не відмовляв, не складав висновок про таку відмову в розумінні Закону № 2398-VI, а лише надав роз`яснення щодо порядку звернення для вирішення цього питання, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог у цій частині.

Разом з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.1. Порядку, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами (абзац 1 пункту 1.5 Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил, відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про внесення змін.

Згідно з пунктом 2.12 Правил, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на те, що заява позивача від 28 жовтня 2019 року про внесення змін до актового запису № 88 від 26 лютого 1958 року по суті не розглядалася, обґрунтований висновок про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2 до Правил, не складався, суд, у відповідності до вимог частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить за межі позовних вимог і визнає протиправною бездіяльність Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 28 жовтня 2019 року та зобов`язує відповідача розглянути таку заяву.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (пл. Лесі Українки, 15, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 42083168) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 28 жовтня 2019 року про внесення змін до актового запису № 88 від 26 лютого 2019 року в частині зазначення дати її народження 08 січня ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 жовтня 2019 року про внесення змін до актового запису № 88 від 26 лютого 2019 року в частині зазначення дати її народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов